Рекламуючи себе й свою політичну силу, учасники виборчих перегонів традиційно божаться бути вірними виборцям. І аби ці обіцянки виглядали не голослівними, навіть складають символічні присяги. Так, до символічної «фіксації» своїх зобов’язань перед виборцем вдалися кандидати в народні депутати від «Об’єднаної опозиції «Батьківщина» — позавчора вони присягнули на вірність українському народу. Як повідомляє прес–служба партії Тимошенко, цей акт кандидати від опозиції скріпили особистими підписами. І ті, хто увійшов у список, і ті, хто балотуватиметься на мажоритарних округах, зобов’язалися докласти «всіх зусиль задля звільнення України від кримінального окупаційного режиму Президента Віктора Януковича, звільнити політичних в’язнів Юлію Тимошенко та Юрія Луценка та захищати права та свободи кожного громадянина України». Кандидати також присяглись неухильно дотримуватись фракційної дисципліни, а також взяли на себе публічне зобов’язання скласти із себе повноваження народних депутатів, якщо їхня політична позиція піде врозріз із позицією ООБ.

Учорашній день обіцяв бути політично спекотним в усіх сенсах: Верховна Рада, незважаючи на канікули, зібралася на позачергову сесію, аби вирішити долю крісла Голови, яке демонстративно покинув Володимир Литвин, не бажаючи підписувати закон Колесніченка й Ківалова, ухвалений на початку місяця з порушеннями регламенту. Відтак знову постало питання щодо мовного закону. Цю загрозу розуміли й захисники української мови, тому з самого ранку під стінами парламенту зібралося кількасот мітингувальників. Вони розгорнули величезний синьо–жовтий прапор і перекрили вулицю Грушевського.

Уже через 11 днів в Україні знову стартує улюблена політична забава — виборча кампанія. І хоча всі українці знайомі зі сценарієм цього «шоу», суттєві нововведення цьогоріч таки будуть: після десяти років небуття повертається «мажоритарка». І за наші голоси, крім партій, знову боротимуться конкретні кандидати в округах.

Експерти переконані: на «мажоритарку» кинуть достобіса грошей. Голова Комітету виборців України Олександр Черненко порахував, що на кожному із 225 округів буде принаймні по два–три кандидати, готових витратити 4–5 млн. доларів. На думку політолога Володимира Фесенка, передвиборчі витрати політиків принесуть зростання 0,5% ВВП.

А були часи, коли подібні «вливання» виглядали фантастикою. Тоді агітаційні листівки кандидати від демократичних сил друкували самотужки — вночі на власних друкарських машинках, ходили від дверей до дверей і навіть мислити не могли про якийсь підкуп виборців. Тепер такі депутатські спомини виглядають міфічними. Але так і справді було — у 1990 році, на схилі Радянського Союзу, коли обирався склад Верховної Ради УРСР ХІІ (І демократичного) скликання.

«Батько» Національного унiверситету «Києво–Могилянська академія» В’ячеслав Брюховецький належить до тієї рідкісної категорії людей, які, незважаючи на статус і регалії, вміють посміятися над собою. У біографічній книзі Брюховецького запросто можна знайти жартівливі фото, де президент «Могилянки» витанцьовує зі студентками або на якійсь європейській вулиці з капелюхом «імітує» збір милостині. Навіть перебування в реанімації з підключеними дротами й трубками — це в нього «черговий запуск у космос» (принаймні про це свідчить підпис).

Так само з гумором пан В’ячеслав ставиться і до власного 65–річного ювілею, який відзначатиме у цю суботу. Каже, святкувати не збирається, але ж, мовляв, все одно друзі «припруться».

Із нагоди «вікової» теми Брюховецький розповів «УМ» у своєму стилі історію: «Якось я шукав людину в академію, яка б завідувала господарством. І прийшов до мене один чоловік влаштовуватися. Виглядав він, скажімо, не дуже молодим і непитущим. А наприкінці ще й каже: «А мені всього 50 років…». Після того як чоловік пішов, я замислився: «Боже, невже це і я так виглядаю? Мені ж теж «на носі» 50». Коли до кабінету заходить моя помічниця Наталя, і я в неї питаю: «Оце до мене чоловік приходив, йому 50 років. Невже і я отак, як він, виглядаю на 50? А вона мені: «Ні, В’ячеславе Степановичу. Ви виглядаєте на всі 55».

Щоправда, мусимо відзначити: попри іронічне ставлення до власного віку й ювілею, В’ячеслав Степанович виглядає бадьоро (не на 65!) і молодечо плекає чимало ідей: зокрема, активно працює нині над інтелектуальним детективом про розвідника і вченого, друга Миколи Зерова — Віктора Петрова.

А про те, якими були ці 65 років його життя, В’ячеслав Брюховецький дещо розказав «Україні молодій»

Здавалося б, Росія вже нічим не може здивувати у своїй «братерській любові» до України. Але українофобське джерело північних сусідів, схоже, не всохне ніколи. Черговим доказом цього стала нещодавно оприлюднена інформація: у Російській Федерації за зберігання чи розповсюдження книжок про Голодомор 1932—33 років, архіви НКВС, український визвольний рух та український націоналізм можна отримати тюремний термін. Перелік заборонених творів розміщено на сайті Міністерства юстиції Росії у так званому «Федеральному списку екстремістських матеріалів» — він доступний будь–якому користувачу інтернету. У чому, власне, «УМ» і переконалася.

Напередодні Дня Конституції лідер «Нашої України», Президент України в 2005—2010 роках Віктор Ющенко на зустрічі з журналістами оголосив про старт нового виборчого проекту на базі «НУ». До складу патріотичного об’єднання, що піде на вибори окремою колоною, зараз входить 32 підписанти: окрім «Нашої України», це Українська народна партія і Конгрес українських націоналістів, а також громадські організації — «Просвіта», «Меморіал», Асоціація правників, Українська всесвітня координаційна рада та інші. Офіційне представлення Декларації про об’єднання правих сил відбудеться 7 липня в Будинку вчителя — Центральній раді часів УНР, а поки що документ відкритий для підписання іншими охочими.

У державній казні бракує грошей на виплату пенсій. Це навіть почали визнавати й самі урядовці. Кабінет Міністрів збільшив дефіцит Пенсійного фонду на 7 мільярдів гривень — у цьому днями зізнався віце–прем’єр–міністр, міністр соціальної політики Сергій Тігіпко. «Про проблеми з наповненням Пенсійного фонду вже давно говорять експерти. І вперше цей факт підтвердила сама влада, — коментує «УМ» ситуацію з державною скарбницею експерт Центру Разумкова Павло Розенко. — Таким чином влада повністю визнала свою поразку в проведенні пенсійної реформи — «революція» провалилася і не дала жодних результатів. Сам Сергій Тігіпко, анонсуючи пенсійну реформу, розповідав ЗМІ, що головним досягнення реформи стане збалансування бюджету Пенсійного фонду. Навіть була обіцянка у 2012 році дефіцит повністю мінімізувати, а в 2013 році зробити бюджет ПФ бездефіцитним. Тоді, у 2013 році, планувалося запустити й накопичувальну систему пенсійного страхування — другий рівень — так звану інвестицію в молоді покоління. Але що ж ми маємо на практиці? Дефіцит ПФ у 2012 році не лише не зменшився, а й збільшився. Якщо в минулому році він складав 58 мільярдів, то в цьому році — після останніх змін до бюджету — разом із державними дотаціями становить 65 мільярдів гривень. Якщо порівняти навіть із кризовим 2009 роком, то тоді дефіцит ПФ складав близько 30 мільярдів гривень, сьогодні ж — 65! Це лише доводить повний непрофесіоналізм нинішньої влади: насадили пенсійну реформу, змусили жінок працювати довше на п’ять років, збільшили на 10 років страховий стаж, обмежили в правах «чорнобильців», науковців, військових пенсіонерів. І який від того ефект?».

Сумнозвісний мов­ний законопроект Ківалова—Колесніченка, який у народі вже охрестили «законом КаКа», знову збурює Україну. Народний депутат від Партії регіонів Сергій Ківалов напередодні заанонсував: друге голосування за законопроект «Про засади державної мовної політики» відбудеться 19 червня, тобто сьогодні. Причому в категоричній формі Ківалов відкинув будь–які надії опозиції на відстоювання української мови в парламенті. Так само безперспективними «регіонал» вважає і спроби опозиції оскаржити у Вищому адмінсуді голосування щодо законопроекту.

Політичний аналітик, політтехнолог, ідеолог і розробник виборчої кампанії, яка закінчилася Помаранчевою революцією, Денис Богуш до політичних оптимістів себе не відносить. Він, швидше, політичний реаліст. А реальність, судячи з висновків експерта в галузi стратегічних комунікацій, в Україні більш ніж гнітюча. Таким видається і недалеке її майбутнє. Нас чекають важкі вибори, а на виході — беззмінний політичний «розклад». Денис Богуш запевняє: на сьогодні немає підстав сподіватися на зміну влади — у будь­який спосіб. Навіть у силовий.

Про те, якими бачить виборчу кампанію, конфігурацію парламенту і майбутнє держави після виборів, Денис Богуш розповів «Україні молодій».

Навколо вчорашнього матчу між збірними Польщі та Росії, який відбувся у рамках Євро–2012 у Варшаві, ще до його початку вирували неабиякі пристрасті. Хмизу в багаття додала передусім неполіткоректна поведінка російських фанів у польських містах напередодні: то їм закортіло вдягнути на матч радянську символіку, офіційно заборонену в Польщі, то масову бійку влаштувати. А крім того, матч Польща—Росія збігся в часі зі святкуванням Дня Росії. І росіяни забажали провести з цієї нагоди «русскій марш» вулицями Варшави. Місцева влада цю акцію дозволила, проте патріотично налаштованих поляків наміри росіян обурили, у ЗМІ розгорівся справжній скандал. Футбольне протистояння переросло у політичне, ризикуючи вилитися у неконтрольовані заворушення.