Життя киянина Валерія Калинчука завжди вирувало на високій швидкості. Навіть у дитинстві, як він сам визнає, був непосидючим і допитливим хлопчиком. «Драйвово» пролетіла і юність: Валерій стояв біля витоків професійного мото– та автоспорту в Україні, організовував нічні вуличні перегони в столиці, мав власну команду. Був неодноразовим переможцем численних ралі й визнаним профі. Але життя — непередбачувана річ: просто під час мотогонок у Валерія у 2004 році стався мікроінсульт. Відтоді в 32–річного мотогонщика почалося інше життя. Але Валерій не здався — наполегливо працював над власною фізичною формою. І півроку тому зумів самотужки підкорити найвищу вершину Альп — небезпечну гору Монблан. Він став першим українцем, який, перенісши інсульт, зумів сам піднятися на таку висоту. І найближчим часом його сходження зафіксують у «Книзі рекордів України».

Президент Віктор Янукович — зовсім «випадково» перед парламентськими виборами — занепокоївся убогістю українців і віддав команду «підкинути» простим смертним грошенят. Так, на засіданні Кабміну минулої середи Янукович демонстративно наказав урядовцям покращити життя малозабезпечених сімей, ввести податок на багатство, подбати про робочі місця, перейти «від безсистемних виплат до адресної допомоги та соціальних послуг». Наобіцяв Янукович чимало з–за меж реальності: і дешеве кредитування житла, і знову — повернення вкладів Ощадбанку СРСР. «Я буду вимагати від уряду збільшення заробітної плати працівникам бюджетного сектору, пенсії та інших соцвиплат», — заявив Президент. Першим стратегічним напрямком глава держави назвав «відновлення довіри суспільства до державної політики, спрямованої на покращення життя громадян».

Чим ближче до виборів, тим частіше влада згадує про пересічних українців і театрально переймається їх зубожілістю. Президент Янукович під час поїздок у регіони «випадково» прохоплюється про низькі зарплати лікарів та вчителів, анонсує суттєве підвищення пенсій «мало не сьогодні». Усе це ми вже проходили: небачену передвиборчу щедрість у вигляді доплат–подачок до пенсії вже використовував як Прем’єр Віктор Янукович, лідер Партії регіонів, у 2004 році. Добре пам’ятається і тодішня парадоксальна ситуація, коли через бажання влади задобрити пенсіонерів перед виборами мінімальна пенсія ураз стала перевищувати мінімальну зарплату.

Цього разу бажання влади продемонструвати «атракціон небаченої щедрості» суттєво обмежують надто скромні спроможності державної казни. Експерти кажуть: аби докинути українцям сотню–другу гривень до зарплат і пенсій, уряд неодмінно має запустити «друкарський верстат». А тоді вгору полізуть і ціни на все. Зате чимало пенсіонерів на дешеву наживку може «клюнути».

Україна потроху входить у звичний для себе стан — на носі кампанія з чергових парламентських виборів. Кандидати в народні обранці помітно розпушують хвости, піарники та політтехнологи потирають руки в передчутті грошових жнив, прості смертні готують вуха для нової політичної локшини.
На майбутніх виборах, прогнозують експерти, нам навряд чи пощастить побачити чи пережити щось принципове нове. І все ж певна інтрига зберігається. Адже після десятирічної відсутності до українського виборця повертається «мажоритарка» — із новими «спецефектами» й підходами до електорату. Половина парламенту обиратиметься в 225 округах на місцях, і це означає, що «особистісний» вимір виборчої кампанії проявлятиметься скрізь навколо нас. Привітальні білборди від кандидатів висять ще з Нового року. І не дивуйтеся, якщо якийсь мисливець за голосами «попроситься до вас у друзі у «Фейсбуці» чи особисто привітає з днем народження. Буде всього: і сучасних технологій, і «чорного» піару, і відвертого намагання підкупити.
«УМ» спробувала з’ясувати в експертів, яких саме тенденцій та нових «фішок» варто чекати на виборах–2012.

Давно облюбовані українськими туристами єгипетські та туніські курорти нині порожніють: виявляється, не лише європейці, а й наші земляки стали менше їздити на відпочинок до неспокійних африканських країн. На туристичних інтернет–форумах українці та росіяни жваво обговорюють події на «революційних» курортах. «Хотіли на Новий рік полетіти в Шарм, — пише «форумчанка» Ніна, — але по телевізору показують заворушення в Єгипті. А знайомі повернулися звідти й кажуть: туристів практично немає, пляжем ходять військові...»

Віктора Шишкіна журналісти давно охрестили своєрідним «опозиціонером» у Конституційному Суді — він мав «окрему думку» у справах і щодо політреформи, і щодо «тушок» у парламентській більшості. Критикував Шишкін своїх колег по КС і за нещодавнє рішення про застосування мов нацменшин у судах. При цьому, щоправда, Віктор Іванович зараз не коментує тих тем, на які років шість тому міг говорити годинами. Шишкін відомий своєю участю у справі Гонгадзе (саме він привіз в Україну скандальні «плівки» від майора Мельниченка), захистом у суді унсовців, ув’язнених за акцію «Україна без Кучми». Будучи народним депутатом, Віктор Шишкін вдавався до різкої критики влади. Тепер же суддя Конституційного Суду політичних тем не торкається і відмовляється говорити про нинішню ситуацію в судовій системі України —мантія зобов’язує.

У нинішньому робочому кабінеті одного з творців української Конституції та першого Генпрокурора незалежної України немає портрета Президента — лише державний прапор. Натомість на «особистій території», у кімнаті відпочинку судді, є портрети Василя Стуса, Василя Симоненка та Олени Теліги — «совісті нації», та власне фото з акції пам’яті Гії Гонгадзе. Про все політичне й особисте Віктор Шишкін пообіцяв поговорити з «УМ» — через три з половиною роки, коли закінчиться каденція у КС. А наразі відповів лише на питання, пов’язані з конституційною юриспруденцією.

Дружина українського дисидента та письменника Миколи Руденка Раїса стала для свого чоловіка не просто вірною супутницею життя — його надійним соратником і побратимом. Вона завжди лишалася в тіні свого чоловіка, хоч її власна біографія запросто могла б стати сценарієм захопливого фільму — про велич духу, любов і вірність ідеалам. Пані Раїса до свого мужнього життєвого шляху, тюремного ув’язнення, багаторічного тиску спецслужб і жертовного служіння справі чоловіка ставиться навдивовижу скромно. Вона ніяк не могла збагнути: навіщо писати про неї? Якщо головним завжди лишається він — її чоловік. «Хто я для України? — щиро дивувалася пані Раїса на наші вмовляння розповісти свій життєпис. — Я — усього лише дружина Миколи Руденка. А він — глиба».

Учора, 19 грудня, Миколі Руденку виповнився б 91 рік. Із цієї нагоди «Україна молода» поспілкувалася з Раїсою Руденко — про буремні роки їхньої з чоловіком молодості, боротьбу за правду, вільнодумство і звичайну людську мужність.

Після інформаційної хвилі, яку порушила «Україна молода» навколо можливої дегероїзації Вищим адмінсудом поета Василя Стуса та пісняра Володимира Івасюка, про скандальні судові справи заговорили мало не всі українські ЗМІ. Відтак винуватець юридичної колотнечі, донецький адвокат Володимир Оленцевич, який оскаржував у суді героїзацію Степана Бандери, Романа Шухевича, а згодом — і Василя Стуса та Володимира Івасюка, повідомив журналістам: днями він отримав із Вищого адмінсуду постанови, якими йому відмовлено у задоволенні позовів. Тобто суд визнав законними укази Президента Віктора Ющенка про присвоєння звань Героїв України видатним митцям. Прикметно, що за аналогічним позовом та обґрунтуванням (мовляв, нагороджені не були громадянами України) цей же суд забрав звання Героя у Бандери та Шухевича.

Здавалося б, щойно висохло чорнило під рішенням Вищого адмінсуду про скасування звань Героїв України Романа Шухевича та Степана Бандери, як назріває черговий скандал із політичним душком. У Вищому адміністративному суді перебуває чергова порція справ за позовом сумнозвісного донецького «месника» Володимира Оленцевича, якому надто муляла героїзація Бандери та Шухевича. Цього разу Оленцевич хоче відібрати звання Героїв у поета (до речі, теж донеччанина) Василя Стуса, пісняра Володимира Івасюка та диригента й керівника Української капели бандуристів ім. Тараса Шевченка у США Григорія Китастого. Аргументація у Володимира Оленцевича «залізна» — з нею він виграв і справи по Бандері та Шухевичу: всі нагороджені Герої України не можуть називатися такими, бо не були громадянами України.

У суботу в Києві відбувся вже XXV з’їзд Української національної асамблеї (УНА–УНСО). На засіданні в Будинку архітектора йшлося про складну політичну ситуацію, участь у парламентських виборах–2012 та співпрацю з іншими націонал–патріотичними силами. Делегати з усієї України — понад дві сотні — ухвалили зміни до статуту, обрали нових членів партійного проводу, а Ігора Мазура (Тополю) — головою політради. Головою виконкому замість покійного Руслана Зайченка став 24–річний Дмитро Павєльєв.