Ідеї щодо встановлення меморіалу Небесної сотнi понад місяць перебувають на стадії осмислення. Художники як у соцмережах, так і на Майдані пропонують свої проекти і вимагають від столичної влади визначитися з концепцією меморіалізації подвигу воїнів світла.
Якщо запитати будь–кого, хто більше трьох місяців живе на Майдані, доки вони охоронятимуть барикади, хлопці в один голос відповідають: «Разом і до перемоги». Але що вони вкладають у слово «перемога»? «УМ» спробувала разом зі стійкими майданівцями сформувати список вимог, виконання яких і означатиме оту саму «перемогу».
Таке пожвавлене зацікавлення документальним кіно про права людини за 11 років існування фестивалю Docudays UA спостерігається вперше. Глядач не хоче розважатися. Він прагне думати, аналізувати і діяти, стерти межу між екраном і залом, стати хоча б під час перегляду фільму учасником подій у гарячих точках і допомогти подолати порушення прав людини у світі та Україні.
Учора під Міністерством культури зібралися десятки працівників музеїв із Києва і Переяслав–Хмельницького, щоб висловити недовіру чиновникам Департаменту культурної спадщини і культурних цінностей. Під стінами Мінкульту з плакатами в руках протестувальники і громадські активісти добивалися перевірки діяльності директорів музеїв, захисту культурної спадщини України, щоб не допустити розкрадання експонатів.
Коли мої друзі приїжджають у Київ з інших міст на пару днів, їх насамперед цікавить, як розрізнити справжнього революціонера від туриста Майдану, який прибув зовсім недавно, вдягнув камуфляж і поводиться як істинний захисник народу.
«Найважче на вихідні. На Майдан звідусіль приїжджають люди. Здебільшого поводяться так, як треба — несуть квіти, ходять на Хресну Дорогу по місцях, де проходили найгарячіші події. Але є купа вар’ятів. Минулого тижня підійшло до нас декілька чоловіків. Один попросив каску, щоб сфотографуватися.
«Коли на вулиці все горіло, нічого не залишалося, як плакати і молитися. Ця робота вибухнула саме в ці хвилини», — згадує, як страшний сон, січневі бої на вулиці Грушевського тендітна художниця Олена Рижих. Її картину «Охоплена вогнем» на днях презентували на виставці «Вогонь любові. Присвята Майдану» в столичній галереї М17, що на Антоновича, 104 (станція метро «Палац «Україна»).
До відомих в Україні рухів «Бойкот Партії регіонів» та «Бойкот російських товарів», які довели свою ефективність, найближчим часом може долучитися і рух «Бойкот російських артистів–сепаратистів». До списку ризикують потрапити аж 103 російські діячі культури, які виступили на підтримку політики президента Путіна щодо України та Криму.
Уперше духовний гетьман України Тарас Шевченко став народним. Його день народження, як це було з року в рік, не розмежували окремо для покладання квітів політиками з десятками охоронців на перекритих дорогах і для простих українців, які хотіли поклонитися Тарасу та мусили дочекатися своєї черги, коли завершиться офіційна частина.
Ювілей Тараса Шевченка відбуватиметься не в помпезних залах, а на вулицях і площах, ближче до людей. З одного боку, це зумовлено потребою в економії коштів — грошей, передбачених попередньою владою на помпезне святкування, в бюджеті немає. А кошти планували виділити чималенькі.
