Більше, ніж революція

Коли мої друзі приїжджають у Київ з інших міст на пару днів, їх насамперед цікавить, як розрізнити справжнього революціонера від туриста Майдану, який прибув зовсім недавно, вдягнув камуфляж і поводиться як істинний захисник народу. На сьогодні справді важко сказати, хто є хто. Але є один–єдиний момент, який відкриває істину і на який передусім слід звертати увагу. Це очі. В людей, які творили історію в січні й лютому, очі особливі. Якщо уважно вдивитися в них, на інтуїтивному рівні можна побачити все, що було, є і буде.

Але, на жаль, людей із такими очима на Майдані стає все менше. Вони або в лікарнях, або повернулися додому на перезавантаження, або скромно сидять на барикадах, опустивши очі додолу. Художники ніби нюхом чули, що з кожним днем істина завуальовується клоунадою, продуманою чиновниками. Тому ще під час гарячих подій вони всіма фібрами душі всмоктували запах Майдану, багато фотографували, знімали відео, малювали і писали блоги. Тепер, щоб не вводити себе в оману і без надмірних зусиль відсіяти полову від зерна, краще йти не на Майдан, а на виставку «Громадянський містицизм» в Інститут проблем сучасного мистецтва, що у Києві на вулиці  Щорса, 18–Д (метро Палац «Україна»).

Так, ми всі були свідками подій, з ранку до пізньої ночі слідкували за новинами, ходили на Майдан і по мірі своїх можливостей брали участь в акціях протесту. Але мало хто з нас бачив себе збоку. Протестувальник Микола Токар зi Львівщини був мішенню для снайперів 20 лютого на вулиці Інститутській біля банку «Аркада». На його очах загинули десятки людей, він дивом вцілів. Переглядаючи відео з останнього бою, Микола не вірить, що на відео бачить себе з дерев’яним щитом під барикадами. Каже, що наче бойовик дивиться, де замість нього грає актор. Мистецький проект «Громадянський містицизм» дозволяє подивитися на Євромайдан відсторонено, зрозуміти загальну картину, побачити все від «А» до «Я» завдяки проектам, над якими працювали понад 50 художників з усієї України.

В експозиції представлені роботи, які були створені в період, коли мирні демонстрації переросли у суспільне протистояння, яке закарбувалось у пам’яті втратою людських життів. Художник Роман Михайлов, переосмислюючи січневі бої на вулиці Грушевського, зробив живописний «рентген» диму від палаючих шин. «Коли на Грушевського запалили перші автомобільні шини для захисту протестувальників від військових, чорна завіса диму — кордон між двома силами — ознаменувала перехід від минулого до невизначеного майбутнього. Запах паленої гуми та слiди чорної кіптяви стали уособленням активної та осмисленої життєвої позиції, здатності приймати сміливі рішення і нехтувати страхом», — так Михайлов пояснив палаючі шини як символ боротьби і свободи.

Дар’я Кольцова у проекті «Ревiзiя права» переглянула українські правові реалії 2009—2014 років. За основу взяла текст «діючої» Конституції України. Фрагменти документа (права, свободи, гарантії, закони), які порушувалися протягом останніх кількох років, «залиті чорним». Крiм того, були закреслені слова, якi за означений період частково втратили свою первісну вагу в суспільстві, як, наприклад, права і свободи», «правосуддя», «відповідальність», «справедливість». Подібна «інфографіка» являє наочну візуалізацію основного закону de jure i de facto.

Інколи митець розуміє політичну ситуацію в країні краще за громадських активістів, протестувальників і деяких політиків, що піддалися маніпуляції. Аналізуючи події і роблячи висновки, художник дивиться у майбутнє, наче шаман у воду. Саме таким митцем на виставці «Громадянський містицизм» виступила кінорежисер, художник, культуролог і архітектор Оксана Чепелик. Її відео–інсталяція «Колайдер_100: Київ 2014 — геополітичні колізії» чітко і ясно розкриває всі сторони революції — те, що ми бачимо щодня на Майдані, і те, що задумано політиками–ляльководами. Проект уперше було представлено 21 лютого, наступного дня після розстрілу на Інститутській, у рамках Міжнародного фестивалю «Сараєвська зима 2014», коли в Сараєво відзначається 100–річчя Першої світової війни. Оксана Чепелик розповіла «УМ», що в Сараєво їм нічого не потрібно було пояснювати. Вони чотири роки прожили без світла і води під кулями снайперів, які сиділи на дахах будинків. За її словами, війна завжди через наф­ту. В Криму є російські війська і танки. Прийде час і вони будуть стріляти. Нафта у Чорному морі — ось, на її думку, причина подій на Майдані. Все починалося з народної революції, яка переросла в буржуазну. Головами облдержадміністрацій призначили олігархів. План мінімум — узяти Наддніпрянщину, план максимум — Київ. Те, що Крим буде російським, навіть не обговорюється.

«Геополітична колізія, в якій опинилася 2014 року Україна (що вже втратила свою суб’єктність) призвела до того, що світ знаходиться за один крок від третьої світової війни, — пояснює Оксана Чепелик. — Проект «Колайдер», працюючи з подіями, які сформували наш сьогоднішній світ, піднімає питання: чи люди є елементарними частками в системі прискорювачів глобальних сил, або ж енергія взаємодії здатна породити нові значення, нові форми мислення і нові шляхи існування у світі, наполягаючи на тому, що «інший світ можливий»?»

Тож, щоб породити нові форми мислення, наполегливо рекомендуємо відвідати виставку «Громадянський містицизм» в Інституті проблем сучасного мистецтва, яка триватиме до 28 березня. Вхід вільний.