До чого тут Яремчук, Зінкевич і моя мама?

Ця дискусія не нова, і мені якось незручно ув’язуватися у цей тупий спір (коменти під постами – такий треш, що просто рука не піднімається відповідати). Я вже не кажу про згадки щодо моєї мами, «позорить свою матір, патріотку, Героя України…».

Мандрівки Європою або Музика в ефірі

ду Чехією в авто. Прошу зробити голосніше радіо. Оце да, чеська попса прикольна, а я й не знала! Ніколи її в нас не чула. Чеська пісня, чеська - і так хвилин 20. Телебачення – чеською, усі канали. Кіно – чеською. Голівудські зірки незвично звучать чеською, але гарно. Ведучі двома мовами? Це як?

"Какой ужас!" або Ретроспектива російського нігілізму

1994. «Поп-музыка на украинском? Что-то о червоной руте и калыне? Вряд ли вам хватит материала, чтобы заполнить хотя бы полчаса эфира в день, не говоря уж о концертах».
1996. «Телесериал на украинском? Нонсенс. Люди привыкли, что Дикая Роза, Просто Мария и Марианна говорят по-русски"

Плювок в обличчя власному народу

Такі слова могли б злетіти з вуст якоїсь пустопорожньої гламурної барбі, яких багато на різних телеканалах. Але не з вуст досвідченої професійної журналістки, яка народилась у Києві, виросла в акторській родині, чия мати (увага!) Герой України, народна артистка України – Неоніла Крюкова!

Як нам змінити країну?

Якось Учайкін розповідав, що був період, коли Рада могла проголосувати закон про зброю, але у них тоді самого проекту закону не було. Приблизно в такій ситуації зараз і ветеранські організації. Вони готові змінювати країну. Але зміна передбачає – щось на щось. Так ось: на ЩО змінювати?

Почім сумління?

А що коли всі наші нещастя, біди, як і непереливки суспільні, мають суб’єктивну похідну? У когось там обмаль сумління, непомірні амбіції чи, чого доброго, котрийсь слабує на шизофренію?