Тероризм — це не просто вбивство, це вбивство, розраховане на створення паніки серед широкого загалу. Але до нас він прийшов якось несерйозно, майже як анекдот. Спочатку «вибуховими пристроями» лякали незручних політиків та бізнесменів або двієчники зривали заняття в улюблених школах, і лише потім у Вінниці почали — з певною регулярністю — вибухати «маршрутки», а в школах розбризкують невідому отруйну речовину. Тепер відразу й не визначишся, серйозно сприймати погрозу терактом чи це черговий експромт якогось невдахи.

Капітулу українсько-польського поєднання (статуетка волошки і маку, що ростуть із одного кореня) 2003 року вручено директору Львівської галереї мистецтв Борису Возницькому — з українського боку та журналістові польської «Газети Виборчої» Павелу Смоленські. Попередніми лауреатами Капітули українсько-польського поєднання, яку освятив Папа Римський Іван Павло II, були ректор університету імені Франка Іван Вакарчук та польський професор Єжи Ключковський, історики Микола Рябчик і Яцек Куронь. Отримав Капітулу також українсько-польський батальйон, який виконував миротворчу місію у Косові.

Голова Держкомнацміграції Геннадій Москаль прогнозує, що з огляду на існуючі нині сумні демографічні процеси за 15—20 років нас буде вже не 48 мільйонів, а всього двадцять.

Кампанія правдоборства, яку започаткувала українська діаспора у США щодо позбавлення престижної в цій країні Пулітцерівської премії журналіста, тодішнього московського власкора «Нью-Йорк таймс» Вольтера Дюранті, за його відверту брехню про голодомор в Україні 1932 року, добігає переможного фіналу. Пулітцерівський комітет уперше за свою історію вирішив відкликати премію, якою нагородили в ті роки цього журналіста, нині вже, звісно, покійного. Як відомо, кореспондент «Нью-Йорк таймс», сидячи у Москві, натхненний бравими сталінськими агітками про переможну ходу соціалізму Країною Рад, передавав до центрального офісу своєї газети бадьорі статті, в яких, зокрема, неодноразово стверджував, що голодомору в УРСР немає.

Українським миротворцям у Іраку незабаром створять ще кращі умови для служби: такий собі військовий «супермаркет» відкриють у базовому таборі наших військових у місті Аль-Кут найближчим часом. Переговори щодо розміщення крамниці вже провели представник мережі військових магазинів «РХ» (рost exchange) Рік Харфам та офіцер відділу логістики 5-ї окремої механізованої бригади майор Ігор Баранов. Рік Харфам уважно вивчив потребу українських військових у кількості та асортименті товарів, які мають бути у військовому магазині, та місце, де запропоновано його розташувати. Відтак вирішено, що, поки триватиме ремонт капітального приміщення для «РХ», товари продаватимуть просто з контейнерів, які завезуть вже цього тижня.

В Артемівську, де злетіли в повітря військові склади, піротехніки продовжують і досі знаходити вибухонебезпечні предмети на прилеглій території. А ось в Слов'янську на подібну солідну знахідку натрапили вже правоохоронці. І хоча боєприпаси занесло сюди аж ніяк не вибуховою хвилею із складів, вони теж армійського походження. Тим більше що власник домашнього арсеналу — колишній начальник штабу однієї з військових частин.

Ужгородське комунальне автотранспортне підприємство 072801 здобуло на загальноукраїнському конкурсі «Україна транспортна» відзнаку у номінації «Лідер транспортної галузі». Цю звістку ужгородці сприйняли щонайменше за блюзнірство, а взагалі-то — за банальний плювок в очі.

Перших хворих прийняла Сумська обласна лікарня для обстеження на новому обладнанні. Це — комп'ютерний томограф, про необхідність якого говорилося вже давно, а влада тривалий час обіцяла цю потребу задовольнити. Як сказав начальник обласного управління охорони здоров'я Петро Павлюк, зараз обстеження на томографі ведеться безплатно. Надалі, якщо воно й стане щось коштувати, ургентних хворих все одно обслуговуватимуть безоплатно.

Холдингова компанія «АвтоКрАЗ» невдовзі почне випускати спецавтомобіль для гасіння так званих промислових пожеж.

Дві зовсім «свіжі» заяви про згвалтування, що майже одночасно надійшли до Семенівського та Київського райвідділів міліції, що у місті Полтава, засвідчували, здається, тільки одне: чоловіки, котрим «сивина — в бороду, біс — у ребро», зовсім показилися. Причому в першому випадку вину 40-річного сільського зухвальця обтяжувала та обставина, що він зазіхнув на честь неповнолітньої учениці місцевої школи, а в другому — наруга 48-річного викладача полтавського училища над своєю ж ученицею. Отож ідеться про кримінальні витівки особливо цинічних «відморозків»?