Кампанія правдоборства, яку започаткувала українська діаспора у США щодо позбавлення престижної в цій країні Пулітцерівської премії журналіста, тодішнього московського власкора «Нью-Йорк таймс» Вольтера Дюранті, за його відверту брехню про голодомор в Україні 1932 року, добігає переможного фіналу. Пулітцерівський комітет уперше за свою історію вирішив відкликати премію, якою нагородили в ті роки цього журналіста, нині вже, звісно, покійного. Як відомо, кореспондент «Нью-Йорк таймс», сидячи у Москві, натхненний бравими сталінськими агітками про переможну ходу соціалізму Країною Рад, передавав до центрального офісу своєї газети бадьорі статті, в яких, зокрема, неодноразово стверджував, що голодомору в УРСР немає.

Українським миротворцям у Іраку незабаром створять ще кращі умови для служби: такий собі військовий «супермаркет» відкриють у базовому таборі наших військових у місті Аль-Кут найближчим часом. Переговори щодо розміщення крамниці вже провели представник мережі військових магазинів «РХ» (рost exchange) Рік Харфам та офіцер відділу логістики 5-ї окремої механізованої бригади майор Ігор Баранов. Рік Харфам уважно вивчив потребу українських військових у кількості та асортименті товарів, які мають бути у військовому магазині, та місце, де запропоновано його розташувати. Відтак вирішено, що, поки триватиме ремонт капітального приміщення для «РХ», товари продаватимуть просто з контейнерів, які завезуть вже цього тижня.

В Артемівську, де злетіли в повітря військові склади, піротехніки продовжують і досі знаходити вибухонебезпечні предмети на прилеглій території. А ось в Слов'янську на подібну солідну знахідку натрапили вже правоохоронці. І хоча боєприпаси занесло сюди аж ніяк не вибуховою хвилею із складів, вони теж армійського походження. Тим більше що власник домашнього арсеналу — колишній начальник штабу однієї з військових частин.

Ужгородське комунальне автотранспортне підприємство 072801 здобуло на загальноукраїнському конкурсі «Україна транспортна» відзнаку у номінації «Лідер транспортної галузі». Цю звістку ужгородці сприйняли щонайменше за блюзнірство, а взагалі-то — за банальний плювок в очі.

Перших хворих прийняла Сумська обласна лікарня для обстеження на новому обладнанні. Це — комп'ютерний томограф, про необхідність якого говорилося вже давно, а влада тривалий час обіцяла цю потребу задовольнити. Як сказав начальник обласного управління охорони здоров'я Петро Павлюк, зараз обстеження на томографі ведеться безплатно. Надалі, якщо воно й стане щось коштувати, ургентних хворих все одно обслуговуватимуть безоплатно.

Холдингова компанія «АвтоКрАЗ» невдовзі почне випускати спецавтомобіль для гасіння так званих промислових пожеж.

Дві зовсім «свіжі» заяви про згвалтування, що майже одночасно надійшли до Семенівського та Київського райвідділів міліції, що у місті Полтава, засвідчували, здається, тільки одне: чоловіки, котрим «сивина — в бороду, біс — у ребро», зовсім показилися. Причому в першому випадку вину 40-річного сільського зухвальця обтяжувала та обставина, що він зазіхнув на честь неповнолітньої учениці місцевої школи, а в другому — наруга 48-річного викладача полтавського училища над своєю ж ученицею. Отож ідеться про кримінальні витівки особливо цинічних «відморозків»?

Житлове будівництво нині в Донецьку переважно має вигляд забудови центру міста, де придбати квартири з поліпшеним плануванням можуть дозволити собі, м'яко кажучи, далеко не всі донеччани. Однак з приходом на тутешній інвестиційно-будівельний ринок московської фінансової корпорації «Соціальна ініціатива», схоже, побільшає надії отримати нове житло і в мешканців обласного центру з середнім достатком.

Ще б пак, адже визнаний на просторах СНД і у світі Інститут винограду і вина абищо своїм поціновувачам не запропонує. Свого часу понад 170 вин магарацького приготування одержали медалі найвищого гатунку на престижних міжнародних конкурсах. В інститутській винотеці досі зберігається понад 22 тисячі пляшок хмільного напою понад 100 найменувань, у тому числі три пляшки «Мускату рожевого Магарача» врожаю 1836 року, занесено до Книги рекордів Гіннесса як найстаріше російське вино.

За якими б критеріями не обирали керівника Івано-Франківського дитячого притулку, конкурсній комісії, вочевидь, важко було оминути увагою Марію Василівну: її прізвище ж бо — Серденько — якнайкраще пасує до цього благодійного будинку. Розташований у приміщенні колишнього дитсадка по вулиці Набережній в Івано-Франківську, він — єдиний такого типу заклад на Прикарпатті, але за рівнем піклування про дітей та впровадження власних методичних розробок посідає друге місце серед 96 притулків України.

Тут тимчасово, до 90 діб, перебувають юні злодії, бродяги, жертви сімейних конфліктів та інші обездолені українці віком від трьох до вісімнадцяти років. Є серед них талановиті і дуже талановиті діти, котрі за інших життєвих обставин напевне стали б і гордістю краю. Та з-поміж мешканців притулку переважають так звані важкі підлітки. Їх навряд чи коректно називати, за Максимом Горьким, живими квітами землі: дев'ять з десяти прибульців уражені вошами, майже половина — коростою, застудженi, трапляються хворі туберкульозом. Чимало юних циган, котрі прикочовують на Івано-Франківщину із сусіднього Закарпаття, у 14—15-річному віці не вміють ні читати, ні писати. На нещастя, такі дрімучі неуки в останні роки почали з'являтися і в середовищі етнічних українців. І це не єдиний негативний набуток нашої новітньої історії.