Планова зустріч представників Єврокомісії з українським істеблішментом у Києві проходила напозір тепліше, ніж можна було очікувати ще півтора місяця тому, коли Україна підписала угоди про ЄЕП і коли відбувся неефективний саміт Україна—ЄС у Ялті. Слід вважати, що поштовхом до сприйняття України під дещо іншим кутом зору став скандал навколо Тузли. Хоч член ЄК Кріс Паттен на зустрічі з Президентом Леонідом Кучмою запевняв учора, що «Євросоюз не розглядає відносини з Україною через призму відносин з Російською Федерацією».

«Донецький» сценарій «гостинної» зустрічі «наших українців» не давав підстав сумніватися в тому, що й на батьківщині лідера «НУ» без застосування брудних політичних технологій не обійдеться.
Провокації, покликані перешкодити роботі Форуму демократичних сил, почалися на Сумщині ще до приїзду Віктора Ющенка. «УМ» уже писала, що у наданні приміщень для проведення засідання було відмовлено. В організаціях заздалегідь проводилися «бесіди на теми моралі». А на центральному майдані, який таки мав прийняти форум, за день до того почали проводити «термінові» ремонтні роботи, загородивши для цього значну частину площі...

Скільки професій чи занять згадано у Новому Заповіті? Крамарі у храмі та римські легіонери, рибалки та «колеги» Марії-Магдалини, книжники та члени Синедріону, первосвященик Кайяфа та прокуратор іудейський Понтій Пілат... І, звісно ж, митарі, про яких у Біблії перекладу Івана Огієнка додається таке: «Митники» чи «митарі» — збирачі державного мита (податків), зненавиджені народом...».

Погодьтеся, мало хто вірив у те, що на третьому етапі Гран-прі з фігурного катання перемогу здобуде наша співвітчизниця Олена Ляшенко, та ще й яку! У Пекіні Олені вдалося здійснити справжній подвиг, адже перед довільною програмою вона перебувала лише на сьомому місці з більш ніж туманними перспективами. Таке буває рідко, але саме вирішальний виступ фігуристок чільної вісімки перевернув усе з ніг на голову (чи навпаки?) — майже всі фаворитки, надто ж лідерки змагань — японки Йосі Онда та Фумі Сугурі — наробили багато помилок, тоді як українка, чудово виконавши п'ять потрійних стрибків і подвійний аксель, стрибнула в буквальному розумінні вище голови.

Цей гра­ніт­ний кар'єр, роз­та­шо­ва­ний у Кри­ни­чан­сь­ко­му ра­йо­ні на Дніп­ро­пет­ров­щи­ні, справ­ді ди­хає іс­то­рі­єю. Хоч і не та­кою дав­ньою, але й не ко­рот­кою як для гір­ни­чо­го під­п­ри­єм­с­т­ва. Ще 1914 ро­ком да­ту­єть­ся по­ча­ток йо­го роз­роб­ки, ко­ли сти­хій­но ста­ли ви­до­бу­ва­ти ка­мінь для ви­роб­ниц­т­ва бор­дю­рів та жо­рен для мли­нів. Піз­ні­ше ек­с­к­лю­зив­ний ка­мінь роз­би­ра­ли на зна­ме­ни­ті хра­ми й пам'ят­ни­ки ра­дян­сь­ких вождiв, а сьо­год­ні кар'єр — за­топ­ле­ний — мо­же хі­ба що мов­ч­ки зга­ду­ва­ти слав­ну ста­ро­ви­ну.

Сьогодні його називають не інакше, як другим Тарковським. Учора цьогорічного тріумфатора Венеціанського кінофестивалю не знав ніхто. Кияни, як і кіномани з інших міст та країн, з Андрієм Звягінцевим та його «Поверненням» познайомилися заочно — емоції від «Повернення», якими рефлексували екрани телевізорів та газетні шпальти, були настільки потужними, що не повірити їм не було жодної причини. Образ генія нової кінодоби та його безперечного шедевру інтригував і вабив до нестерпності — пошук прізвища Звягінцев в інтернеті виявився більш ніж плідним, а видані сайти були проштудійовані запоєм, — і ось легенда нарешті матеріалізувалася.

Київський камерний оркестр відсвяткував своє сорокаріччя. Не бучним бенкетом (утім не виключаю, що без нього не обійшлося) — а класним ювілейним концертом у Колонному залі ім. Лисенка.

На цьогорічному Київському міжнародному кінофестивалі «Молодість» усіляких заходів вистачало, але один із них пройшов майже непомітно — презентація московської компанії «Слово», яка представила два проекти: ще не завершені картини двох жінок-режисерів — «Богиня» Ренати Литвинової та «Дивна долина» Рано Кубаєвої.

На відміну від багатьох своїх колег по топ-модельному цеху, американська манекенниця Крісті Тарлінгтон намагається якомога менше привертати до себе увагу преси поза подіумом — фактично не ходить на світські тусовки, не заводить романи з одруженими чоловіками і навіть інтерв'ю давати відмовляється. Тому коли в червні цього року 34-річна Крісті нарешті вийшла заміж за свого на рік старшого бойфренда Едварда Бернса (теж, до речі, не останню людину в шоу-бізнесі — Бернс досить популярний у Сполучених Штатах актор), публіка довідалася про це лише через місяць.

Таких самозакоханих осіб, як улюбленець жінок (це він так стверджує) Роббі Уїльямс, треба ще пошукати. Любов Роббі до себе, коханого, уже переростає в якесь ідолопоклонство: нещодавно співак натякнув своїм фанатам, що не відмовився б від прижиттєвого пам'ятника своїй зірковій особі.