Усім любителям перехилити чарку-другу (третю, четверту й так далі) горілочки чи коньяку відомий такий жахливий стан, як похмілля, коли не те що пити, жити не хочеться. Але ж алкоголь — це така гидка штука, що якщо вже звик, то випити все одно тягне, навіть якщо знаєш, як потім буде погано.

Начальник станції підходить до пасажира, який самотньо стоїть на пероні, і звертається до нього:
— Ви даремно гаєте час: електричка на Миронівку, яка йде о 19.40, більше не зупиняється на цій станції.
— Як? Змінився розклад?
— Ні, просто я позичив машиністу 50 баксів.

Учора в Києві вирувало політичне життя: «більшовики» снідали вареною ковбасою в президії Верховної Ради, опозиція протестувала проти антинародного бюджету; народ, розділений на два табори («провладний» шахтарський та опозиційний нешахтарський), мітингував під стінами парламенту. А Прем'єр-міністр Віктор Янукович так і не наважився приміряти подаровані йому демонстрантами... жіночі прокладки.

Учора Верховна Рада, повернувшись до розгляду вже один раз проваленого питання — про відрядження наших миротворців до Ліберії, вдруге не підтримала цієї президентської ініціативи. Отож 350 українських вертолітників не поїдуть ризикувати життям у далеку африканську країну. Друге коло голосування з цього питання набрало тільки 217 прихильників.

Хоча між Україною та Румунією ще немає візового режиму, цей кордон для багатьох закарпатців майже недоступний. Це притому, що на лівому березі Тиси від Ділового до Буштина живуть українці, які мають на Закарпатті багато родичів та знайомих, а деякі села взагалі розрізані кордоном навпіл.

Диво природи — 11-річна дівчинка, яка в грудні стане мамою, — належить славному місту Харків. За великим рахунком, це соціальна драма, втім загал її сприймає саме як диво. Адже такі ранні пологи надзвичайно рідкісні у медичній практиці, останній подібний випадок в Україні, приміром, було зафіксовано 80 років тому. До речі, сталося це в тій самій лікарні, де має народжувати нинішня 11-річна харків'янка.

На території індустріальної Луганщини британська компанія «Іст Енд» починає реалізацію незвичайного сільськогосподарського проекту. Причому не в північній аграрній половині області, а поруч із обласним центром. Тут, у районі сільськогосподарсько-виробничої бази «Металіст», фірмі вже виділено 580 гектарів землі, а до 1 грудня планується завершити оформлення всієї необхідної документації. На цій чималій ділянці англійці збираються вирощувати не зернові чи соняшник, а паприку — отой самий гіркий стручковий перець — і постачати його провідним світовим виробникам продуктів харчування.

Погостивши у багатому і благополучному господарстві, голова Черкаської облдержадміністрації Вадим Льошенко на чолі делегації обласного начальства, як і обіцяв, поїхав із інспекторською місією в менш спокійне місце. Цього разу він разом з головою облради Геннадієм Капраловим, керівниками Черкаського району Іваном Полуднем та Василем Ночовником, прокурором області та головним черкаським міліціонером побував на зборах селян у Леськах, землі яких хоч і розташовані недалеко від обласного центру, однак підприємства за рейтингом плетуться у хвості, займаючи у своєму районі «почесне» передостаннє місце. Чотири години керівництво Черкащини сиділо у холодному клубі й вислуховувало скарги народу про все, що йому пече.

Комерційні банки все ще неохоче надають кредити селянам, бо й рік такий, і застави надійної немає. За статистикою, лише кожна одинадцята банківська позичка іде на потреби сільського господарства. Достатньо серйозною гарантією повернення коштів банкіри вважають хіба що землю і зерно. Щодо першого — в державі ще не створено дієвого механізму іпотечного кредитування, а от вигідно закласти зібраний урожай аграрії зможуть уже з наступного року. Тоді, коли повною мірою запрацюють складські свідоцтва, — особливі папери, які засвідчують наявність збіжжя на складі і гарантують, що воно нікуди звідти не зникне.

«Ук­ра­ї­на мо­ло­да» про­дов­жує зна­йо­ми­ти сво­їх чи­та­чів з ді­яль­ніс­тю гро­мад­сь­ко­го об'єд­нан­ня «За Ук­ра­ї­ну! За Ющен­ка!». У ми­ну­лих но­ме­рах ми вже роз­по­ві­да­ли про те, як ут­во­ри­ла­ся ця по­за­партiйна струк­ту­ра, які зав­дан­ня став­лять пе­ред со­бою її «бать­ки» та ідей­ні нат­х­нен­ни­ки та якою цен­т­раль­не і сто­лич­не ке­рів­ниц­т­во «ЗУ­ЗЮ» ба­чить по­даль­шу ро­бо­ту об'єд­нан­ня. Але Ки­їв — це ще да­ле­ко не вся Ук­ра­ї­на, і ос­нов­не на­ван­та­жен­ня ля­га­ти­ме на «зу­зів­ців» у ре­гі­о­нах. Сьо­год­ні «УМ» по­чи­нає ек­с­курс у спра­ви об­лас­них осе­ред­ків об'єд­нан­ня роз­мо­вою з го­ло­вою він­ниць­кої «ЗУ­ЗЮ», лі­де­ром об­лас­но­го ко­мі­те­ту Проф­с­піл­ки пра­ців­ни­ків ос­ві­ти і на­у­ки Іва­ном Гам­рець­ким.