Фронтова смуга поділила Леськи на два табори,

      Погостивши у багатому і благополучному господарстві, голова Черкаської облдержадміністрації Вадим Льошенко на чолі делегації обласного начальства, як і обіцяв, поїхав із інспекторською місією в менш спокійне місце. Цього разу він разом з головою облради Геннадієм Капраловим, керівниками Черкаського району Іваном Полуднем та Василем Ночовником, прокурором області та головним черкаським міліціонером побував на зборах селян у Леськах, землі яких хоч і розташовані недалеко від обласного центру, однак підприємства за рейтингом плетуться у хвості, займаючи у своєму районі «почесне» передостаннє місце. Чотири години керівництво Черкащини сиділо у холодному клубі й вислуховувало скарги народу про все, що йому пече.

В атаку за хати, тепличний комплекс, пасіку й консервний комбінат

      «Кажу від імені тих сімей, які живуть у колгоспних будинках і яким тепер кажуть: купуйте їх або виселяйтеся. Ми просили свого часу, аби нам дозволили ці хати викупити, так у селі сказали: «Не давайте цього їм робити, бо вони не будуть у колгоспі працювати». А тепер де мені взяти гроші, аби заплатити за цю хату, й куди я піду, люди добрі?» — з болем кричала у мікрофон жіночка середнього віку на зборах у леськівському клубі. У відповідь на це зал незадоволено загудів, а особливо емоційні жінки, переважно пенсійного віку, перекрикували одна другу зі своїм: «А ми самі будували свої хати, а ваші — колгосп із зароблених нами грошей зводив»! Словом, якщо в сусіда хата біла, то хай хоч корова здохне.

      Це тільки один приклад того, чому у мирний час Леськи «підточує» справжня війна, чому село розділилося на два ворогуючі табори, кожен з яких зайняв свою барикаду.

А колись же, пригадують люди, село славилося своїми врожаями, надоями й мільйонними прибутками не тільки на Черкащині, а й в Україні. Колгоспники «Дніпра» так самовіддано трудилися, що зуміли заасфальтувати, газифікувати своє село. Тут колись змонтували навіть свою поливну систему, яку тепер, до речі, розікрали, й крайніх ніхто не знайшов.

      Нині у селі працюють два господарства — кооператив «Леськівський» на чолі з Любов'ю Ревою та ТОВ «Агро — Старт» — із Сергієм Семизом. Друге товариство створили не так давно ті селяни, котрих не влаштовувало господарювання першої «головихи». Після цього й почалися «бойові дії» — народ за допомогою адвокатів, суддів, судових виконавців, прокуратури і міліції посилено ділить майно колишнього колгоспу. В атаку йдуть за тепличний комплекс, консервний завод, пасіку, комору, уточнюючи, кому колгоспного майна дісталося більше й хто на чиє найкраще добро оком поклав. Звісно, фронтова смуга, яка пролягла Леськами, не сприяє розквіту обох господарств, а навпаки, затягує селян у трясовину розбрату. Втім спинитися, чесно поділити залишки колгоспного багатства і розійтися з миром люди не можуть.

«Леськівське»: в боргах як у шовках

      У тому ж кооперативі «Леськівське» борги із зарплатні сягнули майже 100 тисяч гривень, без дозволу власників майна тут вирізали 779 голів великої рогатої худоби, а де гроші поділися — ніхто виразно пояснити не може. Тому присутній на зборах обласний голова Вадим Льошенко просто в клубі дав завдання прокурору області Олександру Литвину, аби його фахівці порахували, почім продавалася яловичина, скільки кооператив виручив за це та на що витратив. При цьому селяни, а клуб був забитий вщерть, запитували у пані Люби, чому вона взяла собі додому пару угодованих корівчин, а скотареві привезли таку худющу, що та нещасна худобина від вітру падала й згодом здохла. І як так можна догосподарюватися, що ВРХ важить 140 кілограмів? Або як це в «Леськівському» придумали платити за майнові паї... гноєм та соломою? Чому в селі не дотримуються правил сівозміни? «Це ж нашу землю виснажать соняшником, помахають нам ручкою, а що тоді нам з цим робити?» — обурювалися люди.

      «Мій чоловік 40 років проробив у колгоспі. Він же й помер на роботі, бо його покликали корів доїти. А він не міг відмовити, каже мені: «Знаєш, як це недоєна корова стоїть?». А ви мені 5 кілограмів м'яса та 10 кілограмів риби на похорон його продали, а коли попросила виплатити 1000 гривень боргу, відмовили»,— дорікала керівничці на зборах Надія Марченко.

Низький «Агро-Старт»

      Хоча у конкуруючому «Агро-Старті» справи йдуть трохи краще, та людей обурило те, що на рік наступний тут засіяли 150 гектарів ріпака, а пшениці тільки 20 гектарів. «Хто ж той ріпак їсть? Це нам що, з голоду помирати», — вигукували люди із залу.

      Деякі селяни рвалися до мікрофона й один за другим пропонували цих двох керівників замінити третім. Мовляв, хай одне господарство буде, он як нам при колгоспі добре жилося. Знайшовся й той, хто запропонував людям здавати йому паї. Правда, оратор з нього був ніякий, тому запрошення не викликало в залу особливої уваги та оптимізму.

       Пристрасті у сільському клубі аж кипіли, за чотири години зборів бувало й так, що одночасно у різних кутках залу перекрикували один одного кілька чоловік: так людям боліло те, про що вони говорили. Коли виступали ті, хто зі своїми паями перейшов у «Агро-Старт», то представники «Лесківського» не забували своїми репліками коментувати їхні виступи. Так само було, коли до мікрофона виходили «агростартівці». За кілька років барикад село звикло до цієї неоголошеної війни й живе за її законами, витрачаючи сили на лайку, а не на добрі справи.

Спілка як ліки від сварок

      «Пригадую, як свого часу в Смілянському районі ділилися Ротмистрівка й Ковалиха, — люди там пересварилися за півмішка цибулі. Оце щось подібне й у вас діється», — казав селянам голова Черкаської обласної ради Геннадій Капралов. Він запропонував леськівчанам до 1 січня наступного року провести збори в обох сільськогосподарських товариствах, заслухати своїх керівників й оцінити їхню роботу об'єктивно, не за принципом: якщо не дав мені вкрасти, то поганий. Адже як жити далі — у вічній сварці чи як добрі сусіди — за селян приїжджі не вирішать, це повинні зробити вони самі. Як і визначитися, кому віддавати свої паї. А якщо вже віддали самі, свідомо, без тиску, не нарікати, що голова не те посіяв і не так зібрав, а пам'ятати, що керівникам господарювати сьогодні дуже нелегко.

      А голова черкаської обладміністрації Вадим Льошенко сказав, що першим кроком до того, аби добро пайовиків не йшло за вітром, повинна стати спілка власників. Їх можна створити дві — і в «Агро-Старті», і в «Леськівському». Через своїх представників, людей чесних, яким у селі довіряють, пайовики зможуть самі контролювати, скільки зерна зібрано, з'ясовувати, чому вирізають стадо, а м'ясо продають по низькій ціні і, врешті-решт, чому так підозріло багато телят народжується мертвими. Бо селянам на те й землю віддали, аби вони вчилися на ній господарювати без вказівок зверху. Інакше і надалі доведеться жити у Леськах зі сварками і конфліктами, лаючи обох голів і докрадаючи тихцем, коли начебто ніхто не бачить, колишнє колгоспне майно, яке насправді належить комусь із сусідів-пайовиків.