Ще трошки, і такої довгоочікуваної, омріяної всіма гілками влади й обговореної народом політичної реформи... не буде. Якщо Верховна Рада не вичавить із себе 300 голосів на підтримку змін до Конституції протягом трьох пленарних тижнів, що залишилися до кінця цієї сесії, на реформі «можна буде ставити хрест». Хоча, з іншого боку, спікер парламенту Володимир Литвин, якому належить ця фраза, оптимістично констатує, що й без політичного реформування Україна не загнеться — жила ж вона якось раніше. А Президент, у свою чергу, переконаний, що все буде «чікі-пікі» — мовляв, змінити щось у Конституції не відмовилася б жодна з парламентських фракцій, а раз так, то й компромісу можна з кимось та якось досягнути, і реформі — обов'язково бути.
І аби ніхто після тріумфального перекроювання Основного закону не закинув «закрійникам», що вони ухвалили такі-то зміни, проігнорувавши думку народу, в усіх селищних, районних та обласних громадах кинулися проводити громадянські форуми на підтримку політичної реформи, які часом, аби ввести в оману не надто підкованих політично людей, за аналогією з ініційованими «Нашою Україною» заходами, називають «форумами демократичних сил». Судячи з резолюцій таких зборів, українські громадяни одностайно виступають за обрання глави держави Верховною Радою, за те, щоб дозволити парламентаріям суміщати посади в різних гілках влади і далі в такому ж дусі. Проте, як з'ясувала «УМ», насправді це всезагальне «схвалення» — черговий колос на глиняних ногах...

Президентський Указ «Про заходи щодо підвищення ефективності зовнішньополітичної діяльності держави» фактично переносить центр ваги у визначенні та провадженні зовнішньої політики України з Міністерства закордонних справ в Адміністрацію глави держави. Функції МЗС відтак стають винятково виконавчими, ба навіть схематично виконавчими. Схоже, що всі співробітники будівлі на Михайлівській площі, напевно, й включно з міністром Грищенком, стають своєрідними кур'єрами між президентською Адміністрацією та світом. Інтернет-видання «Українська правда» охарактеризувало мету згаданого указу Кучми так: «Медведчук хоче контролювати МЗС». Нам же думається, що одне слово в цьому місткому заголовку зайве — це слово «хоче», бо, схоже, він уже контролює багато процесів на зовнішньополітичному фронті, зокрема за посередництвом керівника відповідного управління АП Анатолія Орла, якого й дотепер вважали «альтернативним МЗС».

До початку виборчої кампанії залишається ще півроку, а ініціативні громадяни й організації вже висувають кандидатів у президенти. Першим, як «УМ» уже повідомляла, був лідер кишенькового (відомо з чиєї кишені) «Руху за єдність» Богдан Бойко, котрий сам себе запропонував народові як главу держави. А потім пішло-поїхало: про наміри висунути того чи іншого кандидата стали заявляти не лише різні дрібні структури, а й вельми солідні партії. Не оминула ця доля й Блок Юлії Тимошенко. Як повідомляє інтернет-видання «Українська правда» з посиланням на заступника голови Львівського осередку партії «Батьківщина» з ідеологічної роботи Василя Семена, львівські «тимошенківці» висунули свою лідерку кандидатом у президенти.

Учора Україна відзначала черговий День незалежності. Звісно, офіційно наша держава стала незалежною 24 серпня 1991 року — в день проголошення Верховною Радою Акта про державну незалежність, проте й донині серед національно свідомих політиків та пересічних українців точаться суперечки щодо того, яку саме дату слід вважати реальною точкою відліку історії новітньої України: ту, що записана в Конституції (себто 24.08.1991), 16 липня 1990 року, коли Верховна Рада ще УРСР ухвалила Декларацію про державний суверенітет, чи 1 грудня 1991-го — день, коли фактично весь український народ на загальному референдумі підтримав своїх законодавців і сказав незалежній Україні тверде «так». «УМ» уже розповідала про те, що до останнього варіанту схилявся, зокрема, і В'ячеслав Чорновіл. Хоча, безумовно, усі три дати є знаменними для кожного справжнього українця. Тож незалежно від того, чи відзначала ваша родина 1 грудня як свято, чи ні, у цей день таки варто було згадати про тих, хто 12 років тому долучився до історичного рішення всенародного референдуму й переконав навіть затятих скептиків у тому, що Україна просто зобов'язана бути незалежною. В цьому матеріалі йдеться про справжніх авторів «безіменної» листівки, яка невідомо звідки з'явилася напередодні референдуму й розповіла людям правду про те, як «чудово» жилося багатій ресурсами Українській РСР у компанії «братніх» республік.

Футболка Андрія Шевченка, яка була на ньому в матчі минулого туру проти «К'єво», коли він забив свій 100-й гол за «россо-нері», виставлена на аукціоні на офіційному сайті клубу — ACMilan.com.

Свято високої моди — це не обов'язково Париж, Мілан чи Нью-Йорк, хоча словосполучення «от кутюр» викликає асоціації саме з центрами модного світу. Звісно, в Україну колекції таких легендарних будинків моди, як Крістіан Діор, Ів Сен Лоран чи Версаче, приїздять лише у вигляді товару і на подіумах демонструються нечасто, але все у нас попереду. Адже раніше у такому самому становищі була й сусідня Росія, а тепер західні дизайнери зіркового масштабу раптом звернули на неї увагу й подалися до Москви — «пленять своим искусством свет».

Брати Клички, котрі зі своїми боксерськими «панчами» вважаються візиткою нашої держави за кордоном, а в Україні — символами мужності, скористалися «на експорт» ще одним своїм «козирем» — зовнішніми даними. Звісно, гори спортивних м'язів Віталія та Володимира вже віддавна притягують до телевізорів тисячі вболівальниць, ці хлопці залюбки дозволяють об'єктивам «ловити» свою фігуру чи то в спортзалі, чи то на пікніках. Але ж, виявляється, можна дозволити фотографам і більше! Отож двоє братів, котрі досі поставали перед публікою поза рингом здебільшого в образах інтелектуалів, погодилися попозувати для німецького еротичного журналу «Maкс».

Поки весь кіноманський світ з нетерпінням чекає на вихід завершальної серії трилогії «Володар перснів», актори, які зіграли таких любих нам хобітів, ельфів, магів та інших казкових персонажів, теж чекають. І теж з нетерпінням. Але не прем'єри, а грошей. Щоправда, гонорари (до речі, порівняно з іншими фільмами подібного масштабу, досить мізерні) їм виплатили повністю і вчасно, зате з «премією», схоже, проблеми: обіцяних доплат за участь у прем'єрних показах і різних презентаційних заходах зірки «Володаря» так і не дочекалися. Врешті-решт, 18 акторів звернулися до кіностудії «Нью лайн сінема» з вимогою заплатити обумовлену контрактом «тринадцяту зарплату», бо інакше, мовляв, і до суду можна дійти.

У невеликому американському містечку Геуда-Спрінгс (штат Канзас) прийнято закон, який регламентує поводження городян зі зброєю. Ви гадаєте, йдеться про заборону місцевим мешканцям мати пістолети та рушниці? Далебі! Правовий акт мерії Геуда-Спрінгс більш ніж нетиповий як для мирної країни. Він зобов'язує ВСІХ жителів у обов'язковому порядку тримати вдома заряджену вогнепальну зброю і патрони до неї. Згідно з новим правилом, будь-який свідомий громадянин, у якого в домі не знайдеться зарядженого пістолета чи автомата, буде оштрафований на 10 доларів.

На прийомі:
— Не хочу ображати вас пропозицією хабара...
— А ви й не пропонуйте... Кладіть ось сюди, в шухляду, мовчки...