Зустрічаючи на вулиці інваліда на візку, хтось ховає погляд і похапцем прямує далі, інший — пропонує допомогу, аби здолати пандус (якщо, звісно, місто подбало про таку необхідну для цих людей річ) чи перейти дорогу. Однак про те, чи зручно людині пересуватися у візку, зазвичай думати не прийнято. Принаймні серед тих, чий рух не обмежують фізичні проблеми, таке запитання навряд чи виникне. Або здасться неетичним. Допіру в Україні цю тему практично не порушували, а поза тим вона гостро хвилює щонайменше десять відсотків наших співгромадян. Візки, без яких людям з особливими фізичними потребами неможливо дістатися до жодного соціально важливого об’єкта, виявляється, можуть бути не лише незручними, практично не пристосованими для нормального функціонування, а й навіть... руйнувати життя. Пробити «стіну мовчання» вирішили учасники проекту «Безпека та комфорт інвалідних візків», оприлюднивши дані незалежного тестування якості такої продукції. Результати — невтішні. Але надія є...

«Життя таке коротке, поспішайте творити добро».

Читати класика і чути власне серце — дві великі різниці, як кажуть одесити. Знаю чоловіка, який любить, повчально витримавши паузу перед черговим тостом, довго і красиво розводитись про те, як важливо любити ближніх і допомагати нужденним. І вже в «кулуарах» вечірки, без мікрофона, дратується, як дістали його жебраки на київських вулицях і постери про допомогу хворим діткам, якими, мовляв, «засіяне» метро. У нього розкішна бібліотека, красиві корінці фоліантів відчужено виблискують за дверцятами книжкової шафи. Не знаю, чи брав він до рук томик Довженка (як, зрештою, і будь–яку з інших своїх коштовних книжок), але переконана — у його світобаченні від цього землетрусу не відбудеться.

Як і в попередні роки, конкурс з української мови, який щоразу охоплює дедалі більше мовознавців–ентузіастів, відбувався в кілька етапів: шкільний, районний і обласний. З 18 тисяч столичних учасників конкурсу фіналістами, що пройшли три етапи, стали 27 школярів і 18 студентів. Усі вони отримали дипломи за підписом міністра освіти і науки Івана Вакарчука та президента Ліги українських меценатів Володимира Загорія, а також цінні подарунки, зокрема, бібліотечки українських книжок. Загалом же цими днями нагородження переможців відбулося в усіх обласних центрах України. Роботи тих, хто пройшов три тури, відтепер розглядатиме всеукраїнське журі, яке до травня має визначитися — хто отримає найвищі відзнаки конкурсу, що їх традиційно вручають наприкінці весни на сцені Національного академічного драматичного театру ім. Івана Франка.

Як уже повідомляла «УМ», «тестовий набір», який вітчизняним школярам пропонує Міністерство освіти і науки, найближчим часом збагатиться ще одним — так званим тестом на здібність до навчання у ВНЗ. У Міносвіті, щоправда, майбутнє випробування коментувати не поспішають. В Українському центрі оцінювання якості освіти пояснюють лаконічно: щоб запровадити «тест здібностей», його спочатку необхідно розробити й апробувати. Саме тому в МОНі ухвалено рішення про створення відповідної творчої групи. Нині тривають консультації й переговори з фахівцями щодо входження до цієї творчої ради. Достеменно відомо, що наступної вступної кампанії ніхто абітурієнтів на здібності не перевірятиме: тести просто не встигнуть розробити. А як буде потім?

«Побути в Іспанії і не відвідати кориду — несерйозно», — переконував супутник. Здається, це був єдиний випадок, коли мене вмовляли «дегустувати» традицію країни, яку хочеш пізнати. Збагнути, чому в цивілізованій Європі, з технологіями і свідомістю XXI століття, до цього часу смакують насильство, прикриваючись грою в майстерність, — важкувато. Чужі муки, кров і смерть можуть викликати захват тільки в садиста, — подумала я. І... купила квиток на бій із биками. «Побачу першу кров і піду», — пообіцяла собі. І — залишилася до кінця.

Традиційно склалося, що більшість нововведень і змін у державі народжується з початком нового року. Усе це «добро» сиплеться на голови українців переважно з владних кабінетів у вигляді постанов–законів–доручень — там завжди придумують щось новеньке і добре знають, як ніколи не залишати нас у спокої. Іноді, звісно, чиновникам не вдається перехитрити самих себе, і заплановане так і не втілюється в життя. Наприклад, з 1 січня 2009 року ще два роки тому урядовці Прем’єра Януковича планували запровадити в Україні страхову медицину, а новий Прем’єр Юлія Тимошенко обіцяла контрактну армію. Щоправда, ні того, ні іншого ми не бачимо. Нині є чергова порція обіцяних змін, які чекають на нас у новому році.
Про те, як нам житиметься і на що сподіватися варто у 2009 році, дізнавалися кореспонденти «України молодої».

Ті, хто цієї осені дивився телевізійне шоу «Танцюю для тебе» на каналі «1+1», погодяться, що пара Мар’яни Гординської та Олега Лісогора вирізнялася особливою експресією й енергетикою. Навчитися танцювати 26–річна Мар’яна мріяла з дитинства, однак не тільки нагода освоїти професійні «па» привела її в цей проект. За перемогу жінка змагалася заради мрії свого коханого. 27–річний Олег Колпаков, який сам пересувається на візку, хоче відкрити майстерню реабілітаційного обладнання для інвалідів–візочників. На її облаштування потрібні чималі кошти, і аби реалізувати ідею, Мар’яна сподівалася виграти головний приз конкурсу. На майданчику Гординська працювала натхненно і до самовиснаження, попри травми (під час одного виступу вона зламала собі ребро), з партнером дійшла до фіналу. Щоправда, у результаті пара Гординська—Лісогор виборола «бронзу» — Мар’яна отримала чек на 25 тисяч гривень від телеканалу, 20 тисяч гривень від Національної асамблеї інвалідів і двотижневу путівку до Єгипту для себе і коханого. Майстерню, про яку мріє Олег, голова Національної асамблеї інвалідів Валерій Сушкевич запропонував відкрити на базі Національного паралімпійського центру, розташованого на березі Чорного моря неподалік Євпаторії — саме там живуть і працюють Мар’яна з Олегом.
Ми зустрілися в Києві, де молода пара брала участь у різноманітних заходах з нагоди Міжнародного дня інвалідів. Як і в більшості з нас, їхнє життя позначене цейтнотом. Олег Колпаков, заступник голови Керченської організації інвалідів й інструктор з активної реабілітації людей з обмеженими фізичними можливостями, — у постійних роз’їздах між Керчю і Євпаторією. Мар’яна, крім роботи реабілітолога, з ранку до ночі — у клопотах навколо майстерні. Два дні в столиці у моїх співрозмовників були розписані по годинах. Отож «віконце» для розмови з «УМ» довелося викроїти дорогою з Українського дому до готелю. Дивовижно гармонійні, з прекрасним почуттям гумору, ці молоді люди випромінюють оптимізм і щирість. Олег Колпаков — корінний кримчанин, Мар’яна — колишня львів’янка. Свою російську Олег щедро «посипає» українськими словами і львівськими жартами. Через травму шийних хребців в Олега не працюють пальці рук і деякі м’язи. Але поруч із ними не виникає відчуття, ніби хтось тут у «нерівних умовах». І тоді, коли Мар’яна допомагає Олегу заїхати в автобус, і коли годує його з ложечки — ти бачиш тільки чисте почуття, яке поєднало їх кілька років тому...

До тих випробувань, що очікують українських випускників шкіл, які бажають стати студентами вузів, додасться ще одне. Керівництво Міністерства освіти і науки схвалило ідею нового тесту для абітурієнтів — «на здібність до навчання у вузах». Що це таке — достеменно не відомо, однак, як стверджують експерти, вчорашніх школярів перевірятимуть на наявність у них інтелекту. У Міносвіти нововведення не коментують, натомість радять з’ясовувати деталі в Українському центрі оцінювання якості освіти. Там також від прямих коментарів ухиляються. Все, що нам вдалося «розвідати», — робоча група із розробки відповідного тесту лише формується, і якими будуть завдання, ніхто не береться спрогнозувати. Найімовірніше, під час наступної вступної кампанії це випробування ще не запровадять: не встигнуть. Не відомо також, які права будуть у тих школярів, яким «тест на IQ» відмовить у «прихильності».

«Існує об’єктивний зв’язок між станом мови і суспільства. Хвора мова сигналізує про те, що нація нездужає. І те, що відбувається нині, свідчить про недугу суспільства: ми не чуємо один одного, наші вчинки суперечать між собою». Так міністр культури Василь Вовкун розпочав прес–конференцію «Державна мова: на шляху до системних реформ».

«УМ» писала про те, що новацією другого в історії України Зовнішнього незалежного тестування є можливість узяти участь у пробних тестах, які заплановано на березень наступного року. За інформацією Українського центру оцінювання якості освіти (УЦОЯО), станом на 27 листопада таке бажання виявили 150 308 школярів. Запис бажаючих на «пробники» завершується 1 грудня, і цього ж дня стартує реєстрація учасників другої «тестової кампанії», що відбудеться у травні–червні наступного року. Однак буквально за кілька днів до часу «Х» навколо майбутньої кампанії оцінювання якості знань завирували неочікувані пристрасті.