Прогулюючись по центру Києва, важко себе стримати, щоб не зазирнути у галерею «Мистець», де вчора презентували персональну виставку «Скромні досліди живописання» київського художника Євгена Ройтмана. Його яскраві барвисті кольори притягують, наче магнітом.

Уперше за 52 роки українську повнометражну картину відібрали в конкурсну програму «Тиждень критики» міжнародного 67-го Каннського кінофестивалю, що проходитиме на Лазурному узбережжі у Франції з 14 по 25 травня. Щасливчиком став за світовими мірками вже немолодий, та, зважаючи на українські реалії і безгрошів’я у кінематографії, початківець у повному метрі — 39-річний режисер Михайло Слабошпицький і його повнометражний дебют — кримінальна драма «Плем’я».

Здавалося б, цей сивий старець із пишними вусами та усміхненими очима, так схожий на свого героя Мельхіседека з роману «Сто років самотності», буде жити вічно. Ну не вічно, а хоча б кілька сотень років так точно.

«Я хотів би попросити вибачення у тих людей, яким доводиться не сидіти, а стояти. Наступного разу візьмемо це до уваги і подумаємо про більший зал», — привітавшись із читачами, яких у «Мистецький арсенал» прийшло кілька сотень, третій Президент України Віктор Ющенко розпочав презентацію автобіографічної книги «Недержавні таємниці.

ОМинулого року на торгах аукціону Phillips у Лондоні картину Анатолія Криволапа «Кінь. Вечір» продали за 186 тисяч доларів. Відтоді майстра українського нефігурального живопису та пейзажу, який відлюдником живе в аскетичній садибі у селі Засупоївка Яготинського району на Київщині, називають найдорожчим художником України. Анатолій Криволап не носиться із цим визнанням як курка з яйцем.

Уже при вході у столичний «Мистецький арсенал» на офіційне відкриття ІV Міжнародного фестивалю «Книжковий арсенал», яке відбулося ввечері 8 квітня, відвідувачі перехопили подих від здивування. Поміж молоддю, залюбленою у книги і мистецьку тусовку, в черзі до кас стояли кандидати у президенти. Дмитро Ярош з охороною і, здається, вперше на публіці без бронежилета під сорочкою, Ольга Богомолець і Віталій Кличко прийшли на «Книжковий арсенал», здається, направду придбати свіжодрук, побачити на живо письменників і подивитися на один із найкращих фестивалів, який об’єднує літературу і мистецтво.

У київському Музеї Богдана та Варвари Ханенків відкрили виставку офортів Франсіско Гойї «Жахи війни». Колишній придворний живописець працював над антивоєнною серією гравюр у 1810—1820 роках і втілив у 80 аркушах свій травматичний досвід участі в подіях Піренейської війни. Гойя був свідком окупації Іспанії військами Наполеона та національно–визвольної війни, яка закінчилася 1814 року. У 1808 році Наполеон скористався народним повстанням в Іспанії і почав завойовувати країну, що була політично і стратегічно важливою для французів, оскільки мала контрольований доступ до Середземного моря.

В Україні ще не ввійшло в традицію відкривати галереї за містом. Якщо зірки на небі так складаються, що куратор і меценат одного прекрасного дня зустрічаються і знаходять спільну мову, то найперше розглядається варіант із приміщенням у центрі міста або ж поближче до серця культурного середовища. Побутує думка, що українці не привчені до мистецтва, їх не так просто заманити на виставку. Поки що єдиному PinchukArtCentre вдається тримати планку популярності.

16 березня, одягнувши маленьке чорне плаття, я вирушила в Київську оперету, де мав відбутися ХІІІ Міжнародний джазовий фестиваль «Єдність». Але, прийшовши під театр, зрозуміла, що щось не так. У фойє і біля кас не було жодного відвідувача. Фестиваль перенесли на 29 березня, пояснили в театрі. «Самі розумієте, що зараз в Україні відбувається. Музиканти побоялися їхати в Київ через нестабільну ситуацію. Приходьте через два тижні, може, над нами нарешті буде мирне небо», — порадила жінка на вході.

«Зустрічаючись у Києві, Львові, у лісі, в метро, в соцмережах, офісах, на книжкових виставках, ми з колегами — дослідниками, письменниками, художниками, видавцями, журналістами, дітознавцями — творили простір дитячої книги своєю присутністю й діяльністю.