Міністр освіти Франції Валері Пекресс пообіцяла поліпшити держпідтримку студентів після того, як країну обурили дві книжки зі сповідями студенток, котрі заробляли проституцією тільки для того, щоб сплатити за своє навчання. Одну книжку мемуарів — «Мої дорогі студії» — видала 19річна студентка факультету іноземних мов. Зі зрозумілих причин авторка сховалася за псевдонімом Лаура Д. Другу книжку підготувала до друку 23річна студентка Ева Клуе.

У зимові місяці перший промінь сонця показується тут не раніше дев’ятої години ранку. А вже після чотирнадцятої на відкритому повітрі починають швидко густішати сутінки: вечоріє, шановні гості міста!.. Хоча, якщо по правді, то і з променем я трохи переборщив: у холодну пору року побачити його крізь густі мармурові хмари — справа практично безнадійна. Світанок у зимовому Таллінні — це коли небо стає трохи світлішим за навколишні кам’яниці й муніципалітет на радощах вимикає вуличне освітлення.
Зате які тут вітри! Словами цього передати неможливо. Особливо гострі відчуття з’являються, коли дме з боку Балтійського моря, від якого до історичного центру — хвилин десять легким підтюпцем. Або двадцять п’ять хвилин суворим галопом, якщо вітер не попутний. Гостра дилема «Одягнути цей светр чи, може, тепліший?» розв’язується дуже легко: «І цей, і тепліший, і ось, диви, знайшов у сумці ще один, як серцем відчував. Плюс в’язану шапку під капюшон — обов’язково!».

Якщо доля закине до Копенгагена, то, як чесний мандрівник, ви маєте віддати належне «офіційній» програмі туриста. Пройтися найдовшою пішохідною вулицею Європи Строггет, погладити бронзову Русалочку в копенгагенській гавані, загадавши заповітне бажання, вклонитись пам’ятнику казкаря Андерсена і отримати свою порцію захоплення на атракціонах знаменитого парку Тіволі, що в самому центрі данської столиці. Але є в Копенгагені одне цікаве місце, про яке навіть «солідні» путівники згадують якось мляво і побіжно, не дуже туди запрошуючи. А даремно. Бо лише двадцять хвилин спокійної прогулянки від данського парламенту і ви опинитесь... «в іншій країні».

Якщо в одному контексті ви почуєте три слова — ABBA, хокей і Нобелівська премія, підсвідомість безпомилково видасть посилання: Швеція. І доповнить уяву «фірмовими» штампами — шведський стіл, шведська родина, блондини, вікінги... Швеція нагадує ідилічну картину, яку малював романтик: гарні будинки з черепичними дахами, квітники, яскрава зелень лісів, засилля озер і річок, красиві та усміхнені люди, нові автомобілі і якісні дороги. Коли їдеш такою трасою і у твоїх навушниках звучить вічна музика ABBA, легко погоджуєшся із думкою: Бог іноді віддячує за терплячість. Варто здолати тисячі кілометрів з України до Скандинавії, аби відчути цю красу.

Новий рік наближається до Парижа ще пахучішим, аніж зазвичай, ароматом круасанів і гарячого шоколаду. Туристам на Єлисейських полях ніби медом помазано. Традиційні французькі солодощі тут замовляють у кожній кав’ярні. Нестримний аромат ванілі і какао навертає в армію ласунів навіть тих, хто звик лишатися байдужим до «кулінарних вибриків». Єлисейські поля тонуть у вогнях. Із початку грудня і аж до 20 січня оспівані романтиком Джо Дассеном Shamps–Elysees спалахують яскравим світлом, щойно перші сутінки м’яко лягають на тротуари. Кожне дерево переливається різнобарвними гірляндами, Тріумфальна арка в особливій ілюмінації... Так багато світла і посмішок на головній магістралі французької столиці можна зустріти, напевне, тільки зараз. Здається, тут немає чужих: випадкові перехожі посміхаються тобі як давньому знайомому, опівночі під звуки феєрверків тут освідчуються закохані, а ділові люди забувають, що «валізи проблем» вперто чекають вдома на їхнє повернення. У Парижі можна дозволити собі все. Навіть не перейматися швидкоплинністю щастя. Особливо — під Новий рік.

Вона простягла візитку «Дуже приємно, Норвегія!» У стандартній презентаційній картці не забула згадати, що вона — «вершина Європи», що третина її території — за Полярним колом, третина вкрита гірською тундрою, а на півдні влітку подекуди дозріває виноград. Батьківщина композитора Гріга і художника Мунка, письменників Ібсена та Гамсуна, країна тролів, саг, вікінгів, стрімких водоспадів, сотень озер, льодовиків і фіордів.

До півострова Бюгдой в Осло курсують рейсові теплоходи і снують численні туристичні автобуси. Досвідчені мандрівники розуміють причину паломництва: в цьому куточку норвезької столиці кожен прагне поставити «зарубку» у власному маршруті. Бюгдой відомий завдяки трьом музеям «норвезької слави» — кораблів вікінгів, полярного «Фраму» Фрітьофа Нансена і плоту «Кон–Тікі». В останнього з них цього року ювілей. Щоправда, звичне велелюддя біля «Кон–Тікі» від принагідного мало чим відрізняється. Музей щороку відвідує понад 300 тисяч туристів. 65 відсотків відвідувачів — іноземці, каже Майя Бауге, директор музею. В її затишному кабінеті все «заповнене Хейєрдалом». Велика книгозбірня творів всесвітньо відомого норвежця, його портрети на стінах... Привітна Майя не приховує, що сама — фанатка свого видатного земляка. І гостинно цікавиться: «Спершу чай чи екскурсія?» Звісно ж, пліт!

Постійний автор «УМ», письменник Олександр Ірванець минулого тижня знову повернувся з далеких мандрів. У Середземному морі, на острові Сардинія йому було вручено чергову літературну нагороду. Про це, і не тільки про це, сам лауреат розповідає так.

Про хід тривалого процесу визначення «Семи чудес України» протягом року, «УМ» регулярно повідомляла. Нагадаємо, що акція, ініційована Миколою Томенком, завершилася напередодні Дня незалежності — саме тоді на Софійській площі Києва й було оголошено переможну сімку чудес. Ними стали: заповідник «Кам’янець», Києво–Печерська лавра, парк «Софіївка», Софія Київська, Херсонес Таврійський, Хортиця та Хотинська фортеця.
За кілька днів, на 16–ту річницю незалежності, пан Томенко запустив новий проект — «Маршрутами семи чудес України». Старт акції, метою якої було з’ясування проблем історичних пам’яток та моніторинг впливу попередньої акції на приток туристів, стався того ж дня на легендарній Хортиці, яка зайняла перше місце за результатами інтернет–голосування. За півтора місяця акція продовжилася: на другому етапі журналісти разом з паном Томенком вирушили до легендарних фортець Кам’янця–Подільського та Хотина. Стратегічна мета акції — популяризація України, пропаганда її туристичних можливостей.