Гола наука

23.02.2008

Міністр освіти Франції Валері Пекресс пообіцяла поліпшити держпідтримку студентів після того, як країну обурили дві книжки зі сповідями студенток, котрі заробляли проституцією тільки для того, щоб сплатити за своє навчання. Одну книжку мемуарів — «Мої дорогі студії» — видала 19річна студентка факультету іноземних мов. Зі зрозумілих причин авторка сховалася за псевдонімом Лаура Д. Другу книжку підготувала до друку 23-річна студентка Ева Клуе.

Лаура пише, що спочатку по 15 годин на тиждень підробляла у фірмі з продажу товарів по телефону, але заробляла так мало, що постійно ходила голодною. Її батько — робітник, мати — медсестра, тож вони не спроможні фінансово допомогти Лаурі. Водночас і батько, і мати мають заробітки, трохи вищі від установленої у Франції мінімальної зарплатні, тому дівчина не може претендувати на студентську допомогу чи розраховувати на допомогу благодійних організації.

«Це було нестерпне життя», — каже Лаура в інтерв’ю британській газеті «Таймс». Завдяки інтернету дівчина відкрила багатство пропозицій в галузі так званих «ескорту» та «масажу». І вирішила відповісти на одне з оголошень, у якому «молодий 50річний чоловік розшукував масажистку». «Я сказала собі, що «масаж» гарантує розкішне життя, але при цьому я сама буду вирішувати, за яку «роботу» братися. Я тоді ще не усвідомлювала, що все буде навпаки: що вже ніколи не матиму вибору. На першому «масажі» в готельному номері 50річний клієнт заплатив 250 євро лише за те, що розглядав Лауру оголеною. Коли у квітні минулого року дівчина поїхала на «гастрольні виступи» до Парижа, то клієнти платили їй уже по 400 доларів, але саме там вона вирішила «зав’язати». «Тепер мені дуже тяжко даються контакти з хлопцями. Після такого тяжко відродитися», — пише вона у своїй книзі.

За оцінками французької поліції, у країні нараховується приблизно 20 тисяч студенток­повій. Але авторка другої зі згаданих книжок, студентка соціології університету Тулузи Ева Клуе переконана, що насправді таких удвічі більше. Клієнтами є переважно заможні одружені чоловіки старшого віку. Вони платять у середньому 400 євро за двогодинну сексзустріч зі студенткою.

  • Дорогами Маямі

    Сконцентрувавши найбільше міжнародних банків та облаштувавши у своєму порту базу для найбiльших круїзних лайнерів світу, воно справляє враження пістрявого космопорту, в якому комфортно почуваються представники найнесподіваніших етносів і націй. >>

  • Острів скарбів

    ...Шрі-Ланка з’являється під крилом літака зненацька і нагадує згори зелений листок, що загубився серед смарагдово-синіх вод Індійського океану. Більша частина острова вкрита густими тропічними лісами, помережаними звивистими лініями численних ланкійських рік. >>

  • У надрах Оптимістичної

    На Поділлі серед природних феноменів більш відомі Дністровський каньйон та Подільські Товтри, які, за результатами iнтернет-опитування, потрапили до семи чудес природи України. Адже вони доступні погляду кожного. А про занурений у вічну темряву світ подільського карсту, масштаби якого важко піддаються уяві і який тільки частково відкрив свої таємниці, знає обмежене коло осіб. >>

  • Мандри без візи

    Якщо є бажання пізнавати щось нове, відсутність закордонного паспорта і кругленької суми не перепона. Святковим дивом може стати подорож в Україні. І необов’язково їхати у розрекламовані Львів, Чернівці, Ужгород чи Київ. Про нові маршрути і їх цікавинки розповiдають ведучі подорожніх рубрик на телеканалах Валерія Мікульська і Наталія Щука. >>

  • Для кого співають цикади

    Стереотипи — річ уперта: більшість вважає, що курортна Туреччина — то передусім Анталія. І весь прилеглий до неї південний регіон — Аланія, Кемер, Белек... Туди вітчизняні турфірми традиційно скеровують клієнтів, пропонуючи готелі на різні смаки, туди відправляють чартерні літаки. >>

  • Шляхом апостола Якова

    Ми йдемо по маршруту, прокладеному понад тисячоліття тому. На шляху — вимурувані з дикого каменю церкви, обнесені кріпосними стінами монастирі й замки феодалів, середньовічні притулки для пілігримів (альберге) і харчевні. А попереду, позаду — пілігрими, що йдуть в одному напрямку — до іспанського міста Сант-Яго де Компостела. >>