Запланована на 15 листопада шоста сесія міськради не відбулася. Журналісти й запрошені керівники міських служб блукали мерією, доки не дізналися про чергове перенесення депутатського зібрання. Як пояснила прес-секретар міського голови Тетяна Гузенко — на прохання керівників фракцій міськради.
Демарш Миколи Катеринчука сприймають неоднозначно. Одні хвалять його бунтарську позицію, інші критикують — мовляв, проявив надмірну й безпідставну амбіційність, не використав шанс, не вистачило лідерських задатків, не порадився з Банковою... Але в будь-якому разі, Катеринчук став емблемою так і не здійсненого оновлення «Народного союзу «Наша Україна». Як сказав на з'їзді Юрій Луценко, «питання не в Катеринчуку, а в тому, що його погляди збігаються з поглядами колосальної кількості людей».
Видно, що за останні півроку Катеринчук змінився. В його голосі з'явилося те, чого не було ще влітку — твердість і рішучість. Ці якості знадобляться панові Миколі вже в іншій партії. От лише чи не повторить він долю Олександра Зінченка?..
У світлі агресивної кадрової політики «регіоналів» в Україні відбулося справді знакове призначення. Президент Віктор Ющенко затвердив заступником голови Служби безпеки Олександра Скіпальського. У 2002—2003 роках він був причетний до органiзацiї служби охорони Ющенка. А широкій громадськості Скіпальський відомий як генерал, який під час Помаранчевої революції був на Майданi, вiн — один з iнiцiаторiв звернення працівників спецслужби, озвученого зi сцени Майдану.
Це було якесь дежа вю: як і рік тому, «Наша Україна» намагалася оновитися через очищення. Як і рік тому, на цьому наполягав почесний голова партії, Президент Віктор Ющенко. Як і в листопаді 2005-го, зібрання НСНУ в Палаці культури Київського політеху затягувалося до глибокого вечора, а зі сцени ледь не зі слізьми на очах, відчайдушно промовляв обвинувачений однопартійцями Петро Порошенко. Різниця лише в тому, що у 2005 році партія йшла до виборів і намагалася не допустити провалу, а тепер — шукала винних за провал на цих самих виборах. А результат — один: і тоді, й тепер група осіб, яких Ющенко назвав «закрите акціонерне товариство», зберегла свої провідні позиції в партії.
І той факт, що майданний стиль з'їздів робить «Народний союз «Наша Україна», без сумніву, найдемократичнішою українською партією, є лише дрібною ложкою меду у величезну діжку дьогтю. Адже їхній розламаний віз і нині там — у болоті неспроможності.
«Не можу зрозуміти людей (делегатів з'їзду. — Авт.), які спочатку себе «відтрахають», а потім зроблять те, що їм пропонували з самого початку!» — лише й сказав журналістам, ідучи вже вночі із закритого форуму, так і не відставлений голова ради партії Роман Безсмертний. Таке ось визначення марності зусиль рядових партійців. Трагіфарс міцнів...
Падає втомлене від метушні, пожовкле осіннє листя. Розлучаючись із листям, скрізь оголюються гілки дерев із синіми стрічками переможців виборів. Оголюються стрічки - як оголюються наміри...
На бруківку падає листя, розмальоване яскравими фарбами емоцій, падають обіцянки, оголюючи неприховану примітивність істинних позицій та обіцянок політиків.
Нікого не бентежить брехня, яка стає очевидною.
Перший закон про опозицію в незалежній Україні був написаний у 1995 році. Його автором став покійний нині депутат Іван Курас, який обіймав у 1994-му посаду віце-прем'єр-міністра. Експерти кажуть, що саме цей документ десять років по тому візьмуть за основу для написання власного законопроекту «регіонали». Втім останні взялися за законотворчість ще 2005-го, коли здавалось, що їм - пряма дорога в опозицію.
«Та навіщо папір переводити — ми ж його все одно приймемо!». Так, подейкують, один із лідерів правлячої коаліції, соціаліст Цушко, прокоментував переживання депутатів, які непокоїлися, що вчасно не отримають до першого читання законопроект про бюджет, оскільки його не встигли роздрукувати. А й справді, під час перегляду засідань Верховної Ради нерідко складається враження, що всі нечлени «антикризової» більшості можуть вийти. Їхня присутність у залі лише відволікає «більшовиків» на порожні балачки, анітрохи їм не потрібні. Адже однаково необхідні для ухвалення питань порядку денного 226 голосів у них стабільні й непорушні, голосування розплановані заздалегідь, і можна не сумніватися: якщо коаліція вважає, що такий-то законопроект треба підтримати, вона це зробить незалежно від результатів обговорення. Ну і навпаки, звісно.
Здавалося б, нічого парадоксального в цьому немає — більшість на те й більшість, щоб мати перевагу над меншістю. Чому ж тоді не полишає неприємне враження, ніби раніше, навіть за часів кучмівської більшості, сформованої на Банковій силою грошей і погроз, демократії в парламенті було більше? Траплялися ж тоді такі дива, коли поданий Президентом Кучмою законопроект міг залишитися без підтримки, а пропозиція гнаної й дискримінованої опозиції набирала 226 і навіть значно більше голосів. Чи то президентська влада «а ля сильний Кучма» була слабшою за владу «а ля сильний Прем'єр Янукович», чи то «помаранчево-малинова» опозиція «дореволюційного» зразка була настільки сильнішою за нинішній БЮТ і «невловиму» «Нашу Україну»...
Наступною критичною датою після 14 жовтня для київської міліції може стати 7 листопада. Цього дня біля пам'ятника Леніну обіцяють зібратися комуністи й націоналісти. Перші традиційно святкуватимуть річницю Жовтневої революції, натомість другі планують вшанувати пам'ять жертв комуністичних репресій.
Крім того, 7 листопада — день народження Олега Тягнибока, лідера Всеукраїнського об'єднання «Свобода» та натхненника антикомуністичного маршу. У «Свободі» жартують: якщо на Покрову «червоні» виходили на демонстрацію проти визнання ОУН-УПА під формальним приводом «ювілею» Нюрнберзького процесу, то тепер націоналісти можуть так само прикритися 38-річчям свого лідера.
Тягнибок — справді колоритний і, мабуть, найпопулярніший діяч у радикально-націоналістичному сегменті сучасного українського політикуму. На жаль, ані він, ані його партія не представляють націоналістичного виборця в парламенті.
Про річницю петроградського перевороту та про перспективи правого руху в Україні Олег Тягнибок розповів в інтерв'ю «Україні молодій».
