Пресовий резонанс від підписаного Леонідом Кучмою та Володимиром Путіним «керченського» договору значно більший у Росії, ніж в Україні. Висновки, які роблять російські мас-медіа, як не прикро це споглядати, — коректніші і чесніші за ті, на які не вельми розщедрилися наші українські колеги, насамперед телевізійники. Дива в цьому немає, адже для офіційного Києва і того велетенського сегмента вітчизняних ЗМІ, якими опосередковано керує Банкова, вигідно подати останні домовленості президентів у такому світлі: Кучма відстояв необхідність кордону на Азові, а Керч-Єнікальським каналом довелося пожертвувати для отримання подальших дивідендів від СП щодо його спільного з росіянами використання, яке невдовзі буде створено.

Кажуть, як зустрінеш Новий рік, так його й проведеш. Президент України Леонід Кучма зустріне 2004-й за німецьким часом, у європейському комфорті й затишку бальнеологічного курорту Баден-Баден. Як повідомила вчора прес-служба глави держави, Л. Д. уже відбув на води, і біля гарячих натрієво-хлоридних джерел він, власне, й проведе новорічні свята. Вітання українському народові, ясна річ, було записано заздалегідь.

Поки секретаріат Верховної Ради розгрібав телеграми від трудового народу, стурбованого ситуацією в парламенті («закликаємо народних депутатів припинити політичне протистояння в залі парламенту, перейти до конструктивної роботи з метою забезпечення стабільності в суспільстві» тощо), опозиція продовжувала блокувати президію. Антипрезидентські парламентарії настроєні стояти до кінця — якщо не на сесії, то принаймні цього року, оскільки наступний пленарний тиждень розпочнеться вже в січні. Тож останнє сесійне засідання 2003-го мало відбутися саме вчора...

2003 рік укотре засвідчив, що Верховна Рада у нас не стільки головний законодавчий, скільки політичний орган. Згадати хоча б баталії навколо політреформи, з приводу недопущення до порядку денного актуальних питань (приміром, звіту силовиків після поїздки «Нашої України» на Донбас), бюджетний процес і багато чого іншого. Попри те місію, якою наділили нардепів виборці — формувати законодавче поле України, — ніхто не скасовував.

«Події, що відбуваються протягом останніх днів у Верховній Раді, та коментування їх у провладних ЗМІ зайвий раз підтвердили необхідність політичної реформи в Україні і складність її здійснення», — сказано в заяві Соціалістичної партії, підписаній її лідером Олександром Морозом. До речі, саме зараз Олександр Олександрович має чудову нагоду ознайомитися з «провладним коментуванням», оскільки, як уже повідомляла «УМ», лікується у Трускавці і про парламентське протистояння опозиції та більшості дізнається тільки через пресу.

Поки рядові комуністи мучаться від докорів сумління, що не наважилися порушити партійну дисципліну й замість підтримати своїх учорашніх колег по опозиції підіграли «кучмістам», піднявши руки за проект змін до Конституції, який відбирає в народу право безпосередньо обирати свого Президента, лідер Компартії Петро Симоненко вирішив пояснити тому самому народові причини «провладної» поведінки своєї фракції. Як сказано в розповсюдженій учора заяві першого секретаря ЦК КПУ, насправді «комуністи голосували за обмеження повноважень Президента, за посилення ролі народних депутатів і сформованого ними уряду, за солідарну відповідальність їх перед народом України». А ще Компартія висловилася «проти продовження терміну повноважень депутатів нинішнього скликання, розглядаючи це як форму політичного хабара, проти обрання Президента нинішнім складом Верховної Ради у 2004 році» й, відповідно, «за всенародні вибори Президента у 2004-му». Ну і «за вибори Президента Верховною Радою, обраною на основі нового, пропорційного виборчого закону вже у 2006 році».

Нині, під час Пилипівки, хтось обов'язково дотримується посту — для очищення духу і спасіння душі. Власної. А чим керувалися учасники акції «Сопричастя», якi провели 33-годинний піст-голодування в пам'ять про жертв голодомору 1932—1933 років? Вони кажуть, що «аби зрозуміти той жах, перед яким лице в лице опинився пересічний українець, з хати якого вимели останню зернину, село якого оточили кільцем вартових, діти якого просили їсти... Щоб осягнути — потрібно пережити або принаймні спробувати це зробити». От вони і спробували. Акція, влаштована на завершення «ювілейного» року голодомору Тернопільською міською організацією Спілки української молоді в Україні (СУМ), є своєрідним продовженням ініціативи сумівських побратимів з Австралії, які провели аналогічні заходи трохи раніше, в середині листопада.

Голова об'єднання Валерій Нечипоренко повідомив, що за результатами акції «Дипломи доброти» вручать харківському підприємцю Володимиру Бродку, який фінансує рятувальну станцію у Криму і з власних коштів виплачує зарплату шести рятувальникам, миколаївському вчителю-математику Валентину Лейфурі, який безоплатно займається з обдарованими дітьми у Малій академії наук, а також засновнику та виконавчому директору Центру духовної і психологічної підтримки «Дорога» у Львові Юрію Брожині, який опікується хворими на алкоголізм та наркоманію.

У планети КВН є три кити сорокалітньої витримки: болільники, команди і журі. Хоча існує ще й четвертий кит. А без нього, на думку організаторів Київського міжнародного фестивалю КВН (Клубу веселих і найкмітливіших), утримувати «планету» нелегко, а іноді й зовсім неможливо. «Ми щиро вдячні всім, хто нас почув, — сказав голова правління Київського КВН Дмитро Бондаренко, — і в першу чергу голові Державного комітету у справах сім'ї та молоді Валентині Довженко, нашому меру Олександрові Омельченку, голові Комітету молодіжних та дитячих громадських організацій міста Києва Ростиславу Карандєєву, начальнику Головного управління у справах сім'ї та молоді КМДА Олександру Кулику, депутату Київради Ігорю Баленку та ресторану «Пузата Хата». Відтепер наш фестиваль міжнародний. Цей статус дійсно стимулює».

Червоний зал, який директор Будинку кіно Віталій Синкевич завжди віддає у розпорядження Київської міської асоціації багатодітних сімей на Миколая, швидко наповнювався гамірливими юними глядачами, приємно збудженими у передчутті свята. Що то сьогодні їм принесе святий Миколай? Ці діти з великих родин зі своїми братиками і сестричками, мамами й татами не часто можуть влаштувати собі свято. Як і дітлахи з дитбудинку «Берегиня», яких теж запросили організатори акції.