Позавчора після надзвичайного засідання Кабінету міністрів голова уряду Іспанії Хосе Марія Азнар зустрівся з королем Хуаном Карлосом, який прийняв рішення розпустити парламент і підписав відповідний декрет. Прем'єр-міністр повідомив, що наступні парламентські вибори відбудуться 14 березня. Хосе Марія Азнар уперше очолив уряд Іспанії 1996 року після того, як його Народна партія перемогла на виборах. Після двох каденцій він не має наміру претендувати на третю, тому перше місце в партійних списках Народної партії тепер посів заступник Азнара — Маріано Рахой.

В українському політично-правовому полі визріла й заколосилася нова юридична колізія, якщо не сказати нісенітниця. Саме вчора закінчився шестирічний термін повноважень дюжини членів Центральної виборчої комісії (хоча, на думку багатьох експертів, він сплив ще раніше). При цьому вони продовжують працювати. Як заявив секретар Центрвиборчкому Ярослав Давидович агентству «Інтерфакс-Україна», «оскільки жодних документів про припинення повноважень членів ЦВК немає, вони не мають права не виходити на роботу, оскільки це буде вважатися прогулом». А Президент Кучма хоч і живий та здоровий, але й вухом не веде.

Позавчора в редакції «Газети виборчої» відбулася конференція «Східний вимір — тристороння співпраця», організована за участі посольства Великої Британії в Польщі. Хоча конференція була присвячена перспективам майбутніх відносин об'єднаної Європи з Україною та Білорусcю, йшлося переважно про українські справи. На конференції звучали доволі похмурі прогнози стосовно запланованих на осінь виборів Президента України, зазначає «Газета виборча».

Спікер парламенту Володимир Литвин, як і обіцяв напередодні в інтерв'ю тижневику «Дзеркало тижня», написав своїй депутатській «пастві» листи, в яких, звертаючись особисто до кожного парламентарія, викладає своє бачення ситуації, що склалася у парламенті. «По суті, ми маємо гостру парламентську кризу, яка загрожує переростанням у всеосяжну політичну, — визнає Голова ВР. — Жорстка перманентна боротьба за владу, яка є характерною особливістю України й різко загострилася з розгортанням президентської кампанії відразу ж після виборів до Верховної Ради, призвела до того, що наш парламент почав уже працювати за циклічним принципом — від протистояння до протистояння». Як стверджує Литвин, «протягом 4-ї сесії блокувалося кожне четверте з пленарних засідань», а апогеєм конфлікту, звісно, стало «винесення на розгляд парламенту питання політичної реформи».

«Заявляю відповідально і професійно: Азаров та «азаровщина» представляють ідеологію й політику, несумісні з розвитком підприємництва, інвестицій, економічної свободи, євроінтеграційного курсу України, з повагою до власного народу і прав людини, дотриманням закону та соціальною справедливістю. Я переконана, що кожен мешканець України стикався з такою «азаровщиною» у своєму місті, області, селі. Це — хвороба. Її треба лікувати. Радикально».

Оргкомітет з організації Одеського обласного громадського форуму на підтримку політичної реформи в Україні ухвалив провести 27 січня збори в Музично-драматичному театрі ім. В. Василька. Повідомлення такого змісту розіслав днями місцевим ЗМІ відділ взаємодії та зв'язків з громадськістю апарату Одеської облдержадміністрації. Як зазначено в документі, вже «20—21 січня громадські форуми відбудуться в усіх районах та містах Одеської області», «встановлено також норму представництва на обласному форумі — 25 осіб від районів та міст обласного значення (крім Одеси) та 50 осіб від кожного району міста Одеси».

Закони, що приймаються в Україні, зазвичай нагадують рекламні пропозиції з торговельно-харчової царини. Щось на зразок такого: з'їжте одну нашу піцу, і другу ви отримаєте безкоштовно. Заманливо, але апетит під час їжі не тільки не приходить, а навпаки — зникає. Бо з'ясовується: щоб отримати дармовий презент від піцерії, вам доведеться перед тим замовити їхній найдорожчий і найбільший витвір, який ані ваш шлунок, ані ваш гаманець просто не зрозуміють. І так — майже скрізь і в усьому: тільки-но ми налаштовуємось пограти у подібну гру, тільки-но захочемо випробувати якусь суперпропозицію («тільки на цьому тижні...», «тільки до першого снігу...», «тільки для абонентів... клієнтів... абітурієнтів»), як що-небудь обов'язково стається. Або ми починаємо розуміти, на чому нас «кинули», або ера милосердя закінчується, або просто випадає день посту...

Діючий закон «Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні, який було прийнято у квітні 1991 року, дуже застарів. Його ухвалили ще тоді, коли Україна не була незалежною державою. Мій законопроект є принципово новим. Що є недоліком старого закону? Він не реабілітовує борців за волю України, а лише тих, кого судили за статтею 62 старого кримінального кодексу. Це — антирадянська пропаганда.

Якщо поезію Олександра Вертинського (1889—1957) порівнювати з прянощами, то це, швидше, ваніль. Або ні, кориця... Чи, може, гіркий мигдаль, який у перетертому вигляді додають для пікантності смаку в тісто чи крем. Часи минають, а цей інгредієнт залишається таким же важливим для засвоєння духовного харчу, який сьогодні, звісно ж, дуже відрізняється від того, чим частували своїх сучасників поети майже століття тому. Киянин Олександр Вертинський уперше з'явився на естраді у 1915 році, співаючи про одиноких бідних діточок, кокаїном розіп'ятих на мокрих бульварах Москви. Він почав виступати у костюмі П'єро, від якого поступового залишилася лише загримована біла маска-обличчя і яскраво-червоні губи...

Олена Сергіївна Зінькевич, окраса українського музикознавства і професор музичної академії, одна з моїх учителів, чиї лекцій з історії музики не перестану вдячно згадувати, видала книжку «Концерт и парк на Крутояре» («Дух і Літера», Київ, 2003). Книжка, точніше, збірка есеїв про музичний Київ столітньої давності, варта окремої розлогої рецензії; мене ж при вчитуванні зупинили кілька рядків, які Олена Сергіївна відкопала з «Кієвляніна» 1868 року. «Опера, может быть, непосредственнее указывает на успех общества, нежели даже великие мероприятия нашего мудрого правительства...».