У Києвi нещодавно відбулася вже традиційна чотириденна виставка «Сучасна освіта в Україні — 2004», організована Міністерством освіти і науки України, Академією педагогічних наук та виставковою фірмою «КАРШЕ». Особливою увагою користувався семінар Центру комп'ютерних інформаційних систем Академiї педагогiчних наук та Науково-методичного центру засобів навчання Міністерства освіти. Зійшлися на думці, що комп'ютери у школі потрібні насамперед учителям. Але їхнiй рівень володіння цими машинами, особливо тих, хто закінчив вуз 15—20 років тому і не є математиками за фахом, м'яко кажучи, низький.

«Короче, дай скатати домашку, а то вчора щось так закумарилась, кльово відірвалась на паті, клепати було впадлюку. А то знаєш, той очкарик-препод пінитись буде». Цю розмову ми підслухали в університетському коридорі від двох мальвіноподібних першокурсниць. Погодьтесь, дуже змахує на розмову Доцента зі співкамерниками у фільмі «Джентльмени удачі». Пам'ятаєте, як недосвідчений у «фєні» герой Євгена Леонова примушував співкамерників перекладати всі розмови на «нормальну цивільну мову». Звичайно, цей діалог дівчат ми зрозуміли, бо перебуваємо з ними приблизно в одній віковій категорії. Але добре пам'ятаємо, як одна з викладачок університету після кожного семінарського заняття виділяла п'ять хвилин на те, аби студенти пояснили їй значення усіх слів, що вживали у своїх відповідях. Тоді ми відверто сміялися з дорослої жінки, більше того — професора філологічних наук, яка не розуміла таких простих слів, як «фішка» чи «лафа». А ще більше ми дивувались тому, що не завжди могли пояснити «цивільне» значення того чи іншого слова.

Чому вважають, що декому на роду написано зривати зорі з неба, а хтось приречений на постійне невезіння? Хіба можна вирахувати ймовірність виграшу в лотерею (адже зі школи пам'ятаємо про мізерність такої можливості)? До цієї розвідки мене надихнула історія одного латиноамериканця, який спромігся на всіляких акціях заробити собі пристойну хату і до хати, машину та ще й утримувати при тому немаленьку сімейку. Замислившись над таким способом заробляння, я дійшла висновку, що левова частка різноманітних акцій, лотерей і розіграшів розрахована на молодь. Ту молодь, яка прагне жити розкошуючи, а не гаяти найкращі роки у марудній справі заробляння грошей не просто на хліб, а й на дорогі, але такі потрібні розваги-приємності. Показово, що одна моя знайома завжди мріяла про мішок із зеленими, які б в один прекрасний день упали їй на голову. Отже, цільовий сегмент споживачів рекламних акцій — молодь. Принаймні суджу я так, виходячи з власного досвіду.

На тлі численних тижнів моди, які наприкінці зими проходять у всіх країнах, де є бодай якась модельна індустрія, виділитися складно. Оригінальності показам може надати хіба що присутність талановитих молодих дизайнерів, які нахабно руйнують усі канони, або, навпаки, участь метрів, одяг від яких славиться вже не своєю якістю чи кроєм, а передусім ім’ям людини, яка його розробила.

Знайти кіномана, який дивився на широкому екрані (а не на поганенькій піратській відео- чи CD-копії) фантастично-казкову трилогію «Володар перснів» і не закохався в це кіно назавжди, мабуть, майже неможливо. Звісно, у справжніх толкієністів до режисера Пітера Джексона є деякі претензії, але навіть вони не можуть не захоплюватися тим, як цей невеличкий пухкенький чоловічок «оживив» геніальні фентезі-сторі Джона Роналда Руела Толкієна. Недаремно ж містера Джексона номінували на «Оскар» за найкращу режисерську роботу.

Свого часу голосиста темношкіра красуня Даяна Росс була однією з найяскравіших зірок шоу-бізнесового небосхилу. Почути вживу, не кажучи вже про побачити, цю співачку мріяли мільйони шанувальників її таланту, і гастролі Даяни завжди проходили «на ура». А потім Росс кудись зникла. Як з'ясувалося, зіркову американку не оминула сумна доля її колег по славі — пристрасть до вживання алкоголю.

Ви думаєте, чого в нашій Верховній Раді постійно виникають якісь «бойові» конфлікти? Усе через те, що депутати не можуть випустити пару іншим, менш травматичним для своїх костюмів та парламентських мікрофонів методом. Скажімо, при обговоренні того чи іншого закону добряче... обматюкати опонента. І до бійки б не дійшло, і до народу ближчими б стали...

Рекламний ролик мийного засобу, адаптований для чоловічої аудиторії: «Подумайте, що краще: купити три флакони дешевого мийного засобу по 2.50 чи один флакон горілки? Горілка! І гора немитого посуду буде вам по фіг!».

Це російська народна казка про рибалку і Рибкіна. Вочевидь — про гебістського рибалку і нещасного Рибкіна. Солідний політик з незаплямованою репутацією, екс-спікер Державної думи, екс-керівник Ради національної безпеки, провідник партії «Ліберальна Росія», найпомітніший серед конкурентів Путіна на президентській забіговій доріжці, Іван Рибкін за п'ять днів перетворився на нещасливу особистість. Він повернувся з Києва неспокійним, засмиканим, у сонцезахисних окулярах, які не дуже пасували до похмурої московської ночі, і повідомив, що, ймовірно, зніме свою кандидатуру з виборчих перегонів. В одночасся політична кар'єра Рибкіна зазнала фіаско, сімейний затишок тріснув, психічне здоров'я похитнулося. Телевізори з особливою лукавинкою показали роздратовану Альбіну Рибкіну, яка вирішила не зустрічати чоловіка в аеропорту «Шереметьєво-1», проголосивши в адресу свого «пілігріма»: «Бідна Росія, якщо нею намагаються керувати такі люди!». Пані Альбіні було не до чеховських алегорій, за якими, коли тобі зрадив чоловік, дякуй Богові, що він зрадив тобі, а не Отечеству, зрештою, ображена жінка, напевно, й не спробувала з'ясувати, в якій ролі її залишив чоловік — Медеї чи Пенелопи.

Цими днями має відбутися сесійне засідання Львівської облради — одного з найбільших «оплотів» «Нашої України» у представницьких органах такого рівня. Проесдеківська депутатська група «Соціальна справедливість», якою керує колишній головний податківець Львівщини Сергій Медведчук, зараз підвищений до посади заступника голови ДПА України, намагатиметься здійснити переворот — скинути голову обласної ради, «нашоукраїнця» Михайла Сендака.
«За вступ до «СС» депутатам Львівської облради пропонують 30 тисяч доларів, а також щомісячну доплату в розмірі 3 тисяч доларів, якщо вони погодяться», — повідомив пан Сендак напередодні на прес-конференції в Дрогобичі. А детальніше про реалії політичної боротьби в області «після Медведчука та за участю Медведчука» голова облради розповів в інтерв'ю «УМ».