Прокурор Вінницької області Віктор Гонтарук провів прес-конференцію, на якій повідомив, що правоохоронні органи визначилися з колом підозрюваних у замовленні торішніх вибухів у маршрутних таксі. За його словами, особи ці встановлені, але вони перебувають наразі за кордоном. Отже, подальше ведення слідства і його строки залежатимуть від матеріальних можливостей послати правоохоронців у відрядження в іншу країну (в яку саме, прокурор не уточнив). Від детальніших коментарів Віктор Гонтарук утримався, як і від відповіді на запитання щодо особи виконавця вибухів, оскільки, за його словами, говорити про неї поки що передчасно.

У глави держави, який періодично нагадує, що не має наміру висувати власну кандидатуру на президентських виборах, схоже, з'явився гідний конкурент. Адже, перебуваючи з робочою поїздкою на Донеччині, Прем'єр-міністр України Віктор Янукович, якого вважають одним із найімовірніших кандидатів у президенти від влади, запевнив земляків, що він ще не вирішив питання стосовно своєї участі у президентських перегонах.

Напередодні затвердження парламентом складу Центральної виборчої комісії, якій восени належить організувати й провести вибори Президента, в Одесі вибухнув скандал, пов’язаний з ім'ям одного з потенційних претендентів на посаду голови ЦВК, почесного президента Одеської національної юридичної академії, народного депутата Сергія Ківалова. Двоє випускників цього вузу минулих років — Денис Стадніченко та Надія Сафранкова — вирішили подати позови до адміністрації академії та самого почесного президента, прагнучи «захистити своє конституційне право на освіту». Позивачі, зокрема, вимагають замінити видані їм раніше дипломи, з огляду на те, що вони завірені «підписом неналежної особи». «Неналежною особою», на думку молодих юристів, є саме пан Ківалов, який протягом останніх п'яти років «на громадських засадах» засвідчував своїм «ректорським» підписом дипломи випускників вузу. Як стверджують екс-студенти Стадніченко і Сафранкова, тим самим нардеп Ківалов, котрий, до речі, всупереч Конституції посідає ще й посаду голови Вищої ради юстиції, незаконно підміняв професорів Анатолія Панькова та Юрія Полянського, які, згідно з наказами міністра освіти та науки України, впродовж даного періоду почергово виконували обов'язки ректора академії.

«Якщо слідство й справді розкрило вбивство Кравченка, чому знову не названі імена підозрюваних?» — це логічне запитання народний депутат України Юрій Кармазін («Наша Україна») поставив кореспондентові «УМ» у відповідь на прохання прокоментувати чергові заяви керівництва правоохоронних відомств про розкриття вбивства генерального директора акціонерної рибопромислової компанії «Антарктика» Валерія Кравченка, скоєного ще 22 грудня 2002 року. «Півроку тому від Генпрокуратури та органів слідства вже лунали подібні заяви, — нагадав Юрій Анатолійович, — однак після цього настала тривала мовчанка. Тому родичі покійного директора «Антарктики» та представники трудового колективу «Антарктики» останнім часом занепокоїлися: як іде слідство і чи не втекли, бува, підозрювані в убивстві з-під варти, як це вдалося зробити одному з небезпечних злочинців, утримуваному в СІЗО Одеського облуправління СБУ?»

Наш Президент любить говорити, що негативний імідж України за кордоном формує своїми поїздками та скаргами опозиція. Виносять, мовляв, якийсь бруд із нашої хати. Ось нещодавно Леонід Данилович зустрічався з іноземними послами в Україні і, перебуваючи під впливом буцімто тенденційних оцінок політичної кризи в Україні з боку Парламентської Асамблеї Ради Європи, висловив жаль з приводу резолюції ПАРЄ. Українська влада, за словами гаранта, не змогла донести до шанованої міжнародної інституції справжній зміст запланованих змін до української Конституції. А доповідачкам ПАРЄ не вистачило часу ретельно вивчити це питання». У зв'язку з цим пан Президент попросив дипломатів, «щоб сприйняття України за кордоном, яке значною мірою формується під вашим впливом, було максимально об'єктивним, грунтувалося лише на незаперечних фактах». Утім незаперечні факти — якраз зовсім не на боці хорошої (на переконання Кучми) української влади.

Дводенний візит посла США Джона Гербста до Львова важко було не помітити навіть пересічному галичанину. Більшість зустрічей американський дипломат проводив у центральній частині міста, а поскільки авто посла постійно супроводжували три автомобілі Державтоінспекції, то львів’яни вже стали звикати до потужного американського «Крайслера» на тісних міських вуличках, які й без того переповнені мікроавтобусами та легковими авто.

Наприкінці минулого тижня зачитуванням звинувачувального вироку завершився в Узбекистані суд над 63-річною Фатімою Мухадіровою. Суд над цією літньою жінкою, вся вина якої полягала в тому, що вона відважилася вимагати покарання вбивць свого сина, привернув увагу міжнародної спільноти та правозахисних організацій.
В Узбекистані смерть людей у в'язницях за нез'ясованих обставин є звичайною справою. Найгіршу славу має в'язниця «Джаслик» у каракалпацькій пустелі. Фатіма Мухадірова була впевнена, що її син, якого звинуватили у членстві в нелегальній релігійній групі, загинув 2002 року від тортур на допитах у «Джаслику». Тіло померлого було на 70 відсотків у опіках, усі зуби вибиті, а нігті вирвані. Справою перейнявся посол Великої Британії Крейг Мюррей. Найняті ним фахівці зробили однозначний висновок, що син Фатіми та ще один в'язень померли від того, що їх живими варили у великому казані, переказує Бі-Бі-Сі. Але замість задовольнити вимоги жінки покарати вбивць сина, її саму заарештували та звинуватили у спробі підриву конституційного ладу Узбекистану. Суддя видав максимальний вирок за цією статтею — шість років ув'язнення. Бліду, худу та вбиту горем жінку відвезли з суду до в'язниці броньованим автомобілем під посиленою охороною.

Білоруський президент Лукашенко знову розіграв свій улюблений сценарій «посадки другої особи». Другої наразі — не за «табеллю про ранги», а за наближеністю до важелів влади і впливу та грошових джерел. У Білорусі такою особою зазвичай є керуючий справами президента, чи, як жартує електорат, «президентський завгосп». Словом, жертвою «зачисток» стала нині Галина Журавкова.

У кожному українцеві сидить селянин, і це його певною мірою рятує від перманентної економічної кризи. Навіть тих городян, що до Кучми у різновидах лопати не розбиралися, а за його правління таку картоплю вирощують, що й ви позаздрили б! Біда — вона, звичайно, навчить, однак для цього треба мати щось не тільки в голові, а й у спинному хребті — безумовний набір землеробських рефлексів.

Мода на льняні вироби у столичних бутіках різко підвищила привабливість українських льонокомбінатів. За радянських часів їх було два — у Рівненській і Житомирській областях. І обидва за часи незалежності пережили однакову долю: брак сировини, простої, глибока криза, процедура банкрутства. Інакше й не могло бути, якщо зважити, що господарства Полісся порівняно з 1990 роком майже в десять разів скоротили посіви льону-довгунця. Колись ця технічна культура займала 210 тисяч гектарів, а зараз — усього 23 тисячі. Урожайність льону «впала» на 60 відсотків, тож чи варто дивуватися, що більшість льонозаводів не завантажені сировиною навіть на 30 відсотків? Інвестиції — єдиний шлях поставити експортоспроможну галузь на ноги.