«Пожежника-рятувальника, який стає на заваді біді, треба навчати не тільки в аудиторіях, а й в умовах, максимально наближених до бойових», — вважає ректор Черкаського інституту пожежної безпеки імені Героїв чорнобиля Микола Шкарабура. Саме цим і керувалося високе начальство, коли вирішувало питання про будівництво у Черкасах першого в Україні архітектурного комплексу для підготовки фахівців пожежно-рятувальної служби. Спорудження цієї новобудови наразі розпочато по вулиці Луначарського, неподалік території Черкаського інституту пожежної безпеки.

Якість послуг з теплопостачання і гарячого водопостачання будинків не влаштовує близько двох третин одеситів — такі результати анкетування, що його провели на вулицях, площах і ринках міста активісти обласної організації Комітету виборців України. За словами голови облорганізації КВУ Анатолія БОЙКА, громадську думку вирішили почути з огляду на наміри міської влади підвищити з 2 квітня в 1,5-2 рази ціни на комунальні послуги. Як зауважив пан Бойко, більшість одеситів також не задоволена якістю комунального обслуговування будинків і придомових територій. Принаймні їх майже удвічі більше, ніж тих одеситів, якi вважають стан комунального обслуговування задовільним.

Гравці «Будівельника» — підопічні молодого тренера Євгена Мурзіна — продовжують дивувати. Більш ніж скромна на нинішньому етапі команда, яка давно вже перетворилася з гранда українського баскетболу на «дитсадок», лускає лідерів вітчизняної суперліги як горіхи. Минулого уїк-енду кияни перервали переможну серію чинного чемпіона — «Азовмашу» — на його майданчику, не давши маріупольцям виграти ювілейний, 50-й, «внутрішній» матч поспіль. Як тут не зауважити, що зарплата всіх «будівельників» разом навряд чи перевищує преміальні одного азовця! «Будівельник» поступово тягнеться догори турнірної таблиці, та й за змістом гри виходить на рівень лідерів — при тому, що це лише базовий колектив студентської збірної країни. Сам Євген Мурзін не робить секретів зі стрімкого злету хлопців: «Річ у тім, що ми зазирнули всередину команди, й тепер мікроклімат «Будівельника» — чи не найідеальніший». Взаєморозуміння між гравцями позначається й на «бойових» діях — на майданчику підопічні Мурзіна стали злагодженішими, рішучішими й технічно майстернішими.

Біатлон – дисципліна «бінарна». Біатлоніст, здатний вибити сто відсотків мішеней, нізащо не досягне успіху в цьому виді спорту, якщо при цьому ходить на лижах зі швидкістю черепахи, і навпаки — стопроцентний «мазило» з реактивною швидкістю навряд чи будь-коли зможе вийти в лідери. Рівноцінність «двоголовості» біатлону вкотре здобула підтвердження на чемпіонаті світу, що завершувався в німецькому Обергофі. На жаль, хрестоматійним прикладом для підручника з вивчення класичних біатлонних помилок стала збірна України. Причому жінки та чоловіки нашої команди чітко «розподілили» можливі хиби за напрямами: у прекрасної статі падали гвинтівки і збивався приціл, а хлопцям при добрій стрільбі бракувало темпу.

Дискусії щодо доцільності зимових спарингів національної збірної України тривають з часу її утворення. Аргументація скептиків проста: скликати на збори провідних гравців у цю пору року малоймовірно, тож і прогресу у налагодженні колективних дій чекати не варто. Їхні опоненти натомість дотримуються думки, що саме в лютому найкраще «екзаменувати» потенціал «свіжої крові» в кадровій політиці.

Ювілейний, двохсотий, матч Андрія Шевченка за «Мілан» залишив неоднозначні враження. З одного боку, український форвард відіграв усі 90 хвилин і відзначився забитим голом (на початку другого тайму Шева потужно пробив у нижній кут метрів з двадцяти після скидки данця Томассона), а з іншого — Андрій перебував під щільною опікою захисників «Лечче» й фактично не мав інших нагод відзначитися, а партнери не спромоглися зорганізувати в атаці щось суттєве без Шевченка. Результат — нічия з одним із середнячків серії А. Слід зазначити, що «міланісти» пропустили першими (зі штрафного блискуче пробив уругваєць Чевантон), але цілковито диктували свої умови гри після перерви. «Якби ми грали в першій половині матчу так само, як у другому таймі, то навряд чи б упустили перемогу. Я, звісно, радий, що мені вдалося забити в такому поєдинку, але бомбардирська гонка хвилює мене набагато менше, ніж результати всієї команди».

Учені провідних українських інститутів, які досліджують воду, що ми п'ємо, вважають, що як водопровідна вода, так колодязна і бутильована небезпечні для нашого здоров'я. Проблему поставили руба керівники одразу трьох наукових установ — Інституту колоїдної хімії та хімії води імені Антона Думанського, Інституту медицини праці та Інституту гігієни і медичної екології Академії медичних наук України. Така ситуація, на їхню думку, склалася через те, що в державі немає належного контролю за якістю питної води, а водні стандарти і норми давно застаріли і не відповідають міжнародним. Науковці навіть звернулися до Ради національної безпеки та оборони з проханням вивчити питання, переглянути питні стандарти і визначити єдину організацію, яка б відповідала за якість води.

Правду кажуть, що наші лікарі не гірші за їхніх. Тільки б їм апаратуру таку, як за бугром. Але навіть в умовах дивовижних злиднів українські медики здатні творити диво. Підтвердженням цьому є унікальний фіксуючий апарат для шийного хребта, який створили й запатентували лікарі нейрохірургічного відділення Черкаської лікарні №3. Цей заклад у місті працює в режимі швидкої допомоги — сюди постійно звозять «битих, різаних і стріляних» громадян. Серед авторів цього винаходу — нейрохірурги Денис Годлєвський, Петро Михайліченко, Валерій Чебурахін.

Часи безплатної медицини минули. Хоч зазначене Конституцією право на безкоштовне лікування ніхто не відміняв, кожен із нас уже стикався із ситуацією, коли на прийом до лікаря треба нести все — навіть елементарну стерильну вату і йод. Дискусії навколо того, якою повинна бути медицина в Україні, щоб можна було успішно лікувати хворих і при цьому лікарі не стояли з простягнутою рукою, тривають весь час.