Майже 50 тисяч плакатів на підтримку української мови, авторами яких є студенти львівських вузів, було розповсюджено протягом вихідних у Львові. Таким чином студентські організації міста, а також обласна організація всеукраїнського об'єднання «Свобода» (донедавна ця партія носила назву Соціал-національна партія України) відзначили Міжнародний день рідної мови. Плакати було розповсюджено не лише у Львові, а i в Івано-Франківську, Тернополі, Рівному. Студентська акція також була скерована і на підтримку доцента кафедри української мови Національного університету «Львівська політехніка» Ірини Фаріон та студентки цього ж вищого навчального закладу Юлії П’єцух, яких активісти Російського молодіжного братства Львівщини напередодні спробували звинуватити у розпалюванні міжнаціональної ворожнечі.

У Городищенській виправній колонії, неподалік обласного центру, для засуджених на довічне ув’язнення обладнано 20 камер. Проте наразі вони без ув'язнених. «Згідно з новим Кримінальним кодексом, усі довічно засуджені мають відбувати покарання за місцем проживання, — зазначає прокурор iз нагляду за дотриманням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах прокуратури Рівненської області Василь Овдіюк . — Нині таких осіб є вісім. Усі вони поки що перебувають у СІЗО. Коли до них додасться ще хоча б двоє, їх переведуть у Городищенську колонію».

Виявляється, представники злочинного світу в Донецьку знахабніли до того, що серед білого дня вільно розгулюють центром міста. Однак міліція теж не сидить склавши руки і незабаром матиме можливість пантрувати кожен крок лиходіїв. Бо у правоохоронців з'явилися рішучі наміри встановити системи відеонагляду прямісінько в центрі міста.

Не надто приємну цифру оприлюднило днями Міністерство закордонних справ України: станом на кінець 2003 року майже 1400 українців заарештовано за кордоном — там вони «відсиджуються» у пенітенціарних закладах або очікують на депортацію.

Чарівна білява дівчинка з великими карими очима і милою посмішкою. Це — Ассоль. Вона старанна учениця, улюблена донечка, сестричка і, нарешті, популярна співачка, що завоювала серця маленьких і дорослих слухачів.
У свої 9 років Ассоль надзвичайно працьовита та серйозна, прагне все робити професійно. Тому навчання у звичайній середній школі успішно поєднує з заняттями хореографією, вокалом, сольфеджіо, музикою, акробатикою і вивченням іноземної мови.

«Якщо Білорусь не піде на поступки Москві, Лукашенку не вдасться втретє стати президентом», — такий підтекст ініційованої урядом Путіна «газової блокади», яка почалася минулого тижня безапеляційним припиненням поставок природного газу з Росії в Білорусь.
Напередодні цієї кризи у Ризі відбулася подія, прямо пов’язана із загостренням відносин між Росією і Білоруссю. У першій декаді лютого в латвійській столиці пройшла конференція під розпливчастою назвою «Розвиток демократії на кордонах Балтії», учасниками якої стали конгресмени США, помітні фігури європейського політичного бомонду і «вся королівська рать» білоруської опозиції, що розбивається сьогодні на коаліції й альянси. Політична «сходка» пройшла у режимі «чаттен хауз» — про що говорилося, у мас-медіа повідомляти можна, а от хто саме що говорив — не можна. Захід було ініційовано, власне, для того, щоб упритул підійти до вирішення «білоруського питання». У Ризі пролунала сенсаційна новина: буквально днями посланці Володимира Путіна їздили у Вашингтон, щоб повідомити, що російський президент готовий до радикального вирішення «проблеми Лукашенка». Зрозуміло, за рахунок приєднання Білорусі до російської федерації.

Рівно тиждень у Грузії працює, згідно із визначенням Саакашвілі, «цікавий кабінет міністрів». «Цікавість» і новизна — у тому, що виконавчу владу країни очолив прем’єр-міністр, позаяк за Шеварднадзе урядом керував президент. Також до п’ятнадцяти скорочено кількість урядових портфелів, хоча паралельно введено ще чотири посади держміністрів. Але це все статистика, найцікавіше — якісний склад грузинського кабміну, сформований, як критикують деякі місцеві ЗМІ, переважно зi сподвижників діючого президента.

Минулого тижня мало не збулася заповітна мрія українця — можливість без обмежень потрапити в будь-яку європейську країну. Так як це робить пересічний німець або ж бельгієць, який бере свій паспорт і квиток на транспортний засіб, що несе його на альпійський курорт чи бізнес-ленч у віденському конференц-залі. Саме такі перспективи мали світити і нам, якщо виходити з підписання Європейської угоди про правила, що регулюють пересування осіб між державами-членами Ради Європи. У постійному представництві України при РЄ кореспонденту «Німецької хвилі» пояснили, що приєднання до цього документа допоможе полегшити пересування українських громадян у Європі. Тобто якщо наш парламент ратифікує угоду, тоді українці, котрі вирушають у туристичні або гостьові поїздки не довше ніж на три місяці, матимуть право подорожувати без віз до решти п’ятнадцяти країн, що ратифікували документ. Але це тільки теоретично, адже всі ці країни, окрім Швейцарії й Туреччини, є або дійсними членами Євросоюзу, або стануть такими у травні цього року. Суперечність виникає в тому, що для наших громадян вояж на Захід вимагає обов'язкової закордонної візи.

Київська кав'ярня «Купідон» після запаморочливої мистецької реконструкції відчинила свої двері для завсідників і шанувальників. Тепер це кнайп-клуб. Народ після цієї будартівської метаморфози дещо насторожено поставився до нового інтер'єру, а надто ті, хто не знає львівської «Ляльки», «Під клепсидрою» та «Синьої пляшки». Як і згадані галицькі кнайпи, нового «Купідона» творив відомий художник Влодко Кауфман. А що цей чоловік навряд чи братиметься за інтер'єри пересічних закладів громадського харчування, то й «Купідон» віднині покликаний стати одним із улюблених осередків мистецького життя Києва. Запорукою цього є арт-директор кнайп-клубу (увага! Дихайте глибше!) — знаний, всюдисущий, розмаїтий Юрко Покальчук. За партнера у царині літератури — видавництво «Кальварія». У «Купідоні» вже можна придбати кальварійську новинку — переклад українською «Механічного апельсина» Ентоні Берджеса, а заодно посмакувати дуже недорогими і фантастично смачними коктейлями «Реактивний олімпійський помідор» та «Механічний апельсин № 5» від ще одного (теж майже мистецького) ексклюзивного партнера.

Минулорічний лауреат конкурсу «Коронація слова» Ігор Козловський написав дуже парадоксальний роман. Протиріч у цій книзі більше, ніж може собі уявити читач, налаштований на криваве чтиво пiд назвою «Теорія тероризму». Втім лапки в назві можна подвоїти, бо ніякого тероризму протягом сюжетних колізій не відбулося. Не було скоєно жодного вбивства, насильства чи сексуального домагання. Не було скоєно навіть самого сексу. В цьому антижанровому ракурсі роман набув збоченського шарму.