Кур'єром у цьому процесі виступив народний депутат від «Нашої України» Микола Томенко, котрий напередодні повернувся з Берліна, де отримав документи від Валерія Кравченка. Як розповів на вчорашній прес-конференції Томенко, опальний генерал розвідки передав йому вісім розпоряджень, якi, на думку екс-працівника посольства в Німеччині, суперечать українському законодавству.

Позавчора не стало Михайла Павловського, народного депутата України, заступника голови партії «Батьківщина», лідера її Київської міської організації. Він помер на 62-му році життя після важкої хвороби, повідомили у фракції Блоку Юлії Тимошенко, до якої входив покійний.
Усі ми: рідні, близькі, колеги відомого парламентарія — збережемо світлі спогади про Михайла Антоновича, доктора технічних, а також економічних наук, народного депутата трьох скликань, міністра промисловості України на зорі її незалежності — в 1992 році. Павловський був одним із засновників у Київському політехнічному інституті факультету авіації і космічних систем, ініціював розробку державних програм «Автомобіль України», приладобудування, вертольотобудування, гіротехнології, виробництва електронно-касових автоматів. Створив в Україні наукову школу гіроскопічних приладів і навігаційних систем. Лауреат Державних премій України (1980, 1992), Державної премії СРСР (1986). А «Україна молода» пам'ятає низку фахових статей Михайла Павловського, з якими він виступав на сторінках нашої газети.

Бюджет-2004, який ущент розкритикувала опозиція і за який обома руками вболівала парламентська «більшість», найбільше вдарив по найменш захищених верствах населення. Спочатку уряд Януковича, всупереч раніше ухваленому Верховною Радою закону, відняв у них щонайменше по 32 гривні місячних прибутків, урізавши на цю суму підняття мінімальної зарплати. Потім той же Кабмін наклав ПДВ на товари з серії «предметів розкошу», серед яких виявилися життєво необхідні ліки, памперси та предмети гігієни. Наступною несподіванкою стало запровадження акцизу на спирт, який використовується для виготовлення медичних препаратів. До речі, механізм обрахування цього акцизу і досі не відпрацьований. Щоправда, потім Кабмін таки схаменувся й призупинив дію деяких особливо маразматичних «нововведень», однак чи надовго? Зарадити халепі може тільки ухвалений парламентом Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку із прийняттям Закону України «Про Державний бюджет України на 2004 рік», відомий як законопроект № 4000-1. Цим документом депутати спробували виправити «ляпи» урядовців та «більшовиків», котрі спершу на догоду Банковій похапцем понатискали кнопки «за», а потім з'ясували, що після голосування за такий бюджет уже не зможуть без ризику для власного здоров'я з'явитися на очі виборцям.

Важка, майже непосильна ноша лягла на плечі чотирнадцяти звичайних громадян України та одного Сергія Ківалова, якого, з огляду на його популярність, назвати «звичайною» людиною язик не повертається. Адже першим завданням свіжопризначеного складу Центрвиборчкому — бо йдеться саме про нього — стане проведення президентських виборів, а зробити це «демократично, на прозорій і законній основі» в цій країні дуже й дуже складно. Настільки складно, що це визнав навіть сам голова ЦВК пан Ківалов.

Протистояння у Львівській обласній раді між депутатськими групами «Наша Україна» та «Соціальна справедливість» (в народі «СС»), яка вимагає відставки «нашоукраїнського» голови ради Михайла Сендака, досягло критичної межі. Зумовлено це тим, що лідери «СС» стверджують, ніби вже зібрали необхідні дві третини депутатських підписів для гарантованої відставки Сендака. Тим часом «нашоукраїнці», зокрема перший заступник голови облради Ігор Держко, вважають такі заяви опонентів звичайним блефом, без якого не може обійтися жодна політична боротьба. Непрямим підтвердженням цього є факт, що досі «СС», яку очолює тепер уже столичний податківець Сергій Медведчук, не пред’явила списку депутатів-підписантів.

За прикладом столиці України (у Києві про необхідність слідкувати за вандалами через об'єктив говорять уже давно) у Запоріжжі планують встановити систему відеоспостереження за охочими пошкодити чи поцупити якийсь «фрагмент» архітектурних пам'яток. Як повідомляє УНІАН, посилаючись на прес-службу Запорізької мерії, під охорону планують взяти архітектурні комплекси на бульварі Шевченка (Годинник закоханих, Алея трудової слави, Алея бойової слави, Пам'ятник воїнам-інтернаціоналістам) і комплекс iз фонтанами на вулиці 12-го Квітня. Таке рішення ухвалене за ініціативою місцевої влади і правоохоронних органів, адже саме на цих вулицях, як правило, дуже людно, особливо під час масових гулянь запоріжців.

Кінцевий пункт наших науковців — дослідницька станція «Академік Вернадський». Це вже дев'ята і найбільша експедиція з часів перебування українців в Антарктиді. До її складу ввійшло 15 полярників, яких очолює сейсмолог Віктор Лук'ященко. Провели українців у далеку дорогу (а до станції вони добиратимуться понад п'ять діб) традиційно від пам'ятника Грушевському.

Не менше п'яти годин пролежало на снігу маля, підкинуте під хвірточку чужого будинку. Як вважають господарі дому, залишили дитя між шостою-сьомою годиною ранку. Бо сусід йшов на роботу о шостій, то ніякого пакунка ще не було. Перехожі, які, можливо, й бачили згорток, уваги на нього не звернули — мало що господарі поклали біля двору! Лише близько половини на дванадцяту господар вийшов за ворота — до колодязя — і натрапив на пакунок. Спочатку вирішив, що хтось викинув сміття. Але, відгорнувши край, побачив пляшечку дитячого харчування та маленьку ручку.

Те, що указ про відміну пільгових номерів і скорочення колон супроводу, який підписав нещодавно Президент, не виконується, кожен киянин бачить чи не щодня. Дорогі джипи й мерси з «мітками» ВР, АП, КМ (Верховна Рада, Адміністрація Президента й Кабмін) і далі, ігноруючи елементарні правила руху, «літають» по столиці.

Неприховане намагання нашого Президента максимально копіювати свого «старшого колегу» Володимира Путіна може принести українцям несподівані дивіденди!.. Принаймні упевнилися у цьому мешканці невеличкого села Григорівка, що у Пологівському районі. Дивився якось дев'ятирічний Богдан Гончар телепередачу «Велике прання» і дізнався, що Володимир Путін відгукнувся на прохання російської дівчинки — допомогти їй завести... собаку! Допоміг президент, позаяк і сам є великим шанувальником псів.