Чергова гаряча телефонна лінія «Київ — підприємцям» відбудеться у середу, 24 березня.

Панове антиглобалісти, напевне, неабияк розгубляться, переглянувши стрічку «Кровна єдність», презентовану днями в Україні компанією «Медіадім». З одного боку, думка про те, що світ є єдиним, а всі ми його діти — у стрічці домінуюча. А з іншого — бажання головного героя «Кровної єдності» знайти справжніх батьків, побувати на своїй батьківщині було настільки великим, що заради цього він кидає свою безпроблемну Америку й летить до неспокійної Словаччини, яка тільки-но звикає до цивілізованого життя. Перцю до цих роздумів, напевне, додасть і той факт, що «Кровна єдність» є проектом міжнародним: режисер — Олег Гаренчар (США), актори — Рудольф Мартін (народився у Берліні, жив у Парижі, Італії...), Моніка Хілмерова (Словаччина), Роман Лукнар (народився в Братиславі, мешкає в Іспанії), Анатолій Кузнєцов (Росія), Саллі Кьоркленд (США)...

Патруль Державтоінспекції, що чергував на одній з вулиць Рівного, звернув увагу на приватне таксі, явно перевантажене — машина дуже низько «присіла» на ресорах, незважаючи на те, що у салоні перебували тільки водій та пасажир. Запропонувавши перевізнику продемонструвати вміст багажника, правоохоронці з подивом виявили у ньому шість металевих кришок каналізаційних люків, які, як з'ясувалося на місці, школяр-пасажир перевозив для того, щоб здати у скупку чорних металів. Неповнолітній недовго дотримувався мовчазної тактики і невдовзі розповів, що люки вони з приятелями «збирали» на вулицях обласного центру протягом кількох ночей, оскільки дуже були потрібні гроші.

Управління Служби безпеки України в Луганській області попередило місцевих підприємців про «друге пришестя» так званих «листів-419». Ця назва, як і саме явище, відноситься до статті 419 Кримінального кодексу... Нігерії. Для преси листи з найбільш населеної (а тому, мабуть, і найбільш «просунутої») країни Чорного Континенту, що зливою обвалилися на підприємства Луганщини в середині 90-х, залишилися мало поміченими. Очевидно, тому, що їхні автори обрали не найвдаліший момент.

Нова вистава в Театрі імені Лесі Українки «Валентинів день» наштовхнула щонайменше на дві думки. Перша: кохання — штука жорстока. Друга: кількість сюжетів у світовій літературі таки обмежена.

Якраз 1 січня 1919 року Симон Петлюра апробував один зі шляхів презентації молодої України у світі. Зустрівшись з Олександером Кошицем та Кирилом Стеценком, він запропонував створити хорову капелу (вона стала називатися Першою Республіканською), швидко розучити добірну програму і негайно виїхати у світове гастрольне турне. Додав до наказу, жартуючи: «Не зробите — розстріляю!» — такі були тоді жарти...

Усього чотири з половиною хвилини знадобилося в п'ятницю сесії Вінницької обласної ради на прийняття рішення, яким депутати узаконили включення частини меридіонального природного коридору уздовж долини Південного Бугу до складу села Новоселівка Немирівського району. Про боротьбу навколо підготовки цього рішення ми писали в матеріалі «...І потече «Байкал» у Південний Буг?» (див. «УМ» за 18 березня ц. р.).

Як вже писала «УМ», голодували 111 чоловік iз 230 працюючих на підприємстві. Але буквально по гарячих слідах тієї публікації дніпропетровські телеканали поквапилися повідомити про повне вирішення проблеми. Отож обіцялося, що вже з 18 березня усі голодуючі вийдуть на роботу.

Якщо вчитель продовжується у своїх учнях і процес цей є ланцюговим, то можна стверджувати напевно, що професору Тарасові Кияку «загрожує» безсмертя. «У студентській аудиторії почувався найзатишніше», — каже Тарас Романович. Зараз він обіймає посаду завідувача кафедри теорії і практики перекладу з німецької мови Київського національного університету імені Шевченка, є почесним доктором Інституту Придунайських країн та Центральної Європи (Відень). А ще — очолює Українське термінологічне товариство, автор понад 150 наукових статей, монографій, словників. І це далеко не всі досягнення відомого науковця.

Наша газета свого часу розповідала про дикий і водночас неймовірний випадок у Сніжному. У травні минулого року невідомий молодик зіштовхнув у шурф закритої шахти «Ударник» 12-річного хлопчика, який, впавши на майже 80-метрову глибину, залишився живим. Уже в липні співробітникам Сніжнянського міськвідділу міліції вдалося затримати підозрюваного. А нещодавно останню крапку в цій історії поставив суд. Його вирок уже вступив у законну силу, і згідно з ним 19-річного Олексія Цетхмейструка визнано виним у спробі вбивства двох неповнолітніх і позбавлено волі на десять років.