Після минулорічного зернового скандалу — глобальних «пошуків» продовольчого зерна у виконанні Генеральної прокуратури, що супроводжувалися капітальною атакою на «клятих експортерів», — майже рік Кабінет Міністрів і зернові торговці жили душа в душу. Принаймні робили вигляд, що все в повному ажурі. Урядовці люб'язно вислуховували трейдерів і обіцяли допомогти усім, чим зможуть, а ті у відповідь запевняли журналістів, що все спокійно у Данському королівстві і брак якихось там 3-4 мільйонів тонн продовольчого зерна (семимісячної потреби країни) — справжня дрібниця. А щоб взаємна любов не залишалася любов'ю на словах, восени минулого року її оформили на папері у вигляді меморандуму. Згідно з цим документом, зерноторгові компанії обіцяли завезти в країну достатню кількість продовольства, а урядовці в особі віце-прем'єра Івана Кириленка — створити режим максимального сприяння імпортним операціям. Але насправді під час підписання кожна зі сторін тримала свою дулю в кишені.

При в'їзді в село Ташлик Смілянського району Черкаської області неподалік дороги на полі зазвичай пасеться невелика отара овець (як на фото). Скубнувши торішньої сухої трави, вівці пережовують її й час від часу з цікавістю поглядають на шлях: а що там діється? Коли ж вам захочеться підійти ближче й глянути на цю, як для нашого часу, екзотику, то поруч iз безтурботними тваринами, ніби з-під землі, вигулькне невеличкий собака й тут же почне збирати докупи овечий гурт. А якщо ви ще й надумаєте, як це було зі мною, сфотографувати те стадо, то чотириногий сторож заходиться збивати докупи й старих, і малих та пожене їх геть.

Робоча група парламенту з вивчення подій у Мукачеві вважає ситуацію після виборів у місті «критичною». Про це заявив керівник групи, віце-спікер ВР Олександр Зінченко під час учорашнього звіту у Верховній Раді. Його оцінка після «інспекції» «гарячої точки» є важливою хоча б тому, що Зінченко не належить до жодної політичної групи, перебуває «над сутичкою» і має змогу скласти незаангажоване враження про хід і результати виборів міського голови.

«Миколаївщина нічим особливим не вирізняється — це дуже спокійна область», — стенув плечима голова обласного осередку Всеукраїнського об'єднання «За Україну! За Ющенка!» Юрій Парфьонов у відповідь на традиційне запитання про «специфіку регіону». І справді: Миколаївщина — це не Донбас, де частина населення й досі ненавидить усе українське, не Галичина, яка з підозрою сприймає «східняків», не Київщина, котра живе окремим від свого обласного центру життям, і не Крим, на території якого дехто й досі хоче жити окремо від України... «У нас є всього потрошку», — пояснюють мої співрозмовники (до редакції «УМ» Юрій Олександрович прийшов зі своїм заступником, Сергієм Сергєєвим). Як з'ясувалося з розмови, «потрошку» стосується як політичної й економічної, так і ментальної складової життя миколаївців. У цьому благодатному південному краї мирно уживаються «праві» з «лівими», українці з росіянами й представниками інших національностей, селяни з робітниками й рибалками. Люди живуть не багато, але й не дуже бідно, бояться начальства, яке наказує обирати «потрібних» кандидатів (хоча й не так жорстко, як у деяких інших областях), але голосувати все одно збираються за Ющенка — кажуть, що в інших уже зневірилися, а від нової влади можна принаймні сподіватися змін на краще. Словом, на землі, омитій кров'ю давніх русичів, що боронили бузький край від орд жорстоких печенігів, половців та монголо-татар, і запорізьких козаків, які в Дикому полі ставали грудьми на захист Вітчизни від турків, нині все спокійно й тихо. І хтозна, можливо, саме Миколаївщина з її давньою скіфсько-кіммерійською, а потім слов'янською та грецькою історією, з її полями й морем і є тією «золотою серединою», яка представляє в розрізі всю Україну?
Про те, які настрої панують серед мешканців Миколаївської області напередодні президентських виборів, ми й розмовляли з керівниками місцевого осередку «За Україну! За Ющенка!».

За два дні після Мукачева червону лінію перетнули і в зовнішній політиці... Найсмішніше те, що саме ця Верховна Рада, за улюбленою «експортною» версією наших чиновників, є найбільш проєвропейською за всю історію новітньої незалежності України. Найстрашнішою була та байдужість, з якою «проєвропейські» депутати з більшості сприймали неспростовні аргументи проти участі України в ЄЕП, не виказуючи жодного бажання хоча б для годиться взяти участь в обговоренні. Найогидніше було спостерігати, як міністр юстиції Олександр Лавринович лише безпорадно розвів руками й винувато усміхнувся, коли «нашоукраїнець» Павло Мовчан запитав: а де ж поділися застереження, які міністерство висловлювало у вересні, перед підписанням єепівської угоди?

В один день з українськими депутатами ті ж самі угоди, зокрема про використання Азовського моря і Керченської протоки та про державний кордон, ратифікувала й нижня палата російського парламенту. Відмінностей знайшлося дві.

Сподіваючись на це, група депутатів Верховної Ради ще до розгляду єепівського питання у парламенті надіслала звернення до Конституційного Суду, в якого просить визначити, чи відповідає угода про формування Єдиного економічного простору України, Росії, Казахстану та Білорусі Основному законові нашої держави. Нагадаємо, що позавчора 124 депутати (тобто більше ніж чверть складу ВР) пропонували відкласти ратифікацію до розгляду цього питання Конституційним Судом.

До професора Валерія Тарутінова, президента благодійного фонду «Проти раку молочної залози» та неофіційного головного мамолога України, пацієнтки, «заліковані» іншими онкологами, приходять часто. Історія, яку він розказав «УМ», типова. «Жінка прийшла до нас дуже зла і ображена. Їй наші київські онкологи видалили доброякісну пухлину — фіброаденому — й імплантували протез. Я не міг приховати від неї, що, можливо, саме цей протез спровокував виникнення через кілька місяців уже злоякісного утворення — саркоми», — розповідає Валерій Іванович. Він працює провідним науковим співробітником Інституту експериментальної патології, онкології та радіобіології імені Ростислава Кавецького, тож щодня бачить і за змоги виправляє чужі помилки. У першу чергу це стосується раку молочної залози.

Усі зміни в організмі жінки залежать від менструального циклу. Тому молодим представницям слабкої статі мамологи рекомендують самообстежуватися раз на місяць, зазвичай через сім-десять днів після закінчення менструації. Коли ж менструальні цикли стають нерегулярними або зовсім припиняються, робити самообстеження слід теж щомісяця, в будь-який, але фіксований час. Просто зробіть відмітку у своєму календарі на певний день місяця, і тоді ви не забудете про цю важливу процедуру.