Книжки, що були зі мною
«Редактор підступно заманив своїх кореспондентів у пастку, бо його напозір таке невинне запитання торкається насправді дуже глибоких речей. Хоча й не відразу, але після деяких роздумів та пошуків письменник раптом виявляє, що взявся створити щось на кшталт власного життєпису або — і це ще гірше — написати розділ із життя того маленького милого братика, який був колись у кожного з нас, якого ми всі втратили й оплакали, людини, якою ми мусили б стати і якою ми сподівалися стати. Але слова (нехай навіть даного редакторові) слід по змозі дотримуватися; тож коли подекуди я буду мудрим і небагатослівним, а подекуди — недолугим і велемовним, то провина за це має впасти лише на того, хто заманив мене в цю пастку».