На горищі у 64-річної пенсіонерки міліція вилучила цілий кілерський набір.
Як розповіли «УМ» у Черкаському обласному управлінні міліції, все, що вони знайшли у старенької в господі, є досить серйозною зброєю, яку використовує спецназ або ж наймані вбивці.

Своєрідний різновид «хакерства» присікли нещодавно в Тернополі працівники правоохоронних органів. Колишній працівник одного з банків, незаконно проникнувши в комп'ютерну мережу установи, перевів з її рахунків на власний не багато не мало — тридцять тисяч гривень. Свого часу молодого чоловіка було визнано талановитим інженером-програмістом, однак водночас він виявився дуже недисциплінованим, за що й звільнили з роботи.

Якщо викрадення авто стали звичними як для водіїв, так і для правоохоронців, то угон моторного човна — новинка навіть для мешканцiв приморських регіонів. А от підприємливі посадовці однієї одеської фірми примудрились не просто уганяти човники, а й переправляти їх нелегально за кордон. Як встановили слідчі податкової міліції Одеської області, одне з одеських ЗАТ протягом 2003—2004 років вивезло за митну територію України 20 моторних човнів.

Це вбивство вкотре засвідчило актуальність еталонного твору Федора Достоєвського «Злочин і кара». Хоча головні «дійові особи» — загибла та її вбивця — не були ні «бабкою-лихваркою» (життя жінки обірвалося у розквіті сил, на п'ятдесят першому році), ні «злиденним студентом» (злочинець виявився підприємцем із Кременчука). Та й знаряддям злочину стала не сокира, а ніж. Незмінним залишається лише літературний лейтмотив «Кредитор мій — ворог мій».

Нещодавно в Києві відбувся форум «Міжнародний тероризм — сучасний стан, витоки та шляхи протидії». Актуальність цієї події зумовлена тим, що людство страждає вже не стільки від конфліктів на релігійній або на національній основі, скільки від тяжкого політичного й кримінального явища, яким став тероризм.

У верхніх ешелонах української влади вчора сталася помітна подія. Голова Верховної Ради — досі принципово безпартійний (після краху КПРС-КПУ на початку 1990-х) Володимир Литвин — отримав членський квиток партійця-«аграрія» і взагалі очолив Аграрну партію України. На з’їзді АПУ, що відбувся у Києві, парламентський спікер був підтриманий «на царство» новими соратниками одностайно. Усе це має означати певні повороти не лише в житті та кар’єрі Володимира Михайловича, а й на політичних шляхах передвиборчої України. Адже якщо досі Голова ВР був фактично рівновіддалений як від опозиції, так і від так званої парламентської «більшості», то тепер, зі вступом у партію, що підтримує Кучму і Януковича, Литвин просто не має права не стати на один із боків барикади — владний. Схоже, аби засвідчити такий вибір, він і прийшов в АПУ?

«Якби я оголосив, що буду балотуватися (в президенти. — Авт.), то Янукович одразу став би самою щасливою людиною в країні — такий би тягар з плечей скинув», — так віджартувався на вчорашній прес-конференції Президент Кучма, відповідаючи на одне з хитрих журналістських питань, у суті якого читалася спроба ще раз почути, як ставиться Л.Д. до версій про третій термін президентства. Кучма ще раз запевнив, що на вибори нинішньої осені не йтиме. «Я хочу, — дотепно сказав глава держави «вполушутку-вполусерйоз», — разом з вами подивитися на Україну без Кучми». Втім на тлі прекрасного свого жарту Леонід Данилович здавався дещо засмученим — говорив про уроки історії і сліди в ній особистостей, можливо, видивляючись у туманному майбутньому власні сліди? «У нас завжди була боротьба за владу, за булаву, а не за Україну», — резюмував він.

Будь-яка подія актуалізує два прошарки її сприйняття: засвоєння сухого фактажу та рефлексію над тими людськими якостями, які, власне, і спричинили подію. Щодо фактажу, то, як уже зазначала «Україна молода», перше судове засідання за позовом проти «УМ» Марії Самбур та Валерія Воротніка закінчилось тайм-аутом, який взяв Шевченківський місцевий суд, перенісши слухання на 30 червня.
Нагадаємо, що матеріалом, правдивість якого оспорюють позивачі, було інтерв'ю з керівником позбавленого нині ефіру радіо «Континент» Сергієм Шолохом. (Той описував свою зустріч із Самбур та Воротніком і пропозицію від останніх озвучити за допомогою «Континенту» таку версію вбивства Георгія Гонгадзе, за якою «Олександр Волков передав Юрію Кравченку наказ Кучми усунути Гонгадзе. А Кравченко нібито, не перевіривши легітимності цього розпорядження, його виконав. Таким чином «здавали» Волкова і Кравченка, «відбілюючи» Кучму», говорив Шолох). Щоправда, як контраргумент Воротнік зазначив, що його і Самбур «свідомо намагалися дискредитувати як джерело інформації», оскільки «з літа минулого року ми займалися розслідуванням «справи Гонгадзе». Пп. Воротнік і Самбур справді «займалися» «справою Гонгадзе», причому для останньої ці заняття закінчилися звільненням з Інституту масової інформації за «коректуру» листів покійного убозiвця Гончарова.

Зараз у багатьох районах Києва немає гарячої води. Це пов'язано з тим, що Київенерго проводить профілактичні роботи зі столичними теплопроводами — їх перевіряють на профпридатність подачею високого тиску. Мешканців столиці за певний час до вимкнення гарячої води попереджають усілякими цидулочками чи анонсами у пресі. Яким же було здивування журналістів «УМ», коли в одній із російськомовних газет «... в Украине» серед списку «холодних» вулиць ми побачили Банкову, 11, — за цієї адресою «прописана» Адміністрація Президента! Відсутність гарячої води у такій «крутій», «стратегічній» будівлі — чи мислима справа? Це ж треба: Президент навіть не може ретельно помити руки після підписання якогось там архіважливого документа чи іншої нужди! А що вже там казати про численні душові кабінки для великих начальників, які розсипані по АП, чи про басейн на верхньому поверсі, куди «Сам» ходить після відвідин тренажерного залу (принаймні про те, що такі об'єкти є в АП, неодноразово повідомляли ЗМІ)? Словом, НП справді національного масштабу. «УМ» вирішила з'ясувати ситуацію.

Позавчора пізно увечері за київським часом Рада безпеки ООН одноголосно прийняла запропоновану США та Великою Британією резолюцію стосовно передачі влади іракцям. Нарешті, через 14 місяців після повалення режиму Саддама Хусейна, військова операція в Іраку отримала мандат міжнародної спільноти і надалі буде проводитися вже на легальних підставах. Резолюцією передбачається, що теперішня тимчасова адміністрація Іраку 30 червня передасть суверенну владу в країні вже створеному тимчасовому іракському уряду. До 31 січня 2005 року відбудуться загальні вибори, і влада вперше в історії Іраку перейде в руки уряду, який буде обраний шляхом демократичного голосування.