Тиждень тому у власній квартирі в Києвi було жорстоко вбито колишнього моряка і спортсмена — підводника Віталія Бакрова. Жахлива картина вбивства (79-річного пенсіонера було зарубано сокирою) відкрилася очам правоохоронців через декілька днів після смерті, коли рідних почала непокоїти відсутність дідуся.

Пригода з трагічними наслідками сталася на плесі Південного Бугу в межах обласного центру поблизу рятувальної станції. Оскільки в цьому місці знаходиться пункт прокату плавзасобів, то акваторію часто заповнюють численні човни та катамарани з відпочивальниками. Подеколи сюди запливають і приватні швидкісні моторні човни та скутери, власники яких прагнуть похизуватися чудесами техніки і не надто зважають на правила поводження на воді.

На горищі у 64-річної пенсіонерки міліція вилучила цілий кілерський набір.
Як розповіли «УМ» у Черкаському обласному управлінні міліції, все, що вони знайшли у старенької в господі, є досить серйозною зброєю, яку використовує спецназ або ж наймані вбивці.

Своєрідний різновид «хакерства» присікли нещодавно в Тернополі працівники правоохоронних органів. Колишній працівник одного з банків, незаконно проникнувши в комп'ютерну мережу установи, перевів з її рахунків на власний не багато не мало — тридцять тисяч гривень. Свого часу молодого чоловіка було визнано талановитим інженером-програмістом, однак водночас він виявився дуже недисциплінованим, за що й звільнили з роботи.

Якщо викрадення авто стали звичними як для водіїв, так і для правоохоронців, то угон моторного човна — новинка навіть для мешканцiв приморських регіонів. А от підприємливі посадовці однієї одеської фірми примудрились не просто уганяти човники, а й переправляти їх нелегально за кордон. Як встановили слідчі податкової міліції Одеської області, одне з одеських ЗАТ протягом 2003—2004 років вивезло за митну територію України 20 моторних човнів.

Це вбивство вкотре засвідчило актуальність еталонного твору Федора Достоєвського «Злочин і кара». Хоча головні «дійові особи» — загибла та її вбивця — не були ні «бабкою-лихваркою» (життя жінки обірвалося у розквіті сил, на п'ятдесят першому році), ні «злиденним студентом» (злочинець виявився підприємцем із Кременчука). Та й знаряддям злочину стала не сокира, а ніж. Незмінним залишається лише літературний лейтмотив «Кредитор мій — ворог мій».

Нещодавно в Києві відбувся форум «Міжнародний тероризм — сучасний стан, витоки та шляхи протидії». Актуальність цієї події зумовлена тим, що людство страждає вже не стільки від конфліктів на релігійній або на національній основі, скільки від тяжкого політичного й кримінального явища, яким став тероризм.

У верхніх ешелонах української влади вчора сталася помітна подія. Голова Верховної Ради — досі принципово безпартійний (після краху КПРС-КПУ на початку 1990-х) Володимир Литвин — отримав членський квиток партійця-«аграрія» і взагалі очолив Аграрну партію України. На з’їзді АПУ, що відбувся у Києві, парламентський спікер був підтриманий «на царство» новими соратниками одностайно. Усе це має означати певні повороти не лише в житті та кар’єрі Володимира Михайловича, а й на політичних шляхах передвиборчої України. Адже якщо досі Голова ВР був фактично рівновіддалений як від опозиції, так і від так званої парламентської «більшості», то тепер, зі вступом у партію, що підтримує Кучму і Януковича, Литвин просто не має права не стати на один із боків барикади — владний. Схоже, аби засвідчити такий вибір, він і прийшов в АПУ?

«Якби я оголосив, що буду балотуватися (в президенти. — Авт.), то Янукович одразу став би самою щасливою людиною в країні — такий би тягар з плечей скинув», — так віджартувався на вчорашній прес-конференції Президент Кучма, відповідаючи на одне з хитрих журналістських питань, у суті якого читалася спроба ще раз почути, як ставиться Л.Д. до версій про третій термін президентства. Кучма ще раз запевнив, що на вибори нинішньої осені не йтиме. «Я хочу, — дотепно сказав глава держави «вполушутку-вполусерйоз», — разом з вами подивитися на Україну без Кучми». Втім на тлі прекрасного свого жарту Леонід Данилович здавався дещо засмученим — говорив про уроки історії і сліди в ній особистостей, можливо, видивляючись у туманному майбутньому власні сліди? «У нас завжди була боротьба за владу, за булаву, а не за Україну», — резюмував він.

Будь-яка подія актуалізує два прошарки її сприйняття: засвоєння сухого фактажу та рефлексію над тими людськими якостями, які, власне, і спричинили подію. Щодо фактажу, то, як уже зазначала «Україна молода», перше судове засідання за позовом проти «УМ» Марії Самбур та Валерія Воротніка закінчилось тайм-аутом, який взяв Шевченківський місцевий суд, перенісши слухання на 30 червня.
Нагадаємо, що матеріалом, правдивість якого оспорюють позивачі, було інтерв'ю з керівником позбавленого нині ефіру радіо «Континент» Сергієм Шолохом. (Той описував свою зустріч із Самбур та Воротніком і пропозицію від останніх озвучити за допомогою «Континенту» таку версію вбивства Георгія Гонгадзе, за якою «Олександр Волков передав Юрію Кравченку наказ Кучми усунути Гонгадзе. А Кравченко нібито, не перевіривши легітимності цього розпорядження, його виконав. Таким чином «здавали» Волкова і Кравченка, «відбілюючи» Кучму», говорив Шолох). Щоправда, як контраргумент Воротнік зазначив, що його і Самбур «свідомо намагалися дискредитувати як джерело інформації», оскільки «з літа минулого року ми займалися розслідуванням «справи Гонгадзе». Пп. Воротнік і Самбур справді «займалися» «справою Гонгадзе», причому для останньої ці заняття закінчилися звільненням з Інституту масової інформації за «коректуру» листів покійного убозiвця Гончарова.