Відгуки столичної преси на вистави дніпропетровського театру одного актора «КРИК» до цього часу були більш ніж схвальними. Журналісти досить пристойних видань із захопленням розповідали, як людина-театр, народний артист України, лауреат Міжнародної премії ім. Леся Курбаса Михайло Мельник убиває наповал своєю блискучою грою повну по вінця залу. Режисер, актор, сценограф, музикант, оператор і технік в одній особі, Мельник мав кілька ефірів на телебаченні, останній — на «плюсах». Подейкують, у Дніпрі сорокасемирічний Михайло Васильович став ідолом для молоді. Він за сезон робить тільки одну прем'єру, наприклад«Парфумера» Патріка Зюскінда чи «Кроткую» за Достоєвським. Квитки на вистави «КРИКу» розкуповують майже стовідсотково. І ось Набоковське товариство та мистецька агенція «Бамбук» організували традиційний захід — дні письменника Володимира Набокова. «КРИК» запросили до Києва з гастроллю.

Трагедія сталася у неділю — актор загинув під колесами автомобіля. Минулого року Валерій Миколайович відсвяткував своє 75-річчя і не збирався зупинятися на досягнутому — він активно працював у театрах імені Лесі Українки та «Браво», репетирував у виставах «Трішки ніжності» та «Тема з варіаціями», прем'єри яких мали відбутися найближчим часом.

Випускник театрального інституту — людина майже безправна. Оскільки з волі режисера мусить, як правило, років із п'ять грати якогось шостого зайчика у третьому ряду — це називається «набиратися практичного досвіду». Наступною ланкою творчого сходження буде міні-роль із категорії «Кушать подано»... Словом, до Гамлета чи Едіпа в театрі доживають не лише найталановитіші, а й найвитриваліші. Молодим франківцям у цьому плані поталанило просто несказанно — їх не лише запросили до цього легендарного театру, а й благословили на повноцінну творчість. Днями режисер Олександр Білозуб разом iз п'ятьма молодими акторами Театру імені Франка презентували прем'єру «Мисливці за снами». Жанр вистави визначено як «Ритуальні фантазії», а поштовхом до цієї незвичної постановки став Милорад Павич та його «Хазарський словник».

Пересічному європейському громадянинові про нас відомо приблизно те, що й про якесь африканське плем'я. Прикро як за недалеких європейців, так і за українців, що мають одну з найдревніших історій на континенті. Але нещодавно нашим мистецтвознавцям випала унікальна нагода. Як сказав на презентації у Французькому культурному центрі посол Франції в Україні Філіп де Сюремен, «показати Європі, що собою насправді представляє Україна». Все почалося з візиту людини-легенди — Жана Кюїзеньє — до Києва. Французи цього сивого худорлявого чоловіка легендою охрестили за кількість справ, які встигає робити цей невтомний, аж незручно казати, пенсіонер. Він має власне видавництво Preses Universitaires de Franse, видає великий глянцевий часопис «Французька етнологія», директорствує в Національному музеї народного мистецтва і традицій у Парижі, за його книжками з філософії та етнології вчаться всі французькі студенти, а лекції для них читає той самий Жан Кюїзеньє.

На три дні Одеський літературно-меморіальний музей Олександра Пушкіна стане лабораторією із... виготовлення парфумів. Сім команд (по троє учасників у кожній) змагатимуться у складанні приємних ароматів під керівництвом відомого французького парфумера Крістофа Лакарена. Цікаво, що деякі учасники незвичайного лабораторного практикуму вперше створюватимуть щось схоже на парфуми — це стосується, в першу чергу, збірної команди Одеси. За іншими столами сидітимуть винороби з Академії харчових технологій, співробітники фірми «ДДД», представники парфум-салону «Жан» , бутіку «Мадам де Голль» та активісти з Центру французької культури.

Навігація, неминучістю відтермінування якої так довго лякали дачників Запоріжжя, все-таки розпочалася. Попри низку і досі не врегульованих «нюансів» у стосунках між владою і річковиками, міська рада таки відшукала кошти, аби розрахуватися з річковим портом за перевезення пільговиків упродовж минулого року.

Навчальний посібник «Догляд і підтримка дітей із ВІЛ-інфекцією», який видали Міністерство охорони здоров'я та Міністерство у справах сім'ї, дітей та молоді України за підтримки ЮНІСЕФ, містить не тільки медичні рекомендації, а й правові та психологічні. Дитині, яка народилась в умовах високого ризику передачі вірусу імунодефіциту людини, тільки у три роки можна поставити остаточний діагноз — чи передався ВІЛ. Тому, як правило, новонароджені опиняються під опікою держави. Новий підручник призначений не для широкого використання, а для підготовки висококваліфікованого персоналу, який буде працювати з такими дітьми. Тираж видання — всього п'ять тисяч примірників і вже розподілений між Міністерством охорони здоров'я, Міністерством у справах сім'ї, дітей та молоді України, Міністерством освіти та науки, соціальними службами, представництвами неурядових організацій, що проводитимуть цикл навчальних семінарів для педагогів, медиків та соціальних працівників.

Майже тисяча чоловік із Любеча і сусіднього села Коропки Ріпкинського району на Чернігівщині змушені отримувати телеінформацію про Україну через «другі руки» — з Білорусі. Гора, під якою розташовані частина Любеча та Коропки, перекриває сигнал від ретранслятора, що передає програми українського телебачення. Для того, щоб відрізаним від вітчизняного ТБ любечанам не довелося й далі бігати до сусідів на гору дивитися телевізор, необхідно побудувати власну телевежу. Звісно, на таке будівництво коштів ні в селищній, ні в районній «касі» немає. Однак нещодавно намітилося вирішення цієї проблеми. В селищі компанія UMС почала будувати вежу для антени стільникового зв'язку.

На носі травневі свята, яких ми чекаємо з нетерпінням. Адже, окрім вправ з лопатами на дачах і городах, мало не кожен намагатиметься викроїти день, щоб майнути на природу. Ось цих саме травневих свят остерігаються і пожежники, адже святкове паломництво у ліс «на шашличок» нерідко призводить до пожеж.

На Краснопільському автовокзалі почули про пожежу дуже швидко — сталася вона неподалік, на Вокзальній вулиці. Хтось розповів і про те, що в будинку — мала дитина. Водій однієї з «маршруток» під'їхав до місця пожежі, заліз у вікно будинку, передав з нього дівчинку людям. Потім сів у машину і рушив далі за маршрутом...