У тернопільському Центрі дитячих і молодіжних ініціатив імені Довженка за сприяння дитячої громадської організації «Веселкова Україна» та молодіжної християнської організації «Поклик» розпочали реалізацію оригінального творчого проекту. Це — дитяча дискотека «Родзинка», яка відтепер працюватиме щонеділі з четвертої до сьомої вечора і на яку можуть приходити хлопчики та дівчатка до десяти років.

Усі чутки про те, що, мовляв, національне кіно загинуло зі зміною керівництва на Кіностудії ім. Довженка і ніхто більше не дозволить знімати фільми, просякнуті справжнім українським колоритом, виявилися абсолютно безпідставними. Декілька місяців тому запустили проект, який уже зараз можна вважати вагомою та серйозною роботою з нашим культурним спадком, на відміну від багатьох дешевих та безталанних спекуляцій національним фактором. На замовлення Міністерства культури Кіностудія імені Довженка та канал «1+1» знімають сучасний варіант п'єси Івана Франка «Украдене щастя», яку спеціально до 90-х років минулого століття адаптували відомі сценаристи Марина та Сергій Дяченки. Усе той самий трикутник кохання — Анна, її чоловік Микола та зниклий безвісти коханий Михайло. Проте інші мотивації, інші інтер'єри, інше життя та абсолютно не книжковий фінал. Продюсер проекту Олександр Роднянський одразу впізнав у цій історії справжній телевізійний хіт. Випереджаючи нарікання на кшталт «знову серіал», хочу нагадати, що торішня російська сенсація «Ідіот» також мала багатосерійну форму, хоча, по суті, стала великим кінематографічним явищем. «Украдене щастя» — проект іще складніший. Для телебачення він робиться у жанрі серіалу, але буде і кіноверсія. З власною авторською позицією та увагою до масового глядача, котрий, як ми добре знаємо, телевізор дивиться з більшим бажанням, ніж ходить у кінотеатри, підійшов режисер Андрій Дончик до здійснення ідеї. Саме задля цієї мети спорядив канал «1+1» експедицію у Прикарпаття, де протягом місяця шокував місцеве населення столичним розмахом.

Якщо казати по правді, то у вівторок на сцені літньої естради в Маріїнському парку оркестру як такого зовсім не було. Але був Олег Скрипка, якого сміливо можна назвати людиною-оркестром. А ще були танці, вірші та циганські романси, і все це дійство називалось презентацією нового, третього за ліком, сольного альбому Олега Скрипки «Відрада».

Кажуть, українську естраду можуть розвалити не безголосі кобіти, а їхні продюсери: чим більше вони мають грошей, тим гірше. Минулого тижня мені самій довелося в тому переконатися. Я стала щасливою учасницею шоу, яке цілком могло би називатися «Хочу мати великий будинок із басейном і чорношкірого садівника». Але офіційно чомусь називалось презентацією нового альбому популярної (?) співачки Каріни Плай «Вишневый ветер».

Власне, ліміт згадок на наших сторінках про Едуарда Коваленка (того, що привласнив собі бренд УНА-УНСО та з легкої руки Олександра Лавриновича пройшов перереєстрацію в Мін'юсті) вже давно вичерпався. Не того польоту птах, аби витрачати на нього навіть сарказм. Проте твердження «скажи мені, хто твій друг...» не втратило своєї актуальності. А Коваленко йменує себе «другом Ющенка». І рветься підтримувати його на виборах. І здіймає довкола своєї недолугої персони таку куряву, через яку хтось не надто розсудливий та вдумливий, можливо, і почухає потилицю, думаючи: «А Бог його знає, може, й справді друг...»

Під спільним меморандумом, де йдеться, зокрема, про те, що «за роки незалежності Україна, на жаль, так і не стала національною державою української нації», внаслідок чого сьогодні ми маємо «неспроможність нинішньої влади забезпечити майбутнє України як суверенної, національної й демократичної держави», стоять підписи лідерів чотирьох націоналістичних організацій: голови Організації українських націоналістів Миколи Плав'юка, керівника ОУН (революційної) Андрія Гайдамахи, лідера Всеукраїнського об'єднання «Свобода» (донедавна — Соціал-національної партії України) Олега Тягнибока та голови Конгресу українських націоналістів Олексія Івченка.

Згадайте, першою скульптурою кожного з нас була виліплена з дитячого відерця піщана «пасочка». Погодьтеся, це заняття настільки захоплює, що й у дорослому віці не кожному вдається з ним розпрощатися. Саме цим і займалися тиждень учасники фестивалю скульптури з піску, що відбувся на оболонському пляжі «Наталка».

Журналіст дніпропетровської газети «Наше місто» Ярослав Чемерис мешкає з родиною — дружиною, чотирирічною донькою та тещею — у приватному секторі Жовтневого району. Тієї ночі години за дві до світанку він випадково почув, як у їхньому дворі хтось вештається. Вийшовши на подвір'я з вірним доберманом, побачив двох незнайомців. Пес відразу погнався за одним з них, але той якимось дивом устиг перестрибнути через понад двометровий паркан.

Не надто щедрий на тепло червень на Полтавщині став воістину «гарячим» від страхітливих пожеж, у вогні яких гинули діти. Спершу в селі Дібрівка Миргородського району отруїлися чадним газом і померли одразу троє малюків, найстаршому з яких виповнилося чотири роки, середньому — три, наймолодший не прожив на цьому грішному світі навіть піврочку...

Незвана гостя залишила на спогад про себе пошкоджені ізолятори та дроти на електростовпах. А ще без електроструму протягом двох діб залишались мешканці відразу п'ятьох сіл Артемівського району. Саме з такими «гостинцями» нагодилося до сільчан рідкісне природне явище у вигляді кульової блискавки.