Особливості анатомії держструктури: у влади є органи, в органів є члени, а у членів — волохаті лапи.

Заповідник — еталон правічної природи. Її захищає закон, оберігає людське серце. Але чи повністю недоторканним повинен бути природно-заповідний фонд? Відповіді авторитетів на це питання різняться — часом діаметрально. Сто років тому відомий природозахисник, академік Іван Бородін у маніфесті «Охорона пам'яток природи» писав: «Ми є володарями єдиних з-поміж роду скарбів природи. Це такі унікуми, як картини Рафаеля, — знищити їх легко, але відтворити немає можливості. Створення захисних ареалів надзвичайно важливо в цілях педагогічних, бо це забезпечує наявність об'єктів для наочного вивчення природи. Особливо велике їх значення у цьому зв'язку в околицях великих розумових центрів, де зосереджено масу унівського юнацтва». Активний діяч природоохоронної справи, фундатор мережі заповідників колишнього Радянського Союзу Василь Макаров конкретизує завдання: «Усіма способами розвивати пролетарський туризм у межах заповідників, не знижуючи, однак, науково-дослідницького значення заповідників і витримуючи принцип заповідності». Такий «ліберальний» підхід категорично заперечує знаний український екофілософ, голова Київського еколого-культурного центру Володимир Борейко: «Заповідник повинен бути зачинений для туристів на замок».

Позавчора Кабмін знову пікетували. Цього разу — представники Всеукраїнської спілки радянських офіцерів і Компартії України, яких зібралося майже 200 чоловік. Привід — пенсійна дискримінація колишніх військовослужбовців, адже не секрет, що сьогодні полковник у відставці, ветеран-орденоносець фактично отримує ту ж саму пенсію, що й прапорщик, який пішов зі Збройних сил рік тому. Ветерани колишньої Радянської армії вимагають негайно прирівняти їхні пенсії до розмірів, які отримують пенсіонери-військовослужбовці незалежної України. Серед прапорів різних родів військ колишнього СРСР, що майоріли біля будівлі уряду, можна було побачити і транспаранти з гаслами: «Віктор Янукович, Микола Азаров та Євген Марчук, будьте ласкаві, наберіться мужності та звільніть владу!».

Про знайдені в секторі відповідальності польського контингенту 16 боєголовок з горючим газом і отруйними речовинами типу зарину та гірчичного газу міністр оборони США Дональд Рамсфелд знав ще під час стамбульського саміту НАТО, стверджує Рейтер. Проте тільки вчора цю інформацію оприлюднив для широкої світової громадськості міністр оборони Польщі Єжи Шмайдзінський. На прес-конференції у Варшаві він підтвердив, що польські солдати знайшли кілька снарядів, які є доказами того, що Саддам Хусейн мав хімічну зброю. Принаймні дві боєголовки з нервово-паралітичним газом, знайдені напередодні в тому ж таки польському секторі, містили газ, схожий на нервово-паралітичний; нині начинку снарядів досліджують у лабораторіях США. Цю зброю було виготовлено ще в 1991 році у Кувейті.

Честь прийняти у себе олімпійський вогонь отримує обмежена кількість міст, то ж присутність Києва поміж них — справжній подарунок для української столиці. Право нести смолоскипи із запаленим на батьківщині Олімпіад вогнем випало 150 нашим співгромадянам, які пройшли конкурсний відбір, влаштований спонсорами дійства — компаніями «Кока-кола» та «Самсунг». Кияни стануть свідками святкового дійства вже наступного понеділка, 5 липня.

Перед початком важливої, відповідальної й дуже брудної роботи лікарі рекомендують добре відпочити, аби братися до справи з новими силами. Кому-кому, а народним депутатам напередодні гарячої виборчої осені набратися сил нескладно, адже канікули у них тривають з 9 липня по 8 вересня, коли стартує нова, шоста, сесія ВР. При цьому ті народні обранці, які не надто полюбляють працювати з народом, могли спокійно вирушати на відпочинок хоч учора, адже попри те, що офіційно вакації починаються через тиждень, пленарних засідань більше не буде. Учора спікер Володимир Литвин, виступивши перед своєю парламентською паствою із заключною промовою, урочисто закрив останнє в цьому сезоні засідання Верховної Ради. Щоправда, перед тим нардепи заслухали ще й Прем'єр-міністра Віктора Януковича, який розхвалив свідому більшість за конструктивну роботу й виказав своє «фе» нехорошій опозиції, яка тільки й робить, що «шукає ворогів у межах держави і паплюжить державу за кордоном». Але «нехай», бо «Бог судія таким політикам і їхня совість, якщо вона в них є», — сказав Янукович. Вочевидь, образився на «наших українців» за те, що вони не захотіли слухати його промову й дружно вийшли з сесійної зали. Зате вірні Прем'єрові «Регіони України» компенсували своєму шефу неприємну ложку дьогтю медом оплесків і навіть вставанням з місць. Хоча краще б уже, мабуть, було одразу бухнутися на коліна.

Зараз екс-Прем'єр-міністр України Павло Лазаренко відсиджується у Сполучених Штатах і очікує фінального вердикту Окружного суду штату Каліфорнія. Павло Іванович продовжує стверджувати, що він невинний і в разі чого готовий оскаржити вирок в апеляційній інстанції. «У будь-якому випадку моя команда готова йти до кінця, аби довести мою повну невинність перед законами України та США», — сказав Лазаренко у нещодавньому інтерв'ю газеті «Сегодня».

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 19 листопада 2003 року по цивільній справі за позовом В. С. Журавського до ПП «Україна молода» і Віри Світличної про захист честі, гідності та ділової репутації і стягнення моральної шкоди визнано такими, що не відповідають дійсності відомості, розповсюджені 13 червня 2003 року в 106 (2156) номері щоденної інформаційно-політичної газети «Україна молода» в статті Віри Світличної «Рекомендація від держака», а саме:

«Українська правда» — найвідоміше політичне інтернет-видання України, що відзначається неабиякою опозиційністю стосовно влади ще з часів редактора Гії Гонгадзе, — з 25 червня до 1 липня друкувало частини політтехнологічної «епопеї» під умовною назвою «Третій термін Кучми. Як це повинно було бути». Ідеться про унікальний за своїм змістом документ — аналітичну записку зі сценарієм обрання нашого дорогого Леоніда Даниловича на третій термін, запропонований російськими політтехнологами. Власне, роль останніх в українській політиці переоцінити важко. Мабуть, не буде перебільшенням сказати, що більшість кроків Банкової відбувається у відповідності до подібних «сценаріїв». Але цей варто все ж виділити окремо, адже його наповнення передбачало не якісь там виборчі трюки та медіа-кампанії, свідками яких ми були два роки, рік тому і є зараз. План обiцяв маніпуляцію не окремими політиками чи суспільними групами, а всією країною, і полягав у створенні справді небувалої для нової України за своїм розмахом кризової ситуації. Результатом мав стати всеукраїнський хаос, що складався б із політичної, управлінської, продуктової, релігійної та міжнаціональної криз і привів би у результаті до влади на новий термін чинного Президента.