Навряд чи хтось сперечатиметься із тим, що роль піратського капітана Джека Сперроу («Горобця») у пригодницькій стрічці «Пірати Карибського моря: Прокляття чорної перлини» вдалася й без того відомому симпатязі Джонні Деппу чи не найкраще в його кар'єрі. Судячи з усього, Джонні й сам так вжився в новий образ, що вже не уявляє свого життя без піратського вбрання, морських просторів і безлюдних островів. Але якщо з першим проблем немає — захотів — одягай собі лахміття «грози морів» і хоч сиди удома, хоч іди в гості, то з морем і островами трохи складніше. Принаймні у Парижі, де актор мешкає разом зі своєю коханою Ванессою Параді та двома їхніми дітьми, окрім бруднуватої Сени, й на хвилі-то подивитися ніде.

Недарма кажуть, що багато дивитися телевізор небезпечно для здоров'я. І це ще нічого, якщо від електромагнітного впливу заболить голова або стомляться очі, адже може бути й значно гірше. От, скажімо, в одного китайця — палкого фаната науково-фантастичного серіалу «Стар Трек» — від постійного перегляду улюбленого кіно, здається, «поїхав дах». Принаймні хірурги з центру пластичної хірургії міста Нандзінь, до яких юнак звернувся по допомогу, саме так і подумали.

Карамелька «Чупа-чупс» випадково потрапила в коробку з жуйками від карієсу.
— Ти хто? — здивувався «Орбіт».
— Твій роботодавець!

Сьогодні на телеканалі «1+1» українці побачать Президента України: як розповів на вчорашньому брифінгу заступник голови АП Василь Базів, це буде інтерв’ю. Причому не для журналістів, а у вигляді відповідей на запитання телеглядачів. До подібного Л.Д. вдається не надто часто, тож можна припустити, що Президент збирається сказати своєму народові щось архіважливе (може, таки «махне» на третій термін!). А нагода справді поважна — сьогодні, 10 липня, минає рівно десять років з того часу, як українці, голосуючи в другому турі президентських виборів-94, обрали собі на почесну посаду доволі сіренького політика — Леоніда Даниловича Кучму.

Тезу про те, що президентські вибори мають стати боротьбою програм, а не брудних технологій, бодай натяками висловлюють усі кандидати «першого ешелону», хоча навряд чи в когось іще є сумніви щодо того, якими методами змагатиметься за перемогу свого кандидата влада. Але в те, що всі представники опозиції (до яких, окрім Віктора Ющенка та Олександра Мороза, з великою натяжкою можна віднести й Петра Симоненка) дотримуватимуться правил чесного поєдинку, дуже хочеться вірити. Тим паче, що програми діяльності, у яких кожен претендент на президентство представляє своїм потенційним виборцям власний план дій на посаді керівника держави — це справді вагомий аргумент на користь (або на шкоду) кандидата. Особливо якщо цей кандидат уже довів: він здатен не лише декларувати, а й виконувати свої обіцянки. Так, як це довів на посаді Прем'єра Віктор Ющенко, який першим з усіх учасників президентських перегонів-2004 оприлюднив свою програму.

«Порнографічно-політичні пристрасті» навколо справи компанії «Воля-кабель» — найбільшого оператора кабельного телебачення в Києві й країні взагалі — не вщухають. Цього тижня в публічному конфлікті кабельників із прокуратурою сталися різкі зміни. По-перше, у вівторок Господарський суд столиці повністю відмовив прокуратурі в її позові щодо стягнення з компанії майже 10 мільйонів гривень. А в середу Апеляційний суд Києва скасував постанову Дніпровського райсуду про взяття під варту керівників «Волі» Сергія Бойка і Валерія Салямова. Отже, в жорсткій «грі без правил» кабельникам вдалося зрівняти рахунок.

Учора партія Голови ВР Володимира Литвина зробила Прем'єр-міністру подарунок на день народження (54-рiччя), підтримавши Віктора Януковича як кандидата в президенти України. За схвалення відповідного рішення регіональних партконференцій делегати другого етапу VI з'їзду Народної аграрної партії України проголосували одностайно. А вранці, перед з'їздом, Голова Верховної Ради заїхав до глави уряду і подарував іншу пам'ятну річ — Біблію, зазначаючи, що в цій священній книзі іменинник «завжди знайде спокій душі, з її допомогою завжди нормалізує сердечний ритм, а тоді буде нормальний ритм i в Україні, нормальна політична температура в державі». При цьому він не міг не знати, що до Біблії люди, як правило, звертаються перед смертю.

Професію народного депутата та вчителя, як відомо, споріднює канікулярний час, що настає в липні і триває до початку вересня. Саме на відпочинок у рідний Львівський округ вчора зранку виїхав на своїй автомашині народний депутат України Андрій Шкіль (фракція БЮТ). Як написали б белетристи, був чудовий літній ранок... Проте лірика обірвалася за кілька кілометрів до Житомира. Приблизно в районі села Глибочиця авто нардепа заблокували дві машини — чорний БМВ та сріблястий «Мерседес». Андрій був змушений зупинитися, після чого, опустивши скло, поцікавився у кількох молодиків, що вискочили з машин, в чому, власне кажучи, справа. Відповіддю йому був сильний удар в обличчя.

Насправді претендентів на звання українського міста, де вперше офіційно зіграли у футбол, було декілька. Але прискіплива експертиза вирішила зупинитися на факті, зафіксованому в польській пресі позаминулого століття. Тож тепер вважається, що перший футбольний матч українці зіграли 14 липня 1894 року у Львові, який тоді входив до складу Австро-Угорської імперії, між місцевою командою «Сокіл» і спеціально прибулою до столиці Галичини збірною польського Кракова. Зустріч відбулася на новозбудованому стадіоні у рамках другого зльоту гімнастичного товариства «Сокіл» і тривала... аж 6 хвилин. Історичний м’яч через 360 секунд після початку забив львів’янин Володимир Хомицький.

Уже тиждень Одеський міський сад «прикрашають» написані фломастером плакати із закликами допомогти митцям у боротьбі з місцевою владою. Люди, які писали ті лозунги («Не в грошах щастя», — говорять художники. «А в їхній кількості», — говорить влада», «Скажімо «ні» свавіллю можновладців», «Влада обкрадає нещасних художників»), розповіли, що адміністрація Приморського району наполягає на перенесенні ринку прикладного мистецтва в інше місце. Це, м'яко кажучи, суттєво зашкодить їхньому бізнесу. Адже одесити і туристи десятиліттями приходять по покупки і просто подивитися на роботи саме в Міський сад, розташований у центрі міста. Як стверджують художники, «вигнати нас з Міського саду — все одно, що забрати художників з московського Арбату чи з Андріївського узвозу в Києві».