У нинішньому році проблема отруєння місцевих мешканців для Луганської області не дуже актуальна. Поки що за всю весну і половину літа з відповідними скаргами до медичних закладів звернулося, на щастя, всього троє осіб. Підтвердилися побоювання щодо двох пацієнтів, от тільки в одного «клієнта» випадок досить нетиповий. Точніше, в однієї: п'ятнадцятирічна дівчинка з міста Первомайськ не знайшла порозуміння з батьками. Конфлікт поколінь, їй здалося, зайшов так далеко, що розв'язати його вона вирішила в найрадикальніший спосіб, — наївшись блідих поганок. Батьки ж звернулися по допомогу, згаявши принаймні півдоби, коли дитина почала відчувати сильну нудоту і біль у животі.

Чорнобильська АЕС уже кілька разів побувала в кадрі популярних фільмів. Так, знаменитий фільм «Годзілла» починався великим планом зруйнованого реактора. Запущена через деякий час комп'ютерна гра «Сталкер» із зоною та мутантами теж писалася з натури, її художники спеціально їздили у Прип'ять. Кілька днів тому знімальна група відомого «жахливчика» «Повернення живих мерців», продюсер Анатоль Фрадіс та режисер Елрой Елкайем, озброївшись лічильником Гейгера, на два дні приїжджали у зону відчуження. Ні знаменитий режисер, ні його супутники не афішували свого приїзду, тому про їхній візит українська преса дізналася вже з... британських та німецьких газет, яким Елкайем давав інтерв'ю.

Звісно, нашим драматургам нині про таке можна лише мріяти: в одному з головних театрів країни три дні поспіль триває свято сучасної п'єси. Її, п'єсу, у свої турботливі руки бере молодий режисер Х, навколо нього гуртуються одержимі творчістю молоді актори, і ... починається таїнство творення. Звісно, за кілька днів роботи над текстом говорити про повноцінну, завершену виставу не доводиться, але ж п'єса починає жити своїм справжнім, сценічним, а не лише паперовим життям — це теж для початку дуже навіть непогано. Власне, саме так і розгорталися події у Театрі імені Лесі Українки: драматургія сучасних німецьких авторів пройшла тест на сценічне втілення. Честь і хвала Гьоте-інституту, який не лише піклується про молодих німецьких драматургів, а й популяризує німецьку літературу за кордоном. Нам же доводиться втішатися тим, що практична складова цього проекту — робота акторів та режисерів — наша, українська. І згадувати цікавий досвід Театру імені Франка (можливо, він буде продовжений?), який щопонеділка влаштовував читання сучасної української драматургії.

Рівно через три роки після відкриття в Маріуполі стадіону «Іллічівець» місцева команда, перейменована на такий самий манер із «Металурга», дебютувала в єврокубках. Підопічні Миколи Павлова, значно підсилені колишніми донеччанами, лише в другому таймі змогли зламати опір срібного призера чемпіонату Вірменії — єреванського «Бананца». Двічі відзначився Закарлюка, який уже має досвід виступів «на Європі». Перший м'яч Сергій забив з пенальті, призначеного за порушення проти Конюшенка, а другий — після пасу Шищенка. Цікаво, що за гостей грало двоє українців: Підгайний і Кондращенко, а проти вірмен на поле у складі «Іллічівця» вийшов колишній гравець «Бананца» Гибалюк.

Таки недаремно Україна боролася за Артема Мілевського. Поки що юний екс-білорус не доріс до національної «синьо-жовтої» команди, зате вже допоміг збірній України, складеній із гравців 1985 р.н., здобути одну зі своїх найважливіших перемог за останні кілька років. У другому матчі фінальної частини першості Європи серед юніорів (U-19) у Швейцарії українська команда, складена, в основному, з вихованців динамівської школи, з мінімальним рахунком перемогла одного з фаворитів континентального турніру — італійців, яких тренує Пауло Беретті.

Як «УМ» уже повідомляла, 19 серпня, тобто вже в цей понеділок, до столиці України прибуде наш найкращий хокеїст цього сезону, нападаючий американського клубу «Тампа-Бей лайтнінг» Руслан Федотенко. 25-річний уродженець Києва привезе з собою Кубок Стенлі, який він виграв разом із командою на початку червня. Найцінніший для кожного професійного хокеїста трофей пробуде у столиці України лише один день, тож програма відвідин Русланом історичної батьківщини буде дуже напруженою. Днями керівники вітчизняного хокею провели прес-конференцію з приводу наступної урочистості.

Ще жодного разу в історії українського футболу дві кращі команди країни не зустрічалися двічі поспіль за шість днів. Тож було цікаво побачити, які висновки зроблять тренери після двобою за Суперкубок і як команди зможуть втілити їхні думки на полі. Лише одну заміну в порівнянні з суботнім матчем зробив румунський тренер гірників Мірча Луческу (Вукич вийшов замість Флорі), тоді як його візаві Олексій Михайличенко випустив на поле всіх трьох учасників Євро-2004 (хорвата Леко, болгарина Пеєва, латиша Верпаковскіса). Це, як виявилося пізніше, і зіграло фатальну роль з «Динамо», бо ніхто з дебютантів нового сезону, втомлених недавніми баталіями в Португалії, як слід себе не проявив. Гра «Шахтаря», навпаки, справила дуже приємне враження: схоже, румунський фахівець правильно розставив акценти на полі, і, що не менш важливо, його слова дійшли до підопічних, які змогли реалізувати всі задуми наставника. Луческу, який уже обігрував «Динамо» як тренер турецького «Бешикташа», здобув першу й таку важливу перемогу в українському чемпіонаті. «Динамо» ж уперше поступилося з різницею в два м'ячі на стадіоні імені Валерія Лобановського.

Попри те, що два головні конкуренти на майбутніх президентських виборах, Віктор Ющенко та його тезка Янукович, переконані у своїй перемозі ще в першому турі (а для цього треба заручитися щонайменше підтримкою 50 відсотків + 1 голос тих, хто прийде на вибори), другий тур наразі виглядає справді неминучим. За результатами опитувань, перемогу в ньому здобув би Віктор Ющенко. Однак влада продовжує переконувати населення, що ні, мовляв, у другому турі беззаперечним лідером «глядацьких» симпатій стане нинішній Прем'єр. При цьому політичні пророки посилаються на те, що перемогти в другому турі Віктору Федоровичу допоможуть голоси лівих — їхній електорат нібито ближчий до світогляду Януковича.

Тиждень тому Леонід Данилович святкував ювілей — десять років з того дня, як його було обрано Президентом України. Найближчого понеділка у Кучми буде ще один привід, аби перехилити чарчину-другу: 19 липня 1994 року він офіційно приступив до виконання обов'язків Президента. Великому везунчикові, до всього, пощастило пробути на посаді гаранта цілих чотири «зайвих» місяці. Але в листопаді Леонід Данилович таки збере з кабінету на Банковій усі свої піджаки, книжки та сімейні фотографії і піде на відпочинок — бавити внука, пестити пухнастого собачку та далі мріяти про Марси-Місяці. Про «епоху Кучми» ще тривалий час будуть говорити, писатимуть статті й дисертації, складатимуть пісні тощо. Побіжний екскурс у президентство Кучми зробила й «УМ». Щоправда, це не хроніка правління Л. Д., а, радше, підбірка епізодів, що яскраво показали владний характер людини, яка керувала нами впродовж десяти років.