Фаворити — периферії: відчепіться, «пилососи»!
Ну й багато ж у нас бажаючих стати главою держави! Навіть якщо ЦВК не зареєструє більше жодного (а це сумнівно, з огляду на те, що без посвідчень поки ще залишаються такі досвідчені політичні діячі, як Олександр Омельченко і Віталій Кононов), наявна двадцятка б'є рекорди президентських виборів в історії незалежної України. Скажімо, 1994-го у першому турі змагалися семеро, а у 1999-му — тринадцятеро кандидатів. Звісно, до 31 жовтня можуть «не дожити» й чимало тих, хто наразі вже озброївся посвідченням кандидата і прагне штурмувати президентську вершину. Хтось може відсіятися вже до 20 вересня, коли минає останній термін подачі до ЦВК 500 тисяч зібраних на підтримку кандидата підписів, хтось «зніметься» перед самим днем голосування... Але, найімовірніше, всі кандидати битимуться до кінця. Не обов'язково переможного — якщо «серйозні» претенденти й справді ставлять перед собою мету перемогти, то в численних кандидатиків-«мальків» завдання дещо інше. Для чого вся ця дрібнота плутається під ногами гігантів, журналістам пояснив на прес-конференції директор Інституту політики, голова Комітету ВР з питань свободи слова та інформації, народний депутат від «Нашої України» Микола Томенко.