Збірна України під керівництвом Павла Яковенка (вік гравців — до 19 років) зупинилася за крок до фіналу юніорської першості Європи, яка триває у Швейцарії, хоча й не програла жодного матчу. У півфінальній зустрічі «синьо-жовті» лише в серії післяматчевих пенальті поступилися іспанським ровесникам — 1:4. З «точки» влучно пробив лише динамівець Дмитро Воробей, тоді як не змогли реалізувати 11-метрові «шахтар» Чигиринський та «дніпрянин» Кравченко; іспанці ж били безпомилково.

В «об'єднаному» соціал-демократичному сімействі України вибухнув скандал. «УМ» уже розповідала про те, що у Криму близько трьох сотень — і число це з кожним днем зростає — членів СДПУ(о) вирішили вийти з лав партії. Це рішення далося їм нелегко. Бо ці люди хай наївно, але щиро вірили в те, що партія під знаком (о), яка назвалася соціал-демократичною, і справді відстоює стандарти істинної соціал-демократії. На місцях часто не видно того, що діється «у верхах», а красиві слова і гасла, віддруковані на глянцевому папері, викликають думку не про те, звідки взялися гроші на їх розповсюдження, а про те, якою правильною і людяною є партія, котра їх пропагує. Вірили ці люди й у свого лідера — Віктора Медведчука. Вірили настільки, що чи не найголовнішою причиною, яка підштовхнула їх до виходу з партії, стало рішення голови президентської Адміністрації не йти на президентські вибори, а підтримати Прем'єр-міністра, висуванця влади Віктора Януковича. Ось тут-то в багатьох вірних соціал-демократів і відкрилися очі на справжню суть «об'єднаної» партії, яка переймається зовсім не впровадженням задекларованих у своїй програмі цінностей, а тим, як зберегтися при владі, як пролізти у всі її шпарини й закріпитися там мертвою хваткою.

Були колись часи — на кожному кроці радянському громадянину нагадували, що «Народ і партія — єдині», ковбаса коштувала 2 карбованці, а всі «неугодні» сиділи в таборах і в'язницях. Словом, усе було «чудово». І керівництво Соціал-демократичної партії України (об’єднаної), схоже, замучила ностальгія по тих часах.

Ємності з бензином (загалом близько 40 тонн) загорілися вчора вранці на території Науково-дослідного інституту «Масма». Уже через дванадцять хвилин бійці пожежно-рятувальної частини №9 Святошинського району столиці були на місці НП. На той час вогонь повністю охопив одноповерхову будівлю операторської, де зазвичай здійснювалася перекачка масел і палива з одних ємностей в інші. Оцінивши обстановку, рятувальники викликали на допомогу ще дві «пожежки».

Близько десяти днів тривав у столиці Росії шостий Великий московський фестиваль пива. За ці роки пивне свято в Лужниках стало однією з найулюбленіших подій для мешканців міста, а для виробників хмільного напою — доброю традицією.

Апеляційний суд Волинської області визнав неправомірним порушення кримінальної справи проти керівництва ЛуАЗу за звинуваченням в ухилянні від сплати податків. Отож усі звинувачення на адресу заводу, який «числиться» у списку опозиційних (з огляду на причетність до його співзасновництва одного з лідерів «Нашої України» Петра Порошенка), залишилися тільки неблагими намірами ДПА будь-що очорнити ЛуАЗ. До речі, підприємство, яке створює понад третину валового продукту Луцька, за I півріччя цього року вже відрахувало до бюджету понад 10 мільйонів гривень. Ще задовго до суду керівники податкової на різних прес-конференціях палко розповідали про «значні» порушення, виявлені ними на заводі, що забезпечує роботою більше 1200 волинян. Комусь дуже вже хотілося пов'язати «Нашу Україну» і не геть чесний бізнес, на це було кинуто чималі резерви. Віктор Ющенко, перебуваючи у Луцьку, так прокоментував ситуацію довкола автомобільного заводу: «Це приклад того, як непрозора політика втручається у чесний бізнес. У бізнес, який дає тисячі робочих місць. Я щасливий, що коло моїх політичних партнерів не має проблем із податковою».

В українсько-румунських відносинах — чергове загострення. Тепер до непорозумінь навколо острова Зміїний додалися ще й проблеми з побудовою каналу в дельті Дунаю, який Україна розпочала рити в травні цього року. І схоже, що до спільного знаменника прийти тут буде важко. Як перше свідчення — провал україно-румунських консультацій щодо будівництва каналу «Дунай—Чорне море», які днями пройшли у Києві. Кожна зі сторін відстоює свою позицію і поступатися, очевидно, не збирається. Румунія звернулася до міжнародних інстанцій з протестом проти поглиблення Україною гирла Бистре, заявляючи, що це може спричинити екологічну катастрофу. Українці ж запевняють, що експертиза проведена і з екологією все гаразд — канал буде прорито. Навіть із термінами остаточно визначилися — основні роботи першої черги закінчаться до Дня незалежності. А ось скільки триватимуть консультації — невідомо. За словами посла з особливих доручень МЗС України Леоніда Осаволюка, українська сторона готова надати Бухаресту всі необхідні документи для ознайомлення.

Таке рішення Нацради з питань телебачення та радіомовлення (саме її члени вирішували долю 13 претендентів у конкурсі на ефірне мовлення) можна було б назвати передбачуваним і, до певної міри, логічним. Студія «1+1» має високі рейтинги й солідні технічні можливості. Та й, напевно, самі глядачі не проти дивитися щодня свій улюблений канал на 9 годин більше звичайного. Відтак конкурсний відбір на користування досі непроліцензованими проміжками часу між 4–7 та 10–16 годинами на загальнонаціональному телеканалі УТ-2 та видача нової ліцензії були суто формальною «роздачею слонів». Серед претендентів — 8 державних компаній, у тому числі й телерадіокомпанія «Культура», яка мала на УТ-2 одну годину мовлення. Усі ці творчі колективи залишилися «за бортом». Досить показове, як для нашої — демократичної і цивілізованої — країни, позбавлення українського глядача «культурного» каналу. Навіть у тій же знеславленій антидемократичною політикою керівництва Білорусі державний канал «Культура» працює у цілодобовому режимі. Про Росію й говорити нічого: там подібний канал користується шаленою популярністю, теж працюючи 24 години на добу, і має річний бюджет більш ніж 200 мільйонів доларів США. У нас же для каналу «Культура» ефірного часу й не знайшлося зовсім.