Дуже часто однією із запорук отримання достойної пропозиції та конкурентоздатність на ринку праці є вміння створювати образ респектабельної людини. Де можна отримати відповідні знання, набути необхідних практичних навичок? Особливо якщо ти — школярка сільської середньої школи і твої батьки не мають можливості витрачати сотні доларів на твоє навчання в елітних столичних студіях (наприклад, школах фотомоделей) чи престижних гімназіях? Молоді професіонали, які вступають у світ бізнесу, повинні чітко усвідомлювати, що в якій би фірмі вони не працювали, їм належить не лише засвоїти правила культури поведінки, а й сформувати свій власний імідж успішної людини. Все це — і вимоги сьогодення, і прописні істини.

Те, що Руслана першою з наших виконавців отримала нагороду World Music Awards, вже вписано до історії української музики величезними золотими літерами. Хоча подробицями ця приємна новина, окрім того, що нагороду переможниці «Євробачення» вручав Віталій Кличко, не надто обросла. Тож розповісти про те, як усе там, у далекому Лас-Вегасі, відбувалося, Руслана вирішила особисто. Попри щільний графік співачка прямісінько з Кіпру, де мала концерт, завернула до Києва і зустрілася з журналістами.

«Пісні для Мертвого півня», які Юрій Андрухович презентував на Львівському форумі видавців, — насправді не пісні і не для «Мертвого півня». Це важкі верлібри, писані, починаючи з 2000 року, в стилі правдивих бітників, тобто американських. Саме того року Андрухович кілька місяців поспіль «відкривав Америку», насамперед вивчаючи її поетів 60—70-х, і посвятою цьому біжучому рядкові в його житті стали англомовні назви до кожного з 31 вірша «Пісень...».

Дмитрові Креміню судилася несподівана доля. Народившись у гірському Закарпатті, він став співцем українського Причорномор'я. Накладення таких різних стихій в одній біографії дало потужний творчий вибух, неподібний на жоден інший. Кремінь створив свою власну поетичну країну — Ольвію, а його поезію називають не інакше, як історіософією.
Розмова з шевченківським лауреатом точилася довкола таких двох абсолютно різних регіонів, як Закарпаття та Миколаївщина, кожен із яких вважає Креміня своїм деміургом.

Найоперативнішим серед усіх засобів масової інформації традиційно вважають радіо. Передати новину в прямий ефір радійники можуть навіть по мобільному. Це телевізійникам ще треба морочитися з картинкою, а газетярам «виписати» текст... Починаючи із березня цього року, «Радіо Київ» мовить на частоті 98 fm. Утім її керівництво вже зараз переконує, що саме його журналісти повідомляють про київські новини першими, а слухачі в прямому ефірі дізнаються від столичних чиновників те, заради чого раніше оббивали високі пороги. Проте мало хто з мешканців столиці знає, що це ефемрадіо існує на його гроші. Відповідати ж на всі гострі питання, які цікавлять киян не завдання, а обов'язок радіостанції. Про це наша розмова з директором «Радіо Київ» Олександром Кривошеєнком.

Київ швидкими темпами причепурюють до «Євробачення 2005». Адже крім того, що в столицю України приїде більше ніж 14 тисяч іноземних туристів, його ще й покажуть усій Європі. Так, голова Державної туристичної адміністрації Валерій Цибух в інтерв'ю «УМ» заявив, що від цієї події його відомство чекає величезних прибутків в економіку України та збільшення охочих подивитися Київ. І... вже знімає рекламу, присвячену столиці. «Ми бачили, як Туреччина рекламувала Стамбул, коли після виступів учасників на весь світ показували найкрасивіші місця. Тому зараз разом із телевізійниками готуємо відеоролики про Київ і різні мальовничі куточки України», — поділився Валерій Іванович. І додав, що зараз уже готові три рекламні фільми по 30 секунд кожний. Усього ж їх буде шістдесят.

Вечір 28 вересня став одним із найрезультативніших в історії Ліги чемпіонів. У нашій групі з рахунком 4:2 закінчилися обидва матчі. Нарешті прокинувся мадридський «Реал», на посаду головного «коуча» якого замість Ремона вже начебто запрошують повернутися Дель Боске. Рауль, на якого за останній час вилили чимало критики, зробив дубль і заробив, хоч і сумнівний, пенальті.

Не знаю, чи мав рацію Йожеф Сабо, коли випустив у «старті» лише одного українця (хоча, як кажуть, головне — рахунок на табло), а коментатори позавчорашнього матчу в Києві Олексій Семененко й Дмитро Джулай точно були не праві, коли доводили аудиторії, що засилля легіонерів — велике щастя для українського футболу. Договорилися до того, що клуби в єврокубках представляють не свої країни, а свої «бренди». А як тоді бути з розмовами про «роботу» клубів на поповнення рейтингової скарбнички саме своєї країни? Адже, скажімо, якщо «Динамо» не стане в цьому сезоні чемпіоном України, а інші наші команди в євротурнірах за «порадою» коментаторів не думають про імідж Національної федерації, рейтинг України впаде нижче теперішньої планки, і динамівці як віце-чемпіони вже не зможуть виступати в ЛЧ-2005.