Не дають добро на добро
Шановна редакціє!
До вас звертається по допомогу Вікторія Захарова з міста Балаклія Харківської області. Мені 20 років. >>
9 травня ц.р. українська влада вкотре продемонструвала відсутність стратегічного перспективного мислення, політичної волі та уміння перегравати Росію на власному, українському політичному полі.
Констатуючи, що "Безсмертний полк" є пропагандистською підривною акцією Російської Федерації українська влада не лише не чинила перешкоди для її проведення, а в ряді регіонів України фактично стала на сторону російської п"ятої колони.
Це не перший подібний прокол. Трохи менше року тому українська влада не змогла нічого протиставити окрім захисту у вигляді поліцейських кордонів учасникам організованої Московським патріархатом церковної ходи за мир під час війни.
Це гостро порушує питання про бездіяльність не лише керівництва правоохоронних органів і спецслужб, але також і політичного керівництва України, керівництва міністерства інформаційної політики тощо.
Україна має переглянути своє ставлення до радянської політичної та історичної спадщини, відмежувавшись від усього тоталітарного та пропагандистського.
Варто відмовитися від заідеологізованих і невиправданих ні з точки зору історичної достовірності, ні з точки зору моралі радянських свят, включно з так званим святом День Перемоги 9 травня.
Варто повністю переосмислити зміст цієї дати. Українські громадяни мають пам’ятати про загиблих у всіх війнах та конфліктах. День пам’яті 8 травня (дата, яку вшановують багато інших європейських народів), а не День перемоги - це має бути гуманістичний підхід України напротивагу мілітаристичному заполітизованому підходу Російської Федерації.
Пам’ять про загиблих – священна і вічна. Свято перемоги - всього лише ідеологія, яка не може бути вічною.
Україна також має йти далі шляхом люстрації, боротьби з колаборантами та російськими посіпаками. Інакше російський реванш в Україні буде неминучий, що, власне, і засвідчило "свято" побиття справжніх ветеранів та патріотів України 9 травня 2017 року.
Шановна редакціє!
До вас звертається по допомогу Вікторія Захарова з міста Балаклія Харківської області. Мені 20 років. >>
В історії радянського спецназу був лише один офіцер ГРУ, який за війну в Афганістані отримав звання Героя Радянського Союзу за життя — і ним був українець. >>
У перебігу, подекуди, напружених відносин між Варшавою і Києвом, українська сторона, із невідомих причин, належно не відреагувала на заяву президента Польщі Кароля Навроцького про те, що у нього "кожен день відбувається духовний зв'язок із Пілсудським". >>
Замість того, щоб підвищувати цінність військової служби загалом, створювати стимули для професійного розвитку, підготовки кадрів, набуття нових спеціальностей та довгострокової кар'єри у війську, нам знову пропонують перерозподілити доплати між різними категоріями військовослужбовців. >>
Те, що понад 700 військовослужбовців бригади «Азов» вже п'ятий рік знаходяться у російському полоні і потрапляють в списки на обмін в мінімальній кількості, свідчить про те, що всі ми суттєво недопрацьовуємо. >>
Нічого подібного за масштабом і рівнем документування в польській історіографії не існує. Натомість цифра у 100 тисяч убитих поляків, яка сьогодні фактично закріплена в польському законодавстві та політичному дискурсі, не підтверджена жодним науковим дослідженням. >>