«Народний депутат Андрій Шкіль (фракція БЮТ) побив сина Валерія Пустовойтенка (лідера НДП) під час подій у видавництві «Новий друк», — заявив учора невтішний батько-парламентарiй. Точніше, ситуація була ще гострішою: «Оробець (член фракції «Наша Україна») тримав його (сина Пустовойтенка) за ремінь, а Шкіль бив», — зазначив Пустовойтенко. От тільки лідер блоку партій на підтримку Януковича «Разом — за майбутнє» забув при цьому додати, що молодик («років під тридцять, зросту майже двометрового» — так описав «потерпілого» «Україні молодій» Андрій Шкіль) штовхав могутнім корпусом народних обранців, явно провокуючи їх на бійку, і при цьому вживав далеко не «парламентські» вислови, зациклившись на фразі: «Шо? Хто? Народний депутат? А ну пашол вон атсюда!»

Ви ще не чули? У Донецьку місцеве ЗАТ «АВК» припинило випуск цукерок «Курочка ряба». Бо, по-перше, шоколадні цукерки — майже копія мініатюрних яєчок. А по-друге, самі коробки зроблені у формі яйця завбільшки з гарматне ядро. Що вже, погодьтеся, є відвертою насмішкою над «Ядиним» кандидатом у президенти, якого збив з ніг «снаряд», мабуть, такого ж розміру...

Теплого суботнього дня біля заводу «Ленінська кузня» було людно. Керівництво і працівники заводу, проектанти і конструктори, журналісти зібралися, щоб побачити урочистий спуск на води Дніпра надсучасного бронекатера. Як уже повідомляла «УМ», його на замовлення Узбекистану, в результаті підписаного контракту між українською стороною та Держдепартаментом США, було спроектовано і побудовано столичними корабелами. Бронекатер (перший з двох запланованих) охоронятиме кордон з Афганістаном, боротиметься з контрабандистами та можливими терористами.

Україна вже тричі представлена в цій номінації: історичним центром Львова та столичними комплексами Софії Київської і Києво-Печерської лаври. А у 2006 році до них може приєднатися й історичний центр Одеси. Процес підготовки пакета документів для експертів ЮНЕСКО, а також вибір номінації триває вже понад шість років. Спочатку Указ Президента України передбачав документування ансамблю Одеського оперного театру з прилеглою територією. Втім, незважаючи на незаперечну архітектурну цінність будівлі, Одеська опера не була настільки унікальною та значущою, як того вимагали критерії ЮНЕСКО. Іншими словами, у світовому масштабі таких перлин назбирається чимало, а список — лише для надзвичайних.

Навіть через 13 років української незалежності у центрі Миколаєва можна вільно вивчати історію радянського періоду. Адже тутешні вулиці, бульвари, сквери досі носять імена червоних наркомів і маршалів радянської епохи та іноземних революціонерів. Самі ж миколаївці вважають, що таблички на будинках з «чужими» іменами слід прибрати, повернувши старі назви проспектам, бульварам, вулицям, провулкам і скверам.

Цю об'їзну дорогу у напрямку Києва на околиці Дніпропетровська було введено в дію до Дня незалежності. Вона мимоволі стала предметом особливої гордості призначеного більше року тому на посаду голови Дніпропетровської облдержадміністрації Володимира Яцуби. Як би там не було, з введенням нової магістралі виїзд на столицю став зручним і гідним не першого, але й не другого міста України. Чи не найголовнішою його перевагою називалося те, що потужний транспортний потік проходитиме там, де найменше людей. До того ж було вжито усіх заходів для унеможливлення аварійності на цьому відрізку автошляху Кобеляки — Царичанка — Решетилівка.

Правоохоронці продовжують розслідування за фактом вибуху, що прогримів вранці біля дверей однієї з квартир у багатоповерхівці на вулиці Артема. І поступово з'являється все більше підстав, аби стверджувати про фатальну помилку «мінерів», які, ймовірно, розташували вибуховий пристрій не біля тих дверей.

Керівництво української держави, очолюваної на початку 90-х Президентом Л. Кравчуком, було явно неспроможним реалізовувати для неї стартові умови. За перші три роки незалежності тодішні будівники «ринкової економіки» досягли неймовірних «успіхів»: ВВП падав у 1992, 1993 і 1994 роках, відповідно, на 14, 14 і 23 відсотки (тут і далі цифри взято за даними Держкомстату). Це жахливе для мирного часу падіння ВВП супроводжувалося ще жахливішою інфляцією. Під керівництвом нового Президента — Леоніда Кучми — курс економічних «реформ» не зазнав суттєвих змін: ВВП на додаток до згаданого вже безпрецедентного падіння у 1994 році знизився ще й в 1995 та 1996 роках — відповідно, на 12 та 10 відсотків. У підсумку, за п'ять років такої «розбудови держави» під керівництвом двох президентів Леонідів ми отримали ВВП у 45 відсотків від рівня 1991 року, тобто в понад два рази менший. Для порівняння наведу відомий факт: навіть у часи великої депресії на Заході 1929—1933 років падіння ВВП було суттєво меншим. Насмілюся стверджувати, що з часів Другої світової війни в жодній країні Європи не було досягнуто такої економічної прірви без військових дій на території країни, як в Україні упродовж 1991—1996 років. До речі, ВВП (у перерахунку на душу населення) в усіх країнах, які виникли на території колишньої Югославії в результаті кривавих військових дій, є вищим, ніж в Україні.

Обмінники продовжують щодня підносити сюрпризи. Третій тиждень спостерігається подорожчання твердої валюти. Громадян, які тепер звіряють вміст своїх гаманців із цінниками на обмінних кіосках,у свою чергу, цікавить, скільки коштуватиме долар і євро сьогодні, завтра , післязавтра. Тим часом Нацбанк намагається ввести цей інтерес у спокійне русло і зробити ВКВ доступнішою для населення. Комерційні банки отримали нові вказівки стосовно роботи на готівковому валютному ринку. Ідеться про постанову НБУ від 3 вересня, відповідно до якої операції з продажу за гривні готівкової валюти або зворотного обміну через касу банку та пункти обміну проводяться без обмежень, у рамках загальних обсягів купленої ВКВ, але з дотриманням встановленого значення ліміту загальної відкритої валютної позиції банку. На прохання «УМ» ситуацію коментує директор департаменту валютного регулювання НБУ Микола МЕЛЬНИЧУК.