Відомо, що напередодні кожного сезону наставник київського “Сокола” і збірної України Олександр Сеуканд вирішує проблеми з оптимальною підготовкою підопічних. Якщо з фізичною підготовкою питання вирішуються ледь не на єдиній придатній ковзанці у столиці України, то ігрової практики нашим хокеїстам завжди не вистачає. Тому нікого не здивувало те, що наша збірна, яка складалася iз “соколят” і двох легіонерів з білоруського “Гомеля” Дениса Ісаєнка та Віталія Семенченка, розпочала новий сезон з поразок.

Клубний баскетбол має на континенті настільки насичений календар, що для відбіркового циклу Євро-2005 залишилося маленьке “віконце” у три тижні. Завтра у групі “С” перший матч проведуть чоловіча та жіноча національні збірні. Команда Геннадія Защука останній етап підготовки завершила... святом у Південному, де на честь відкриття нового суперсучасного комплексу “Олімп” зустрічалася у товариській зустрічі зі збірною Білорусі. До речі, стартовий кидок зробив олімпійський чемпіон Афін, штовхальник ядра з Одеси Юрій Білоног.

Наразі це короткий роман “Депеш Мод” із привабливо-застережним написом “Увага! Ненормативна лексика”, який поет із Харкова Сергій Жадан презентує сьогодні в Києво-Могилянці о 17-ій годині і відразу потому — о 19-ій — у столичній книгарні “Знання”, що на Хрещатику, 44. Для тих, хто не встиг чи запізнився, ява “Депеш Мод” № 2 — завтра о сьомій вечора у кав'ярні-книгарні “Бабуїн”. Зауважте, що післямову до роману Сергія Жадана написав живий класик Павло Загребельний, що само по собі є дуже потужним анонсом для цієї літновинки.

“А мені казали, ти далеко”, — приязно всміхалася до колеги і партнера Валентина Шестопалова Лідія Яремчук. “Ну що ти, як можна пропустити збір трупи?” — галантно розкланювався той і вже гукав комусь, повернувшись у інший бік: “Вітю, ти гроші взяв? Ну на відкриття”. Розгледіти Вітю, який повідомив, що з цього приводу можна не хвилюватися, не вдалося. Бо підійшла одна з моїх найулюбленіших акторок — Наталка Ковязіна — і попросила пересісти на інше місце: “Вам же все одно, де сидіти. А я тут завжди сиджу, для мене це гарна прикмета”. Аналізувати вигоди саме цього крісла та дивуватися акторським упередженням я не стала — пересіла на інше. Все одно мені чи не все одно — це не мало жодного значення. Збір трупи буває раз на рік, для акторів це справді свято, і в цей день поважати їхні прохання треба особливо. Піднесено нарядні, вони із задоволенням чоломкалися один з одним, і в цій приязній атмосфері міф про те, що театр є тераріумом однодумців, сипався, наче картковий будиночок.

На церемонії відкриття про це безапеляційно і “на повному серйозі” заявив Георгій Жженов — народний артист Радянського Союзу (під будь-яким іншим титулом гість із Росії підніматиматися на сцену не зголошувався). У своєму короткому спічі кінометр зізнався, що найкомфортніше він почувається на фестивалях-близнюках — у Виборзі, на півночі Росії, і в Бердянську — місті російського півдня, яке заселене кращими (і на тому спасибі!) представниками українського народу! “Російську тему я завжди тримаю основною у своїх виступах”, — зауважив товариш Жженов. І уточнив, що “мене тут назвали патріархом, однак мені здається, ніби я щойно закінчив семирічку”.

Cпомини про примусове переселення українцiв з їхніх етнiчних земель у Польщi, роковини якого будемо вiдзначати, пекучим болем озиваються у серцi моєї матерi, переселенки з Холмщини. Тi трагiчнi подiї вона пам'ятає добре. Отож жила в селi Славентин, що бiля Замостя, українська хлiборобська родина — Морокiшка було їхнє прiзвище. Iван та Ольга ростили п'ятеро дiтей (четверо залишила по смертi Iванова перша дружина). В родинi цiй жили старенькi батьки, тiтка та дядько. Мали землю, лiс, луг, тримали худобу, пасiку. Важко працювали, своїми силами утримували господарство. Село було переважно українське. Та зверхнiсть свою поляки проявляли завжди. Українських шкiл не було, i руcини (так називали українцiв поляки) змушенi були навчатись у польських, де терпiли приниження. З 1939 р. становище українцiв у Польщi cтавало дедалi гiршим.

Наближається сумна дата: 60-річчя від початку злочинного вигнання українців з їхніх прадавніх земель Лемківщини, Надсяння, Холмщини i Підляшшя, що зі згоди та за підтримки сталінщини були віддані комуністичнiй Польщі. Про цю драму знову активізується мова, як і десять років тому, а Президент України підписав

Канікули закінчилися, пролунав перший дзвоник і школярі знову сіли за підручники. Хоча зараз великий вибір навчальних закладів від звичайних шкіл до гімназій і ліцеїв, і роклад робочого дня школяра буває різний, та все одно діти висиджують на заняттях сьогодні більше, ніж скажімо, двадцять років тому. Цьому сприяє п'ятиденний робочий тиждень, коли вісім уроків у старшокласників — звична норма. Можливо, тому, за різними підрахунками, від 15 до 25 відсотків різноманітних погіршень здоров'я виникає саме під час навчання у школі. Якими ж розладами здоров'я для дітей небезпечні шкільні заняття?

Як стверджують англійські лікарі, майже п'ятдесят відсотків людей починають їсти від нудьги, самотності чи надмірного стресу. За результатами опитування в одній із британських клінік, 43 відсотки людей сідають за їжу, щоб позбутись поганого настрою, повідомляє сайт http://likar.info. Причому чверть із них після того відчувають себе винними. Що, власне, не може не позначитись на їх самопочутті.

Про цілющі властивості винограду людство знало ще на початку I сторіччя н. е. Доведено, що кожна складова частина винограду певним чином впливає на весь організм людини. І не дивно. До складу винограду входить багато цінних речовин і мікроелементів. Це — калій, кальцій, магній, марганець, кобальт, вітаміни С, Р, РР, В1, В6, В12, фолієва кислота, каротин. Він багатий також вуглеводами (18—20 відсотків), органічними кислотами (яблучною, саліциловою, лимонною, янтарною, мурашиною). Багатий виноград і на глюкозу.