«Мене збили з велосипеда, перетягли на інший бік вулиці і почали бити по голові кийками. Я втратив свідомість. З мене зняли куртку, забрали годинник і велосипед», — так описує 22-річний ніжинець Олександр Марченко свою зустріч із грабіжниками, котрі підстерегли його ввечері на темній вулиці неподалік від місцевого ринку.
Справжню хижацьку зграю, що заробляла собі на «красиве життя» розбійними нападами на запізнілих перехожих у темних провулках, викрили й затримали ніжинські оперативники. Від звичайних вуличних грабіжників ця зграя відрізнялася тим, що майно у своїх жертв негідники відбирали, попередньо відлупцювавши нещасних саморобними битками.

Пригадуєте, як у фільмі «Стережись автомобіля» герой Олега Єфремова наважувався на постановку Шекспіра? «А чи не замахнутися нам, товариші, — питав він з пієтетом і внутрішнім тремтiнням, — на Вільяма нашого Шекспіра?» І його можна зрозуміти: народний театр — проти світоча світової драматургії... Тут без тремтячих колін режисера ніяк не обійтися. Але насправді не такий страшний Шекспір, як малює його уява сучасників. Он Віталій Малахов, схоже, на подібні стереотипи взагалі не схильний звертати увагу. З класиком він повівся, наче з малоуспішним послідовником його справи, що сьогодні оббиває пороги театрів і просить хоча б поглянути на його п'єсу. Свою виставу Малахов назвав претензійно — «Весь Шекспір — за один вечір» — і, варто зауважити, режисерові таки вдалося під час спектаклю пiдтвердити всі слова у цій назві.

Концепцію цього дійства можна було б означити відомим «Усі ми родом з дитинства». Якби не той очевидний факт, що дитинство кожен із нас мав своє, неповторне. Дитинство Мирослави Которович минуло у супроводі скрипки. Вона звучала соло і в оркестрі, на репетиціях і в престижних концерних залах, удома і в музичній школі... Якщо для театральних дітей частиною дитинства був запах лаштунків, то донька відомого скрипаля Богодара Которовича росла під звуки скрипки. І, напевне, вже тоді мріяла стали великою скрипалькою...

Десятого, одинадцятого і дванадцятого червня у Полтаві відбудеться традиційний, уже третій, всеукраїнський фестиваль «Мазепа-фест». Раніше його називали рок-фестивалем. Тепер він поступово «розростається» до фестивалю мистецтв. Адже цього року вперше триватиме три дні, один з яких стане Днем українського кіно. Про це на прес-конференції у Полтаві повідомили «батьки» фесту — його директор, народний депутат України Микола Кульчинський, головний режисер Сергій Архипчук і прес-аташе Олександр Євтушенко.

Кліщі — перший ворог туристів, які сміливо забираються в густі чагарники і затінені хащі. Вони падають на людей і тварин з дерев і кущів, і їх присутність навіть одразу не завважиш, оскільки розмір такого паразита — не більше чверті сірникової голівки. Це потім, коли насмокчеться крові, кліщ роздувається до розмірів невеличкої квасолини, так що його можна сприйняти за бородавку.
Травень-червень — період активного розмноження кліщів. Ці комахи настільки дрібні, що їх не завжди помічають і зважають на цю небезпеку. Проте хвороби, носіями яких вони можуть бути, є серйозною загрозою здоров'ю людини.
Як повідомили редакції «УМ» фахівці відділу паразитології Київської міської санстанції, найкраща профілактика укусів кліщів — це усвідомлювати небезпеку і, вирушаючи на природу, вдягатися як слід.

Італійські вчені створили перший у світі банк шкіри для людей з високим професійним ризиком отримання опіків — пожежників, металургів, словом, працівників, яким мало не щодня доводиться працювати з відкритим вогнем, гарячою парою, розплавленим металом тощо. У банку будуть зберігатися шматочки шкіри, вирощені з волосяних фолікулів (мішочок, у якому знаходиться корінь волосини. — Авт.) чоловіків та жінок із цієї групи ризику.

«Ну і що там їдять, яка у них кухня?» — перше, про що спитали мене колеги як ведучу сторінки «Смачне життя», коли я повернулася з відпочинку в Тунісі. Звісно, тодi як усі нормальні люди насолоджувалися відпочинком і знехотя слухали екскурсовода, я робила нотатки, аби згодом переповісти вам, шановні читачі моєї шпальти, всі цікавинки туніської кухні.
На жаль (а може, й на щастя більшості туристів), у ресторанах готелів Тунісу готують традиційні загальноєвропейські страви. Тому, щоб ознайомитися з національною екзотикою, варто з'їздити на екскурсію в краї, де проживають бербери (корінне населення Тунісу) і де пригощають туристів їхніми національними стравами.
Матмата — невеличке селище в гірському районі Дахар. Звідси починається Гамада — кам'яниста пустеля, що складає дві третини Сахари. Саме тут ми відвідали ресторанчик «Бербери», де й скуштували справжні страви аборигенів. Власне, ресторанчиком цю споруду назвати важко, бо розташована вона, як справжнє житло берберів, у видовбаних у скелі печерах, де стоять дерев'яні лави й столи, за якими й приймають закордонних туристів.

Чергові спарені тури відбіркового турніру світової першості підготували підопічним Блохіна побачення з відвертим аутсайдером групи й чинними чемпіонами континенту. Минулої суботи наша збірна першу частину свого завдання виконала на «відмінно». «Синьо-жовті» не піддалися «вірменському синдрому» й здобули п'яту поспіль перемогу в офіційних матчах, не пропустивши за цей період жодного м'яча у свої ворота! Обидва показники є рекордами національної команди за 13 років її існування.

Новий спосіб підвищувати свою популярність у масах відкрили футболісти збірної України. Зокрема Андрій Шевченко, якому слави й так не позичати. Для цього треба... залишити незакритою частину жалюзів на вікні роздягальні. Відтак гравці, що миються й переодягаються після матчу, — як на долоні, до величезної шпарини туляться десятки екзальтованих дівчат, клацають фотоапаратами кореспонденти-папараці... Біля самого вікна сидить Шева. Ба навіть не сидить, а наче навмисно встає і показує «глядачам»«це саме», тобто чоловіче достоїнство. Хтось скаже — підглядати негарно. З іншого боку, спортсмени — люди публічні, інтерес до них значний, тож потрібно або закривати огляд, або ставити біля вікон міліціонера. А так — Сергій Федоров біля протилежної стіни роздягальні, скажімо, точно бачив «дворових спостерігачів» і навіть вітав помахами руки...

Якщо детально проаналізувати календар європейського відбору до ЧС-2006, то буде неважко помітити одну закономірність. Фаворити груп максимально уникли важливих матчів у червні, що й зрозуміло, адже який тренер захоче мати справу з підопічними після виснажливого сезону, що у національних чемпіонатах «великої п'ятірки» завершився тижнів зо два тому. Матчі підвищеної відповідальності на початку літа «зосередилися» фактично лише в нашій групі, де про свої амбіції на старті заявили одразу чотири збірні. У інших же групах максимум, що можна було знайти, — так це «третього зайвого», який досі себе таким не визнав. З огляду на це перші червневі поєдинки були цікавими передусім «списанням» цих «третіх».