Чи не найбільшою проблемою проведення адміністративно-територіальної реформи, яку заанонсовано в Україні, є суспільне несприйняття цього проекту. Точніше навіть — побоювання дивного явища з абревіатурою АТР. Тож зовсім не дивно, що нова влада, а особливо «профільний» віце-прем'єр Роман Безсмертний, чимало часу присвячує роз'яснювальній роботі. Перед цим влада вже встигла провести два таких регіональних форуми: у Вінниці та — наприкінці минулого тижня — в Одесі.

Утурнірі НХЛ брали участь справді найсильніші хокеїсти планети, тож вага здобутих медалей і звання чемпіонів цінується як ніколи високо. Хоча той факт, що канадці, вийшовши до фіналу, таки поступилися чехам, можна пов'язувати також із локаутом, — більшість гравців приїхала до Європи з «відпусток», тобто перебувала не в найкращій кондиції.

На шостому етапі багатоденних перегонів «Джиро д'Італія» лідери вирішили триматися у головному пелeтоні, тому унікальний шанс «засвітитися» в призерах престижних змагань одержали «другі номери» своїх команд. У боротьбі «темних конячок» на фініші першим стрічку перетнув австралієць Роббі Маківен, другим — естонець Ян Кірсіпуу, а ось на третю сходинку подіуму вперше піднявся українець Володимир Білека з американської команди «Діскавері ченел». У основній групі гонщиків 41-м фінішував Сергій Гончар.

У футбольних колах ці місця у турнірній таблиці давно вже (і справедливо) називають «болотом». Попереду ще чотири тури і понад місяць національного футболу з його усіма особливостями, а п'ятірку команд вже безнадійно «засмоктало» у славнозвісну «середину турнірної таблиці», з якої немає виходу ні нагору, ні донизу. Здавалося б, що це — ідеальний шанс для тренерів у ситуації безвідповідальності за результат готуватися вже до наступного чемпіонату, перебуваючи у спокійному стані творчого пошуку. Оскільки всі як один із теперішньої «багнюки» — «Таврія», «Металург» (З), «Металіст», «Арсенал» і «Кривбас» — пообіцяли своїм прихильникам «ось уже в наступній першості...» Ну, ви зрозуміли, у майбутньому ці команди не виключають, що боротимуться за місця в єврокубках.

На «цінниках» біля автозаправок — самі прочерки. Дарма автомобілісти з надією мотаються з одного на інший кінець міста в пошуках бензину: у найкращому випадку пощастить натрапити на якусь АЗС, де, крім нижнього рядка із дизельним пальним, заповнені ще й верхні цифри цінової таблички. Там — найдорожчий і «найелітніший» бензин А-98, який зазвичай у власників чогось скромнішого за «Майбахи» з огляду на високу вартість не котується. Але сьогодні (змальовану ситуацію журналісти «УМ» спостерігали вчора, проте сумнівно, щоб до сьогодні вона суттєво змінилася) літр пального по 4 гривні 10 копійок і вище теж вважається за щастя, про що свідчать довжелезні черги «залізних коней» навпроти заправок, де є хоч 98-й. «Ех, знати б, де вона бачила ту заправку!» — чухає потилицю дядько зі старенького «Опеля» у відповідь на глузливе: «Юля вчора сказала, що бензин на заправках є!».

Уперше в мітингу-реквіємі в биківнянському лісі, який у 1937—40-х роках став кладовищем понад ста тисяч людей, узяв участь Президент України. До цього Віктор Ющенко щороку приходив на травневі пам'ятні заходи у цьому місці масових поховань. Однак до Биківні не приходили представники вищої влади. Вже у ролі глави держави Віктор Ющенко пропонує по-іншому, уважніше подивитися на проблему пам'яті й, зокрема, на меморіал у Биківні. Довгі десятиліття про убитих енкаведистами в биківнянському лісі та подібних місцях страт не було відомо широкому загалові. Тільки діти й онуки жертв, та й то лише найсміливіші, приходили сюди в день пам'яті. Приходили сюди і ті, чиї родичі загинули в сталінсько-брежнєвських концтаборах далеко від Батьківщини — на Соловках чи за Уралом.

«Сєрьожа, осторожно, тут бєшеная лошадь!» — з притиском каже у прихований мікрофон один із численних охоронців між натовпу в Музеї народної архітектури й побуту. Сюди, на околицю Києва, в селище Пирогів, у неділю приїхав уряд на чергову свою публічну прогулянку. Для Юлії Тимошенко це другий такий захід — після зимового катання на ковзанах, і порівняно з Льодовим стадіоном ужито значно більших заходів безпеки. Про похід уряду з нагоди ста днів діяльності знало дуже багато не лише журналістів, крім того, над столицею нарешті пригріло сонце, тож у музей із хатками-вітряками й без «урядового» приводу рвонули тисячі киян та гостей міста.

У Луганську утворилася нова тоталітарна секта. Вона має дещо задовгу назву «Луганська обласна організація партії «Народний союз «Наша Україна». Дуже схоже на назву «партії влади», яку очолює віце-прем'єр Роман Безсмертний, але це ще нічого не означає. Як було проголошено на установчому з'їзді НСНУ, партія Ющенка — сила народна, демократична й відкрита. Те ж, що породила новітня луганська бюрократія, жодному з цих критеріїв не відповідає. Слід сказати, засоби мімікрії застосували організатори секти повною мірою, однак досвідчене око журналіста завжди відрізнить справжнє від штучного.