— Дівчино, вас можна поцілувати?

— Можна!

— А можна...?

— Ні! Я нікого не пускаю у свій внутрішній світ!

ЮНЕСКО — організація, що в рамках ООН опікується проблемами освіти, науки й культури — була заснована 16 листопада 1945 року в Лондоні. Протягом своєї майже шістдесятирічної історії ЮНЕСКО знала різні часи. У 1970-ті СРСР досить ефективно використовував на Генеральній конференції ЮНЕСКО більшість країн «третього світу» для «боротьби з імперіалізмом США». Наслідком став демарш Сполучених Штатів, які 1984 року залишили ЮНЕСКО. Цей приклад за рік наслідувала Велика Британія. Зрозуміло, що бюджет організації різко скоротився, і вона змушена була згорнути більшість своїх програм.

Сім концертів протягом чотирьох днів — це нібито не так уже й багато. Однак принаймні три причини дають підстави вважати хор-фест непересічною подією музичного життя України.
Перше — це рівень фестивалю. Тут ніколи не буває прохідних концертів, «відчіпних» виконань або ж випадкових учасників. Так і цього року: іноземним гостем «Золотоверхого» став унікальний колектив з Грузії — керований професором Шалвою Мосідзе жіночий хор м. Горі.

Позавчора повноцінний великий футбольний день у Європі був лише для команд трьох кваліфікаційних груп, оскільки в інших налічується по шість збірних, і свої матчі вони проводять не так часто. Несподіванка сталася лише одна, якщо не вважати такою виграш України в Греції. Королі відбіркових турнірів — іспанці — лише на останній хвилині змогли уникнути поразки у домашній грі у Валенсії проти збірної Боснії і Герцеговини. Суперник, якому вже нічого не «світить», дав справжній бій підопічним Арагонеса. Лише після безлічі невикористаних шансів і двох вилучень у гостей Марчена зміг-таки з близької відстані встановити рівновагу й вивести свою команду на перше місце у сьомій групі.

Якщо Геббельс хапався за пістолета від самого лише звучання сакрального слова «культура», то в мене воно викликає бажання мати при боці двосічного меча якоїсь збоченої, садо-мазохістської «любові-ненависті». З одного боку, я ладна шматувати на клапті кожного, хто роззявить пащеку, щоб безапеляційно заявити, буцімто культури в Україні не існує. З іншого ж боку, цілком непоєднувана з життям концентрація цього слова на один квадратний метр пригнічує і викликає несамовитий і цілком «некультурний» спротив. Надто, якщо йдеться про телебачення, явище, що саме по собі як за наповненням, так і за технічним виконанням апріорі мусить належати до мистецького продукту.

Як повідомляє Корпункт.ru, журналісти польської державної телекомпанiї TVP Марцін Мамон, Томаш Гловаскі та Марiуш Пiлiс, які знімали фільм про Чечню, перебувають нині у Владикавказькому готелі під дбайливою охороною працівників МВС Північної Осетії.

Телевізійникам-білорусам з мандрами пощастило. На початку червня «Білорусь-ТБ» вперше взяло участь у найбільшому українському форумі професійного медіа-бізнесу — ХІ Київському міжнародному телеярмарку.

Восени 2005 року в Росії планується створення цілодобового англомовного каналу. Він буцімто «відображатиме позицію Росії з головних питань міжнародної політики», а заодно інформуватиме іноземців про життя країни. RTTV транслюватиметься через супутник на Росію, Європу, СНД, США та деякі азійські країни.

«Притулок для хамелеонів» — так назвали свого листа, надісланого до «УМ», керівники коаліції «Сила народу» в Краснолиманському районі Донеччини пп. Максименко та Олексієнко. Описують вони установчу конференцію міської організації «Народного союзу «Наша Україна», яка відбулася в Красному Лимані наприкінці травня. Є підстави вважати, що в такому ж стилі відбувається «просування» нової «партії влади» (чи то пак «партії Ющенка», як воліють її називати самі «несуни») і в інших районах Донбасу. Та й не лише Донбасу...

«Пробігти стометрівку для нього було хвилинною справою». Цей дотеп чомусь згадався на брифінгу, влаштованому в Донецькій облдержадмінiстрації з нагоди першої сотні днів робочого стажу нового керівника області.