За кілька годин до півфіналів у столичному «Вінер штадхалле» відбулося дві прес-конференції. Спочатку вшанували й занесли до залу хокейної слави Міжнародної федерації хокею (ІІХФ) імена людей, котрі внесли вагомий внесок у розвиток найшвидшої на планеті гри. Серед кількох вибраних — гравці збірної СРСР різних років Віктор Кузькін і В'ячеслав Фетисов.
Трохи пізніше президент ІІХФ Рене Фазель оголосив про появу у родині світового хокею 64-ї федерації — Макао (або Аоминь — колишня португальська колонія на півдні Китаю). Також швейцарець повідомив про те, що ІІХФ відмовилася від пропозиції північноамериканців і фінів про відновлення правила «червоної лінії», але задля частішого взяття воріт розмірковує над зменшенням на 10 — 15 відсотків воротарської амуніції. Перший чоловік світового хокею повідомив, що через велику популярність молодіжних турнірів у Канаді, зокрема, останньої першості у Ванкувері, чемпіонати світу U-20 кожні три роки наразі проводитимуть у країні родоначальників гри. А президент Латвійської федерації хокею Кіровс Ліпманс презентував журналістам наступний чемпіонат світу, який 6 — 21 травня 2006 року відбудеться у Ризі. Зокрема, було підтверджено, що будівництво нової арени завершиться до лютого — необхідні фінансові гарантії отримано й від уряду, й від спонсорів.
У першому матчі перед-останнього дня чемпiонату зійшлися суперники, котрі колись визначали обличчя світового хокею, — росіяни й канадці. До речі, перед цим двобоєм через появу на стадіоні міністра закордонних справ Росії Сергія Лаврова на 15 хвилин було блоковано прохід на кілька секторів нижнього ярусу, у тому числі й медіа-трибуну. Щиро кажучи, завелика шана як для глави МЗС. Глядачів пустили на свої місця лише за дві хвилини до початку поєдинку. Раніше у Відні перебувало чимало VIP-персон, зокрема, й президент Словаччини, але всі вони спокійно пересувалися серед публіки.
Представники Країни Кленового Листя вперше зіграли на льоду «Вінер штадхалле», який на початку турніру викликав багато нарікань. Нині калюж на майданчику вже не помітно, але для кращої «заморозки» перерву між періодами збільшили до незвичних 18 хвилин. Попри це, саме підопічні Марка Хабшейда у першій половині зустрічі виглядали господарями на льоду. Грубі хиби росіян призвели до розгрому в першому періоді. Помилка воротаря Максима Соколова, «обрізка» у нападі та невдалі дії у меншості — й рахунок вже 0:3. При цьому в діях «трикольорових», котрі на чемпіонаті ще не знали гіркоти поразки, не було й натяку на комбінаційну гру, кожен намагався «рятувати» вiтчизну самотужки.
Та й із дисципліною в їхніх лавах далеко не все гаразд — зіркам, особливо молодим і гарячим Ковальчуку й Овечкіну, важко було приборкати свої емоції заради команди. Хоча варто зауважити, що фінський рефері Хенрікссон явно симпатизував північноамериканцям, ймовірно, таким чином намагаючись помститися кривдникам своїх співвітчизників за чвертьфінал. Кілька сотень російських вболівальників почали вигукувати звичні для них речі про сексуальну орієнтацію арбітра. У перерві нинішній міністр спорту Росії Фетисов із червоним обличчям щось виказував самому президенту ІІХФ. Важелі тиску пан Фазель, мабуть, знайшов, бо, якщо у першій 20-хвилинці суддя шість разів відправляв наших сусідів на лаву штрафників, то за наступні два періоди він покарав росіян 2-хвилинним штрафом лише один раз.
Коли на початку другої третини матчу рахунок став 0:4, все начебто стало ясно. Мабуть, так подумали й канадці, бо фактично кинули грати й думками перенеслися до недільного фіналу. Але підопічні Володимира Крикунова, виправдовуючи приказку, що росіяни довго запрягають, але швидко їздять, додали азарту й захопили ініціативу. Щоправда, цієї швидкості вистачило лише, аби скоротити рахунок до мінімуму. Влучно кинув у «дев'ятку» 21-річний Сьомін із «Лади», непоміченим голкіпером Бродо виявився кидок Яшина, а потім і 19-річний Овечкін добив шайбу з «п'ятачка». Та навіть заміна воротаря шостим польовим гравцем і відчайдушний штурм в останні хвилини успіху росіянам не принесли.
Не менш інтригуючим і видовищним вийшов і другий півфінал. Два останні чемпіони Відня (1996 і 1987 рр.) — збірні Чехії і Швеції — продемонстрували навіть більш технічний хокей, ніж їхні попередники. Чеські вболівальники змогли створити своїм улюбленцям справжню домашню атмосферу, адже ця слов'янська республіка починається за якусь сотню кілометрів від австрійської столиці. Кількатисячна аудиторія прибульців з близького зарубіжжя ледь не впала у шоковий стан, коли у середині стартового періоду отримав травму Яромир Ягр, але лідер «левів» зміг невдовзі оговтатися.
Спочатку «першим номером» діяли підопічні Владимира Ружички, але з часом шведи гру вирівняли, й вона стала дуже нагадувати гойдалку. Рахунок було відкрито лише у другому періоді — Хоглунд добив випущену Вокоуном шайбу. Але незабаром Чаянек реалізував «побачення» з Люндквістом, поціливши у «дев'ятку». Курйозним став гол Мартіна Страки: під час кидка його ключка зламалася об ключку суперника, й шведський воротар зреагував на... гак, а не на шайбу. Добре організовані «Тре крунур» змогли використати один зі своїх козирів, розігравши «зайвого» у більшості — 2:2.
У другому матчі «плей-оф» поспіль чехам довелося грати додатковий період. Цього разу справа до булітів не дійшла. Попри те, що небезпечніше діяла команда Густафссона, удача посміхнулася більш південним хлопцям. Чіткий кидок Радека Дворжака під поперечину вивів Ягра і Ко у фінал. Причому арбітр спочатку показав, що гол не зараховано, подумавши, що шайба влучила у штангу, але відеоповтор розвіяв сумніви.
На фіналі 10-тисячна арена була переповнена, а акредитованим журналістам доводилося сидіти й на східцях. Перед цим у «втішному фіналі», як називають матч за третє місце, зустрілися кращі команди Євротуру нинішнього сезону. Напередодні чемпіонату світу росіяни двічі виявилися сильнішими за шведів — 2:1 і 5:2, не залишила сумнівів стосовно їхньої переваги й недільна дуель. Усю свою не розтрачену в суботу енергію підопічні Крикунова вилили на «Тре крунур», утіливши це в рахунок 6:3. Здалося, у росіян просто було більше мотивації, ніж у суперників, адже останні медалі чемпіонатів світу вони здобували три роки тому, а чемпіонами ставали в далекому 1993-му.
На минулих двох ЧС у фіналі зустрічалися Канада і Швеція. Цього ж разу вирішальний матч став протистоянням збірних Чехії та Канади — таке саме відбувалося у Відні і дев'ять років тому. Тоді на першу сходинку п'єдесталу зійшли європейці, завершивши фінал на свою корить 4:2. На правах номінальних господарів вони обрали ту саму лаву запасних і ту саму білу форму, що принесли їм успіх 1996 року. Безперечно, найкраще збалансовані у всіх ланках майстрами високого класу колективи до фіналу у восьми матчах поступилися по одному разу — за іронією долі, суперникам, котрі двома годинами раніше вирішували долю бронзових нагород: канадці — шведам, чехи — росіянам.
Західні слов'яни сподівалися на повернення золотої ери свого хокею, коли на межі тисячоліть вони панували у світі. На недільному матчі на «Вінер штадхалле» до пориву своїх співгромадян приєднався й президент Чехії Вацлав Клаус. Північноамериканці ж у випадку перемоги могли зробити своєрідний хет-трик, здобувши «золото» світового форуму втретє поспіль.
Початок зустрічі виявився за родоначальниками хокею, але чи не в першій же розумній атаці рахунок відкрили підопічні Владимира Ружички. Ягр видав ювелірний пас на «п'ятачок», де Ручинськи влучив у штангу, але за мить успішнішим виявився Проспал, котрий весь сезон відіграв у другій за рангом чеській лізі. Суперники намагалися звести ризик у захисті до мінімуму, але можливості для небезпечних кидків все одно були. Найреальнішу нагоду відзначитися втратив Главач, не влучивши у порожній кут воріт за дві секунди до першої перерви.
У другій 20-хвилинці чеські «леви» спробували діяти на контратаках. Але після того як Сміт і Хітлі ледь не засмутили Вокоуна, зрозуміли, що так можна й догратися. Нав'язавши супернику в'язку боротьбу, чехи відсунули бойові дії подалі від своїх воріт, і вже Томаш Каберле й Радек Дворжак з близької відстані не пробили Мартіна Бродо. За такого ходу 56-го матчу чемпіонату вирішальним міг стати один-єдиний гол. І він трапився на початку третьої частини головного хокейного шоу сезону. Мартін Ручинськи, увійшовши в зону «кленових», пострілом наче з гармати змусив капітулювати кіпера з «Нью-Джерсі». Всі спроби хлопців у червоній формі врятувати матч виявилися марними, натомість вони отримали гол у вже порожні ворота. А за 12 секунд до завершення двобою — влаштували бійку, показавши своє невміння програвати гідно, по-чоловічому.
Таким чином, збірна Чехії повернула собі звання кращої у світі після чотирирічної перерви. Команда Ружички перервала й домінування канадців у світі загалом, адже північноамериканці володіють титулами чемпіонів Олімпійських ігор і молодіжної першості. Чеські вболівальники на трибунах арени розпочали святкування ще за кілька хвилин до фінальної сирени 69-го чемпіонату, а що розпочалося позавчора ввечері на Старомєстській площі у Празі, важко описати словами...
Символічна збірна ЧС-2005 (краща шістка), за версією журналістів: Вокоун (Чехія) — Жидліцьки (Чехія), Кронвалл (Швеція) — Неш, Торнтон (обидва — Канада), Ягр (Чехія). Кращі по позиціях за версією організаторів: Вокоун — Редден (Канада) — Неш.
Відень. 14 травня. Півфінали:
Чехія — Швеція — 3:2 ОТ (0:0, 1:1, 1:1, 1:0; Чаянек, 36; Страка, 46; Дворжак, 65 — Хоглунд, 32; Д. Седін, 53 (більш.)), Канада — Росія — 4:3 (3:0, 1:2, 0:1; Редден, 2; Сурей, 6; Хітлі, 11 (більш.); Джовановськи, 22 (більш.) — Сьомін, 35; Яшин, 39; Овечкін, 47).
15 травня. Матч за 3-тє місце: Швеція — Росія — 3:6 (2:3, 0:3, 1:0; Р.Сундін, 9 (більш.); Зеттеберг, 20; Х.Седін, 43 — Афіногенов, 2, 4; Ковальов, 16; Овечкін, 22; Яшин, 26; Сьомін, 29)
Фінал: Чехія — Канада — 3:0 (1:0, 0:0, 2:0; Проспал (Ручинськи, Ягр), 5; Ручинськи (Ягр, Чаянек); Васічек, 60 (п. в.)
Жіноча збірна України у складі Ольги Харлан, Аліни Комащук, Олени Кравацької та Юлії Бакастової виборола золото на Кубку світу з фехтування на шаблях у болгарському Пловдиві. >>
Під час спілкування з журналістами абсолютний чемпіон емоційно розчулився до сліз і сказав, що «сумує за батьком», який помер у 2012 році. >>
У бою за вакантний титул чемпіона світу за версією WBO у легкій вазі український боксер Денис Берінчик переміг мексиканця Емануеля Наваррете. >>
Олександр Усик — абсолютний чемпіон світу з боксу у надважкій вазі! Це був перший в історії поєдинок за звання абсолютного чемпіона світу у надважкій вазі в епоху чотирьох поясів. Усик захистив чемпіонські пояси WBA, WBO та IBF і відібрав титул WBC, який належав Ф'юрі. >>
Журналістам з росії Міжнародний олімпійський комітет заборонив використовувати символіку країни на літніх Олімпійських іграх 2024 року в Парижі. >>
«Будь-яка поразка — це не кінець, будь-яка перемога — це не фінальний успіх. Потрібно мати мужність грати, хоч що б там відбувалося», — каже головний тренер «Динамо» Олександр Шовковський. >>
