Якщо навіть найпалкішого прихильника Брітні Спірз запитати, що його кумиру вдається краще — співати чи грати в кіно — відповідь передбачити нескладно. І хоча справжні фани поп-принцеси мужньо запевняли, що й фільми з її участю дивитися можна, все-таки на такий подвиг був здатен не кожен. Що поробиш, із акторським талантом у Бріт таки не склалося...

Коли помер найвідоміший «мафіозі» Голлівуду (таким славетний актор став завдяки ролі дона Віто Корлеоне) Марлон Брандо, одним із тих, хто побивався за ним найбільше, був колега по зірковому цеху Джек Ніколсон. Річ у тім, що легенди кіно дуже дружили й протягом 30 років часто ходили один до одного в гості — випити кави чи чогось міцнішого, потеревенити про жінок...

День у день нещасним журналістам, яким випало висвітлювати судовий процес над Майклом Джексоном, доводиться вислуховувати непривабливі історії з життя поп-зірки, міркувати над суперечливими свідченнями дорослих та дітей, обслуги і поважних персон і при цьому не втратити надії, що це страхіття колись закінчиться (неважливо, з яким результатом). Але до кінця ще далеко, як до Місяця пішки, — співакові «світить» чималий термін за розбещення неповнолітніх, і він вдається до будь-яких трюків, аби тільки залишитися на свободі. Або ж принаймні не відправлятися до камери.

Імена цих двох дітлахів агенція «Ассошіейтед пресс» не повідомляє, але «подвиг» їхній уславився на весь світ. П'ятирічні вигадники вважали, що просто граються з батьками в «хованки», й заховалися всього лише під ліжком у домі своєї бабусі. У результаті хлопчаків кілька годин шукали підрозділи Національної гвардії США з військовими літаками С-130 та гелікоптерами, а також поліцейські з собаками.

Напис на могилі: «Тут похований полковий віслюк Марсик. За своє життя він брикнув трьох полковників, сімох майорів, 11 капітанів, 26 лейтенантів, 98 сержантів, 672 рядових та одну міну».

Діти усього світу (за винятком хіба що мешканців засніжених просторів біля полюсів планети) обожнюють сидіти в пісочниці та ліпити пасочки, химерні будиночки, грандіозні палаци і фортеці — зрештою, все, що підказує маленьким митцям їхня нестримна фантазія. Більшість дорослих тільки поблажливо посміхаються, спотерігаючи за цими нехитрими іграми, а деякі самі не проти приєднатися до захоплюючого будівництва. Щоб це зробити, зовсім не обов'язково розганяти своїм портфелем дворову дрібноту. Завітайте на київський фестиваль пісочної скульптури та ленд-арту, і ви матимете 10—15 тонн добірного пісочку і купу необхідних інструментів, щоб зліпити таку пасочку, яка дошкільняті і не снилася...

Останні чотири матчі 26-го туру дали підстави ще раз замислитися над глобальною проблемою сучасного футболу. Гри для публіки стає дедалі менше, а успіху частіше досягають команди, які сповідують принцип, абсолютно протилежний видовищному футболу минулого століття. Тепер команди прагнуть виграти, пропустивши менше за суперника, а не забивши більше! А оскільки це дає результат (пригадайте перемоги «Порту» в Лізі чемпіонів чи збірної Греції на Євро-2004), то модну тактику беруть на озброєння по всій Європі. І чим нижчий клас виконавців, тим неприємніше спостерігати за торжеством зовні безвинної тактики «від оборони».

Учора на майдані Незалежності, під Кабміном та парламентом знову було чути революційні барабани — цього разу пікетники прийшли з миром, але не без вимог. «Пора» спільно з представниками малого та середнього бізнесу і профспілок проводила акцію «Пора поважати підприємців». Річ у тім, що окремі пункти змін до бюджету-2005 зобов'язують підприємців, які були платниками єдиного податку, реєструватися ще й як платники податку на додану вартість, що суттєво б'є по кишені бізнесменів, а відтак змушує дрібний та середній бізнес (він складає основу суспільства у всіх розвинутих країнах) ховатися знову в «тінь».

Начальник Головного управління житлового господарства КМДА Михайло Голиця вважає гуртожитки пережитками радянського минулого, які завдають чималих клопотів столичній владі. Йдеться не про студентські «вулики», які перебувають на балансі навчальних закладів (вони складають третину від усього масиву київських гуртожитків), а про будинки, які належать різним організаціям та відомствам.