Ви можете пригадати, коли востаннє бачили фільм, зроблений у Литві чи Естонії, Грузії чи Вірменії, Киргизії або Узбекистані? Хіба коли-небудь промайне щось подібне на телеекранах, та й то з далекого вже радянського минулого. У більшості з нас живе стійке відчуття, що кіно в усіх цих країнах умерло і вже не воскресне. Як, власне, і в Україні. Та що там глядачі, коли й самі кінематографісти частенько кажуть про те, що наше кіно є мертвим і йому вже не піднятися.

Навпіл розділилося життя черкащанки Віри Задорожної у 1996 році, коли в далекій Росії загинув її син Олег. Старшому лейтенанту Задорожному, який служив у Прикордонних військах Російської Федерації, не виповнилося в ту пору і 23 років. У Росію він потрапив, як і багато українців, у пошуках роботи, якої в рідній державі не міг знайти.

Олександр Сахно, на своє нещастя, став першим українським вояком, пораненим в Іраку. Тепер звідти повертається вже третя зміна української бригади... Були й інші жертви. Але в цього молодого хлопця найдовший досвід життя «після того, як». Про це життя-буття ми й вирішили його розпитати. Правда, нагода зустрітися випала не відразу. Хлопцю було зле, він лежав у лікарні. Довелося чекати, поки медики черговий раз упораються з його іракськими наслідками.

Позавчора пасажирський потяг, який рухався за маршрутом Грозний—Москва, зійшов під укіс у Підмосков'ї через вибух закладеного під рейки вибухового пристрою. Вибух під локомотивом потяга №382, який прямував до Москви, стався о 7.10 недільного ранку в районі станції Узуново, що за 153 кілометри від російської столиці. З рейок зійшли чотири вагони. Щастям у нещасті є те, що в цей момент потяг, у якому перебували 304 особи, рухався з малою швидкістю.

У результаті вибухів чотирьох начинених вибухівкою машин, які були залишені біля урядових будівель у місті Ахваз, розташованому неподалік від кордону з Іраком, загинули семеро та отримали поранення 75 осіб, повідомила вчора агенція «Рейтер». Невдовзі потому вибухнула ще одна бомба — y Тегерані — і забрала життя однієї людини.

Перший виїзд Тимошенко-Прем'єра в Європу — робочий візит до Польщі 10 червня — не обійшовся без скандалу. Йдеться про «подарунок» її однопартійців зі Львова: як уже розповідала «УМ», фракція «Батьківщини» в міській раді Львова напередодні візиту заблокувала рішення про відкриття польського військового цвинтаря Орлят, що на Личакові. Поляки, для яких це питання впродовж трирічної епопеї навколо меморіалу було особливо дражливим, не могли не вплести голосування у Львівській міськраді у котекст візиту Юлії Тимошенко.

Віктор Янукович знову ігнорує виклики правоохоронців. Учора він так і не з'явився на розмову до слідчих Івано-Франківського обласного управління міліції. На Прикарпаття його, нагадаємо, викликали щодо «земельного питання»: про виділення ділянок у заповідній зоні і будівництво на них котеджів.

Міський голова Львова Любомир Буняк припинив свою акцію непокори у вигляді голодування. Як повідомила «УМ» начальник відділу громадських зв'язків міської ради Ярослава Вовк, відповідне рішення мер ухвалив у неділю вранці після зустрічі iз суддею Верховного Суду Ігорем Самсіним. А напередодні, на четвертий день голодування, Буняк у стані середньої важкості потрапив до лікарні.

Не виключено, що незабаром колишній Президент України Леонід Кучма знову навідається на допит у Генпрокуратуру. Раніше йому вже не раз доводилося їздити на Різницьку. З ним, нагадаємо, розмовляли про справу Гонгадзе та плівки Мельниченка. Проте було б дивно, якби таємниче, але, якщо вірити Генпрокурору Піскуну, майже розслідуване вбивство редактора «Української правди» було єдиним мотивом до виклику Л.Д. у «силові» коридори. Бо надто великої «кримінальної» слави зажило президентство Кучми. От і міністр внутрішніх справ Юрій Луценко каже, що до Леоніда Даниловича «запитання були, є і, я боюся, ще будуть».