Ще одне яблуко відкотилося надто далеко від яблуні. Йдеться про Ксенію Собчак, дочку того самого Анатолія Собчака — «батька російської демократії», мера Санкт-Петербурга часів «перебудови». Після смерті батька (той, якщо пригадуєте, помер від інфаркту) Ксенія стала відомою в Росії «світською левицею», стихія якої — зіркові гулянки й вечірки, зйомки в напівоголеному вигляді для чоловічих журналів тощо. Але найбільше критикують дівчину не за це, а за роль тупуватої, м'яко кажучи, ведучої в телешоу «Дім-2: збудуй свою любов» на каналі ТНТ. Днями дійшло навіть до того, що депутати комісії з охорони здоров'я та охорони суспільного здоров'я Московської міської думи підготували звернення до генпрокурора РФ, у якому вимагають закрити телепроект «Дім-2» і навіть притягти ведучу до кримінальної відповідальності.

Анекдоти з нагоди позавчорашнього відключення електроенергії в Москві

Рівно два роки й три дні тому на цьому місці — першій шпальті «УМ» — було схоже фото: форвард «Мілана» Андрій Шевченко в такій самій білій формі пробиває вирішальний 11-метровий у післяматчевій серії пенальті фіналу Ліги чемпіонів. Тоді Андрієва команда зустрічалася з «Ювентусом» і не зуміла забити за весь поєдинок (до пенальті) жодного голу. Тепер «Мілан» грав із «Ліверпулем» — і вже в першому таймі тричі засмутив «ворожого» голкіпера. Однак парадокси — щасливі випадки для одних і нещасні — для інших — бувають і в футболі. «Мілан» розклеївся, англійці відігралися. Шева не зміг відзначитися з гри, маючи чудові нагоди, «запоров» і післяматчевий удар. Відтак «Лівер» узяв свій п'ятий Кубок чемпіонів, а Шевченко не став його дворазовим володарем і залишився в цьому році взагалі без трофеїв. Зате побачив, що немає меж удосконаленню.
Глядачі ж пережили драму. Але за такі драми ми й любимо футбол.

Колишній Прем'єр-міністр Віктор Янукович, певне, має талант ясновидця. Варто йому було кілька тижнів тому припустити, що він може з'явитися ще в якійсь карній справі («Була б, як кажуть, людина, а завжди можна знайти причину»), аж тут Міністерство внутрішніх справ знову викликало головного опозиціонера на допит. Як відомо, раніше Янукович спілкувався з правоохоронцями стосовно виділення коштів українським олімпійцям з резервного фонду держбюджету та у справі Колесникова і фонду «Золотий скіф».

Саме із «зарплатного звіту» почався вчорашній «день відкритих дверей» у Міністерстві закордонних справ України. Приймаючи журналістів у велетенській залі засідань, обладнаній ще в часи Щербицького, в якій найкраще — це вид iз вікон на Дніпро і кручі, міністр Борис Тарасюк повідомив: найменший посадовий оклад співробітника МЗС — 243 гривні, найбільший — 709. Це — «щоб ви не думали, що дипломати жирують і шикують». Звісно, убогий гаманець доповнюють доплати за ранг, знання мов, відрядження, але все одно, каже Тарасюк, співробітники зовнішньополітичного відомства — візитки держави — отримують менше, ніж чиновники, приміром, Мінфіну та Мін'юсту. Нелогічна і несправедлива в уряді система оплати праці, резюмує міністр. На не вельми етичне питання, скільки ж він сумарно отримує на місяць, Борис Іванович відповів лише, що суттєво втратив у грошах, коли пішов iз Верховної Ради у міністри. Зате ж у статусі набув.

П'ятеро хлопців знемагають від спеки, сидячи в тіні крислатого дерева. Навпроти через дорогу на великому стриженому газоні — два десятки наметів і десяток гасел, увіткнутих у землю. На плакатах написи на кшталт — «Руки геть від Івана Різака». Біля них — жодної людини. Так в Ужгороді виглядає наметовий табір есдеків, які протестують проти арешту свого лідера.

Такого старенька Греція не бачила з часів перемоги своєї футбольної збірної на чемпіонаті Європи. Власне, було це не так і давно (нащадки еллінів виграли ЧЄ минулого року), але тим приємніше для мешканців цієї сонячної країни, що останнім часом радісні події у них трапляються так часто. А перемога Гелени (хоча в ідеалі вона мала б бути Єленою — принаймні троянську Єлену Прекрасну Геленою у нас чомусь не називають) Папарізу на «Євробаченні-2005», незважаючи на те, що вона громадянка Швеції, для греків стала не просто радісною подією, а загальнодержавним святом. Коли співачка повернулася з Києва на історичну батьківщину, тисячі захоплених прихильників ладні були нести її на руках від самого аеропорту. І понесли б, так охорона не дала.

З рекламного:
— Любий, ти де був?
— Бігав.
— А чому футболка суха і зовсім не пахне?
— А ти кросівки понюхай!

Що не кажи, а день народження міста — це дуже приємно, з якого боку не глянь. По-перше, не треба боятись, що цьогоріч тебе не запросять на чудову вечірку тільки тому, що минулого разу ти назвав іменинницю застарою для прогулянки під зорями чи влаштував спальну зону в її шафі. По-друге, ніхто тебе не змусить досліджувати навколишні магазини в пошуках чогось оригінального, бажано недорогого і водночас гарненького і витрачати на квіти свою останню «пивну» заначку. Замість стягувати з народу презенти іменинник сам щедро роздає гостям подарунки та влаштовує цікаві сюрпризи, нічого не прохаючи натомість.