Інакше й не назвеш ситуацію, що склалася останнім часом на київських торговельних майданчиках: упродовж якихось трьох місяців горіли 4 ринки. Спочатку зайнялися намети на шулявському секонд-хенді, а потім невдовзi запалали радіоринок на Караваєвих Дачах, так званий «шпалерний» базар на Окружній і «китайський» біля станції метро «Либідська». Через недотримання техніки безпеки, порушення правил монтажу електропроводки та необережне поводження з вогнем постраждали десятки торговців (дехто позбувся всього свого товару), добре, хоч обійшлося без людських жертв. Пожежники, які виїжджали на місця подій, щоразу мали проблеми з гасінням вогню — десь не було проїзду для машин, десь після безрезультатних пошуків гідранта довелося брати воду за 200 метрів від ринку.

Річ у тім, що довгоочікуване підбиття підсумків нібито останнього туру конкурсу проектів знову не дало бажаного результату — журі вкотре не змогло визначитись із переможцем. Жоден із 9 представлених проектів не зміг здобути першість, тож друге місце розділили проекти компанії «Майстер груп Київ» та товариства «Основа — солсіф» (поляки та французи), третє дісталося нашим — творчій майстерні Андрія Пашенькова.

На сцені Співочого поля відбувся фінал чемпіонату Київського клубу веселих та найкмітливіших. За перемогу боролися чотири команди КВН, які дійшли до фінальної гри. Чемпіоном стала команда НТУ КПІ «Політех», друге місце поділили між собою команди Міжнародного університету фінансів «Андріївський узвіз» та Національного аграрного університету «Голосієве», третє місце посіла команда Іституту народної медицини «XXI хромосома». Всі фіналісти отримали подарунки від депутата Київради Андрія Іванова.

На думку лікарів, багато мам просто бояться пройти тест. А змусити їх не може ніхто. Тим часом передачу інфекції від ВІЛ-позитивної жінки до дитини цілком можливо профілактувати. Профілактика знижує небезпеку народження дитини з ВІЛ до 12 відсотків. Якщо жінка не отримує профілактики, ризик передачі ВІЛ вертикальним шляхом становить від 21 до 40 відсотків.

Ви ніколи не задумувались, що ми їмо занадто багато і не ту їжу? Переїдання — чинник, який сприяє виникненню багатьох захворювань, у тому числі діабету.
По-перше, організм людини біологічно запрограмований на недоїдання. Для нашого далекого предка почуття голоду було стимулом до пошуку їжі, але це не означає, що він, відчувши голод, одразу сідав за стіл: їжу-бо треба було ще знайти!

Чудовий Донець за тихої погоди. І хоча більшість місцевих птахів запросто перетне його в будь-якому місці, є на берегах найбільшої річки Донбасу такі краєвиди, яким і оспіваний Гоголем Дніпро позаздрить. А от чому нема підстав заздрити, то це санітарно-епідеміологічному стану Сіверського Дінця. Як повідомив заступник головного санітарного лікаря Луганської області Володимир Герус, у нинішньому році продовжує діяти розпорядження його шефа про заборону використання річки в рекреаційних цілях. «Не можна все-таки її назвати каналізаційним колектором, однак показники мікробного обсіменіння в десятки, сотні й тисячі разів перевищують нормативи. Ми висіваємо патогенну мікрофлору, а отже, купання, особливо дітей, категорично заборонено».

...Ми майже ніколи їх не бачимо. Зрідка чуємо про них. Зустріч iз ними небажана. Як правило, вона викликає легесеньке, як весняний вітерець, і коротеньке, як думки Буратіно, співчуття. Воно не затримується у свідомості й не лягає тавром печалі на душу. А вони, вбогі тілом і, нерідко, здатністю повноцінного мислення, проростають до життя, наче зернятка, закинуті у каміння. Ті гострі, ядучі, розпечені лихом камені називаються хворобами, що рясніють незрозумілими назвами та іноземними прізвищами. У нашій оповіді цих хвороб — 43, найголовніша з них позначена короткою абревіатурою ДЦП. Дитячий церебральний параліч — ним уражено 165 з 296 вихованців школи-інтернату, що у Святошинському районі столиці.

Десять останніх років незалежності залишили Україні гіркий спадок — сто тисяч дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Така офіційна статистика. Окремі ж спеціалісти ведуть мову про всі сто п'ятдесят тисяч, дві третини з яких ще й безпритульні. 10—12 тисяч дітей стають сиротами за живих батьків, втрачають батьківське і материнське піклування через розлучення, насильство в родинах, алкоголізм, позбавлення батьківських прав. Щороку близько двох тисяч дітей стають сиротами в пологових будинках, від них відмовляються матері. Маємо і банальних «трьох китів», на яких міцно тримається це ганебне явище, — бідність, безробіття та соціальна незахищеність. Так, за даними Держкомстату, 40 відсотків сімей із двома дітьми живуть за межею бідності, з трьома і більше — 64 відсотки. У середньому 3,7 відсотка працездатного населення не мають постійного місця роботи. Чи вдасться нам найближчим часом це явище і «китів» побороти, — питання риторичне, а от що робити з дітьми, які сьогодні залишилися віч-на-віч із суворим життям — проблема, яка потребує негайного розв’язання.

Московський кінофестиваль має статус класу «А», одначе нині займає нішу цілком периферійну. Про це я вже писав, а повторюю з єдиною метою: означена ситуація значною мірою відбиває ставлення Заходу до Росії і російського кіно. Мода — як у політиці, так і в культурі — річ жорстока, і от нині в Європі від російського товару модно відвертатися.

Сьогодні акордеоністи в Україні — як рідкісний вид метелика: про них мало хто знає, але вони є. Якщо запитати на Хрещатику в перехожого, кого з наших акордеоністів ви знаєте, відповідь буде в кращому випадку: «Ян Табачник». Ні дисків, ні якісної розкрутки, а симфонічний оркестр у великій залі — як недоступна мрія. Ви не уявляєте, наскільки приємно було ввечері перед Трійцею, в холодну зливу, прибігти на концерт Ігоря Завадського в Будинок актора і побачити повну залу. На вході нас зустрічали дівчата, що рекламували якийсь смачний, а головне — гарячий чай. Усі квитки (по тридцять гривень) уже розкупили. Під скляними дверима тулилися «зайці», що сподівалися, хоч стоячи, почути молодого й амбіційного акордеоніста.