В автоспорті, схоже, спека здатна негативно впливати не лише на техніку, а й на людей. Принаймні сумніватися, що саме температура понад 30 градусів у Монреалі стала причиною масових сходжень болідів із дистанції, не доводиться. Через те, що з двадцяти машин до фінішу доїхало лише 11, канадський етап чемпіонату світу вийшов метушливим і не зовсім логічним. Зокрема, фахівці стверджують: два представники «Феррарі» на подіумі — закономірність для минулого сезону, але нонсенс – для нинішнього. З огляду і на технічні, і не лише технічні проблеми в «Скудерії».

Беззаперечно, що чемпіонат України сезону-2004/05 став найцікавішим за всю історію його проведення. Річ не тільки в тім, що з'явилося кілька конкурентоспроможних на внутрішньому рівні колективів, котрі сперечаються за місця в четвірці. А в тому, що зріс рівень гравців і, як результат, команд у цілому. Щоправда, на превеликий жаль для прихильників збірної України, сильнішими клуби стали переважно за рахунок «імпортних» баскетболістів. Найбільше на цій ниві попрацювали «Київ» і маріупольський «Азовмаш».

Якщо великі успіхи до головної команди нашої країни тільки-но починають приходити, то молода зміна вже не раз світилася, та ще й як, на світових форумах різного рівня. У 2000-му українська «молодіжка» (U-20) під орудою Анатолія Крощенка взяла «срібло» чемпіонату Європи, а за рік на світовій першості, де на визначальних ролях були Руденко, Лисицький, Белік, поступилася ровесникам із Парагваю в 1/8 фіналу.

Ви можете пригадати, коли востаннє бачили фільм, зроблений у Литві чи Естонії, Грузії чи Вірменії, Киргизії або Узбекистані? Хіба коли-небудь промайне щось подібне на телеекранах, та й то з далекого вже радянського минулого. У більшості з нас живе стійке відчуття, що кіно в усіх цих країнах умерло і вже не воскресне. Як, власне, і в Україні. Та що там глядачі, коли й самі кінематографісти частенько кажуть про те, що наше кіно є мертвим і йому вже не піднятися.

Навпіл розділилося життя черкащанки Віри Задорожної у 1996 році, коли в далекій Росії загинув її син Олег. Старшому лейтенанту Задорожному, який служив у Прикордонних військах Російської Федерації, не виповнилося в ту пору і 23 років. У Росію він потрапив, як і багато українців, у пошуках роботи, якої в рідній державі не міг знайти.

Олександр Сахно, на своє нещастя, став першим українським вояком, пораненим в Іраку. Тепер звідти повертається вже третя зміна української бригади... Були й інші жертви. Але в цього молодого хлопця найдовший досвід життя «після того, як». Про це життя-буття ми й вирішили його розпитати. Правда, нагода зустрітися випала не відразу. Хлопцю було зле, він лежав у лікарні. Довелося чекати, поки медики черговий раз упораються з його іракськими наслідками.

Позавчора пасажирський потяг, який рухався за маршрутом Грозний—Москва, зійшов під укіс у Підмосков'ї через вибух закладеного під рейки вибухового пристрою. Вибух під локомотивом потяга №382, який прямував до Москви, стався о 7.10 недільного ранку в районі станції Узуново, що за 153 кілометри від російської столиці. З рейок зійшли чотири вагони. Щастям у нещасті є те, що в цей момент потяг, у якому перебували 304 особи, рухався з малою швидкістю.

У результаті вибухів чотирьох начинених вибухівкою машин, які були залишені біля урядових будівель у місті Ахваз, розташованому неподалік від кордону з Іраком, загинули семеро та отримали поранення 75 осіб, повідомила вчора агенція «Рейтер». Невдовзі потому вибухнула ще одна бомба — y Тегерані — і забрала життя однієї людини.