Нещодавно Міністерство освіти і науки України розіслало листа ректорам та директорам вищих навчальних закладів, підготовленого на основі аналізу звернень громадян, організацій та установ, які надійшли до міністерства останнім часом.

«Бомж», безпритульний, бездомний — слова, якими ми позначаємо інший світ, світ по той бік прописки та затишної квартири. Ми бачимо цих людей крізь призму наших стереотипів і рідко замислюємось над тим, яким постає наш світ у їхніх очах. Глибше у це вникнути вирішили молоді львівські митці Андрій Лінік та Володимир Різник — нещодавно вони відкрили у Львові виставку фотографій, зроблених... «бомжами».

Проблема українських сиріт стоїть сьогодні, як ніколи, гостро: нині ми маємо більше сотні тисяч дітлахів без батьківського піклування, усе менше українців прагне усиновити маля, а кількість дітей, які залишаються без сім'ї, щороку зростає. Не кожній сиротині щастить потрапити у родину, особливо, якщо вона має фізичні чи психологічні вади. Так уже склалося, що «важких» дітей в Україні всиновлюють переважно іноземці (наприклад, минулого року громадянами інших країн було усиновлено 2,5 тисячі наших сиріт). Здавалося б, держава мала б усіляко допомагати людям, які дарують обділеним долею українським сиротам сім'ю, однак цього не відбувається. Виявляється, що на цій делікатній у всіх відношеннях справі — усиновленні іноземцями українських дітей — чиновники заробляють непогані кошти. Доробилися аж до кримінальної справи. Зловживаннями на дитячих долях керманичів Центру з усиновлення при Міністерстві науки й освіти України вже протягом року займається Генеральна прокуратура, а тим часом «віз ще й досі там» — керівники центру так само обіймають свої посади.

Учора ввечері дванадцять команд розпочали турнірний марафон 15-го чемпіонату України. Київський «Арсенал» стартував матчем в Одесі проти «Чорноморця». Другий за рангом столичний клуб, усвідомлюючи можливості муніципальної підтримки, як завдання-максимум визначає нині потрапляння до чільної п'ятірки. Це значно вище, аніж дев'ята позиція, яку «каноніри» посіли за підсумками минулої першості — тієї, коли і в клубі, і на тренерській роботі в Україні дебютував Олександр Баранов. Чи до снаги команді київської громади повернення до кола претендентів на «зону УЄФА»? Адже минулого року «арсенальці» також починали з претензій на «п'ятірку»...
Сподіватимемося, конкурентна спроможність клубу цього разу таки зросте. Якщо в попередні роки «каноніри» відзначалися майже цілковитим перекроюванням складу після кожного кола, то тепер принаймні кістяк команди в основному зберігся, при цьому є й досить суттєве підсилення. А чого саме можна сподіватися від «Арсеналу», «УМ» поцікавилася у наставника команди Олександра Баранова.

«...Позираючи на годинник, вирішив, що вже пора, і набрав донецький номер.
— Вітаю вас, Вікторе Федоровичу, — радісно відгукнулися на тому кінці дроту. — Обидва вироки скасовані.
— А формулювання? — стримано запитав Янукович.
— ПОВНА НЕВИННІСТЬ!
Пізніше, коли читав постанову президії обласного суду, зупинився на фразах «відсутній склад злочину», «доказів вини не проглядається», «вирок незаконний і підлягає скасуванню»... І гірко посміхнувся. Він таки довів СИСТЕМІ, що навіть їй, всесильній та всюдисущій, потрібно виправляти власні помилки».
Саме так, а не інакше, жваво описуються події 27 грудня 1978 року в одному з панегіриків під назвою «Доторкнись до долі. Віктор Янукович», випущеному перед виборами-2004 накладом 800 тисяч примірників. Ідеться про те, як передноворічного вечора тодішній керівник єнакіївського автопідприємства зателефонував до обласного суду, де розглядали дві його судимості, і почув радісну й бажану для себе звістку.
Звісно, кожен автор, навіть таких «творів», має право на вимисел. Тому й раніше читачі згаданої брошури відзначали головний її недолік — відсутність позначення жанру «фантастика». А тепер і поготів. Адже прокуратура Донецької області порушила кримінальну справу за фактом фальсифікації процесуальних документів у Апеляційному суді Донецької області. Тих самих, завдяки яким і з'явилася передвиборча версія про цілковиту невинність двічі засудженого Віктора Януковича.

Генпрокурор Святослав Піскун завершив свій кількаденний візит до Сполучених Штатів. Бравому «силовику» з вулиці Різницької вдалося зробити чимало корисних речей. Наприклад, побесідувати з американцями про договір між двома країнами про екстрадицію, обговорити можливість депортації Павла Лазаренка, який зараз чекає вироку суду, про дещо домовитися з приводу спільного американсько-українського розслідування справи екс-«губернатора» Сумщини Володимира Щербаня. Однак головний (з точки зору суспільного резонансу) пункт «програми» залишився невиконаним: Піскун, усупереч планам, не зустрівся з Миколою Мельниченком.

Доля Михайла Ходорковського може очікувати і на відомого російського політика, екс-прем'єр-міністра Михайла Касьянова, який претендує стати потужним опозиційним кандидатом від правих сил на майбутніх президентських виборах у Росії. Як і в Ходорковського, проблеми у Касьянова розпочалися саме після відповідних депутатських запитів, а після тривалої судової тяганини наприкінці цієї весни відомого бізнесмена засуджено до дев'яти років ув'язнення.

У Севастополі ще пам'ятають, як на зорі незалежності України сюди — до міста російських моряків — з метою залякування приїздив Степан Хмара на чолі загону бойовиків УНСО. Другий етап української революції переміг у 2004 році, і севастопольці вже було стали в бойову стійку, аби «відбити напад» нового, тепер цілком легітимного представника «націоналістичної влади з Києва». Відтак призначення Президентом Ющенком на цей непростий регіон росіянина, та ще й із прізвищем Іванов (подвiйного тезки мiнiстра оборони Росiї), мабуть, було оптимальним варіантом у сенсі компромісу.
Сергій Іванов — колишній кримський міліціонер — за дві депутатські каденції змінив чимало провладних фракцій, але навесні 2004-го обрав фактично проющенківську групу «Центр» і під час помаранчевої революції голосував в унісон із «Нашою Україною». Виразом обличчя й зачіскою цей невисокий генерал міліції трохи схожий на «бойовика» Брюса Уїлліса, однак у спілкуванні виявляється досить м'якою й обережною людиною. Очевидно, і в керуванні Севастополем також. Такий ось штрих: Сергій Анатолійович запрошує кореспондентів «УМ» у гості — покупатися в морі, доки тепле, але застерігає від уживання в Севастополі української мови — мовляв, не зрозуміють. Що ж, його завдання — не допустити дестабілізації в місті уже не тільки російської слави, на власному прикладі довести, що Віктор Ющенко і взагалі нова влада — не такі страшні, як їх малює російська пропаганда.
Про те, як пану Іванову ведеться у місті базування Чорноморського флоту Росії, про його наміри й успіхи — в ексклюзивному інтерв'ю «Україні молодій». Відбулася наша розмова, до речі, у кулуарах з'їзду «Народного союзу «Наша Україна». Севастопольський голова минулої суботи приїздив до Києва як делегат форуму НСНУ, аби звіритися з «лінією партії».

У райцентрi Тячiв на Закарпаттi розпочався судовий процес про побиття народних депутатів Юрія Оробця та Степана Хмари 21 листопада у селі Грушево. Як відомо, тоді вони викрили фальсифікацію, знявши на камеру у прозорих урнах пачки накиданих бюлетенів. Але банда, яка прибула на дільницю, жорстоко побила нардепів і забрала відеокамеру. Оробцю довелося робити операцію.