«Бомж», безпритульний, бездомний — слова, якими ми позначаємо інший світ, світ по той бік прописки та затишної квартири. Ми бачимо цих людей крізь призму наших стереотипів і рідко замислюємось над тим, яким постає наш світ у їхніх очах. Глибше у це вникнути вирішили молоді львівські митці Андрій Лінік та Володимир Різник — нещодавно вони відкрили у Львові виставку фотографій, зроблених... «бомжами».

Проблема українських сиріт стоїть сьогодні, як ніколи, гостро: нині ми маємо більше сотні тисяч дітлахів без батьківського піклування, усе менше українців прагне усиновити маля, а кількість дітей, які залишаються без сім'ї, щороку зростає. Не кожній сиротині щастить потрапити у родину, особливо, якщо вона має фізичні чи психологічні вади. Так уже склалося, що «важких» дітей в Україні всиновлюють переважно іноземці (наприклад, минулого року громадянами інших країн було усиновлено 2,5 тисячі наших сиріт). Здавалося б, держава мала б усіляко допомагати людям, які дарують обділеним долею українським сиротам сім'ю, однак цього не відбувається. Виявляється, що на цій делікатній у всіх відношеннях справі — усиновленні іноземцями українських дітей — чиновники заробляють непогані кошти. Доробилися аж до кримінальної справи. Зловживаннями на дитячих долях керманичів Центру з усиновлення при Міністерстві науки й освіти України вже протягом року займається Генеральна прокуратура, а тим часом «віз ще й досі там» — керівники центру так само обіймають свої посади.

Учора ввечері дванадцять команд розпочали турнірний марафон 15-го чемпіонату України. Київський «Арсенал» стартував матчем в Одесі проти «Чорноморця». Другий за рангом столичний клуб, усвідомлюючи можливості муніципальної підтримки, як завдання-максимум визначає нині потрапляння до чільної п'ятірки. Це значно вище, аніж дев'ята позиція, яку «каноніри» посіли за підсумками минулої першості — тієї, коли і в клубі, і на тренерській роботі в Україні дебютував Олександр Баранов. Чи до снаги команді київської громади повернення до кола претендентів на «зону УЄФА»? Адже минулого року «арсенальці» також починали з претензій на «п'ятірку»...
Сподіватимемося, конкурентна спроможність клубу цього разу таки зросте. Якщо в попередні роки «каноніри» відзначалися майже цілковитим перекроюванням складу після кожного кола, то тепер принаймні кістяк команди в основному зберігся, при цьому є й досить суттєве підсилення. А чого саме можна сподіватися від «Арсеналу», «УМ» поцікавилася у наставника команди Олександра Баранова.

«...Позираючи на годинник, вирішив, що вже пора, і набрав донецький номер.
— Вітаю вас, Вікторе Федоровичу, — радісно відгукнулися на тому кінці дроту. — Обидва вироки скасовані.
— А формулювання? — стримано запитав Янукович.
— ПОВНА НЕВИННІСТЬ!
Пізніше, коли читав постанову президії обласного суду, зупинився на фразах «відсутній склад злочину», «доказів вини не проглядається», «вирок незаконний і підлягає скасуванню»... І гірко посміхнувся. Він таки довів СИСТЕМІ, що навіть їй, всесильній та всюдисущій, потрібно виправляти власні помилки».
Саме так, а не інакше, жваво описуються події 27 грудня 1978 року в одному з панегіриків під назвою «Доторкнись до долі. Віктор Янукович», випущеному перед виборами-2004 накладом 800 тисяч примірників. Ідеться про те, як передноворічного вечора тодішній керівник єнакіївського автопідприємства зателефонував до обласного суду, де розглядали дві його судимості, і почув радісну й бажану для себе звістку.
Звісно, кожен автор, навіть таких «творів», має право на вимисел. Тому й раніше читачі згаданої брошури відзначали головний її недолік — відсутність позначення жанру «фантастика». А тепер і поготів. Адже прокуратура Донецької області порушила кримінальну справу за фактом фальсифікації процесуальних документів у Апеляційному суді Донецької області. Тих самих, завдяки яким і з'явилася передвиборча версія про цілковиту невинність двічі засудженого Віктора Януковича.

Генпрокурор Святослав Піскун завершив свій кількаденний візит до Сполучених Штатів. Бравому «силовику» з вулиці Різницької вдалося зробити чимало корисних речей. Наприклад, побесідувати з американцями про договір між двома країнами про екстрадицію, обговорити можливість депортації Павла Лазаренка, який зараз чекає вироку суду, про дещо домовитися з приводу спільного американсько-українського розслідування справи екс-«губернатора» Сумщини Володимира Щербаня. Однак головний (з точки зору суспільного резонансу) пункт «програми» залишився невиконаним: Піскун, усупереч планам, не зустрівся з Миколою Мельниченком.

Доля Михайла Ходорковського може очікувати і на відомого російського політика, екс-прем'єр-міністра Михайла Касьянова, який претендує стати потужним опозиційним кандидатом від правих сил на майбутніх президентських виборах у Росії. Як і в Ходорковського, проблеми у Касьянова розпочалися саме після відповідних депутатських запитів, а після тривалої судової тяганини наприкінці цієї весни відомого бізнесмена засуджено до дев'яти років ув'язнення.

У Севастополі ще пам'ятають, як на зорі незалежності України сюди — до міста російських моряків — з метою залякування приїздив Степан Хмара на чолі загону бойовиків УНСО. Другий етап української революції переміг у 2004 році, і севастопольці вже було стали в бойову стійку, аби «відбити напад» нового, тепер цілком легітимного представника «націоналістичної влади з Києва». Відтак призначення Президентом Ющенком на цей непростий регіон росіянина, та ще й із прізвищем Іванов (подвiйного тезки мiнiстра оборони Росiї), мабуть, було оптимальним варіантом у сенсі компромісу.
Сергій Іванов — колишній кримський міліціонер — за дві депутатські каденції змінив чимало провладних фракцій, але навесні 2004-го обрав фактично проющенківську групу «Центр» і під час помаранчевої революції голосував в унісон із «Нашою Україною». Виразом обличчя й зачіскою цей невисокий генерал міліції трохи схожий на «бойовика» Брюса Уїлліса, однак у спілкуванні виявляється досить м'якою й обережною людиною. Очевидно, і в керуванні Севастополем також. Такий ось штрих: Сергій Анатолійович запрошує кореспондентів «УМ» у гості — покупатися в морі, доки тепле, але застерігає від уживання в Севастополі української мови — мовляв, не зрозуміють. Що ж, його завдання — не допустити дестабілізації в місті уже не тільки російської слави, на власному прикладі довести, що Віктор Ющенко і взагалі нова влада — не такі страшні, як їх малює російська пропаганда.
Про те, як пану Іванову ведеться у місті базування Чорноморського флоту Росії, про його наміри й успіхи — в ексклюзивному інтерв'ю «Україні молодій». Відбулася наша розмова, до речі, у кулуарах з'їзду «Народного союзу «Наша Україна». Севастопольський голова минулої суботи приїздив до Києва як делегат форуму НСНУ, аби звіритися з «лінією партії».

У райцентрi Тячiв на Закарпаттi розпочався судовий процес про побиття народних депутатів Юрія Оробця та Степана Хмари 21 листопада у селі Грушево. Як відомо, тоді вони викрили фальсифікацію, знявши на камеру у прозорих урнах пачки накиданих бюлетенів. Але банда, яка прибула на дільницю, жорстоко побила нардепів і забрала відеокамеру. Оробцю довелося робити операцію.

XIV Міжнародний фестиваль мистецтв «Слов'янський базар у Вітебську» стартує 15 серпня. Виконавцям, які потраплять цього року до Білорусі, неймовірно пощастило. Тому що вперше за сорок років існування Міжнародної федерації фестивальних організацій (FIDOF), до якої вже сім років входить «Слов'янський базар», її асамблея пройде у Вітебську (зазвичай проводиться в Канні), і продюсери та імпресаріо з 19 країн світу закинуть свої сіті серед фестивальної публіки. Українською прикрасою фесту стане Володимир Гришко, почесне місце — в журі. День України відбудеться 18 липня в «ямі», так на сленгу вітебчани називають престижний Літній амфітеатр. У гала-концерті майстрів мистецтв України «Повернення в майбутнє» виступлять Ніна Матвієнко, «Океан Ельзи», «Скрябін», хор ім. Верьовки, «Друга ріка», «Немо», Катя Чілі, Гайтана і сама міністр культури Оксана Білозір. Зрештою, все це фасад, блискучі лаштунки, за якими — хто б сумнівався — у нас знову скандал. Бочка дьогтю в ложці меду. А саме — заміна конкурсантів. Просто перед фінішем. Без конкурсного відбору і запізно поданими заявками. Одне слово, як завжди.
«УМ» має докази, що на місті Михайла Оленюка і Вадима Панкратова, безперечно талановитих хлопчиків, про що говорять їхні перемоги, у дитячому конкурсі мають бути інші талановиті діти — Ганна Стрижак (тезка, але не родичка кореспондента «УМ»!) і Діана Мірошниченко. Вони пройшли конкурсний відбір, їхні прізвища були затверджені міністерською печаткою і заявлені у вітебській програмі. Історія того, як відбулася підміна конкурсантів, нагадує справжній детектив.