Український уряд черговий раз демонструє, наскільки далекі йому питання елементарної безпеки країни. Услід за недоплатами зарплати військовим, урядовці дійшли до того, що 72 військові об’єкти залишилися без електроенергії, яку відключили за борги. Вісім стратегічних військових об’єктів Повітряних сил, кожен із яких постійно прикриває 150 кілометрів українського неба. Відповідно до постанови Кабміну, ці об’єкти не можна відключати ніколи, проте їх відключили — грошей на сплату боргів за електроенергію у військовому бюджеті не передбачено. «Якби в сусідніх країнах відключили ці об’єкти від електроенергії, то тих, хто це зробив, давно би посадили на електричні стільці», — прокоментував ситуацію міністр оборони Юрій Єхануров, якого вчора з самого ранку викликав до себе Президент.

У це справді важко повірити, але відома картина Пабло Пікассо «Голуб з оливковою гілкою — символ миру» зберігається в експозиції Пархомівського історико–художнього музею, що аж за сто кілометрів від Харкова. Причому разом із полотнами Рембрандта, Рєпіна, Верещагіна, Шишкіна, Шевченка, Левітана, Малевича, скульптурами геніального Коньонкова. Сільська глибинка і світові шедеври зазвичай існують як паралельні світи, ніколи не перетинаючись у реальному просторі. А тут на тобі — майже шість тисяч експонатів і замалим не кожен із претензією на колекційну рідкість. У який спосіб рядовому учителю історії місцевої школи Афанасію Луньову вдалося зібрати ці скарби під дахом старовинного особняка графа Подгорічані — не знає ніхто. Точніше шлях, яким потрапили до Пархомівки ці шедеври, відомий усім. Але просто не віриться, що таке може бути в принципі.

Селекційному ентузіазму новітніх «мічуріних», здається, немає меж. На зміну бурхливій епосі повальної гібридизації, що дала змогу вченим створити нові сорти відомих культур, приходить ера генетично модифікованих організмів, тобто фактично інженерних біоконструкцій, «вибудуваних» за принципом «чого бажаєте». І хоча згубний вплив останніх на людський організм не доведено, ми інтуїтивно відчуваємо потребу в чіткому визначенні межі, за яку цікавість сучасних селекціонерів переходити не повинна. Одним із таких «бар’єрів» і стримуючих засобів служать генетичні банки рослин. Це свого роду еталони первозданності біологічних видів, які не дозволяють новаторам утратити почуття міри. Україна, будучи аграрною державою, має одну з найбільших у світі колекцій первинних зразків господарських і дикоростучих культур. Але спосіб, в який зберігається найцінніший вітчизняний скарб, викликає непідробний подив.

Вирок пролунав як знущання. Спочатку суддя Руслан Гетьман повідомив, що головного інженера ПП «Акопян» Герасима Акопяна за службову халатність, яка призвела до загибелі 18–річної дівчини, осуджено на п’ять років в’язниці. А потім, урахувавши щиросердне зізнання звинуваченого, відсутність судимості й добропорядну характеристику, призначив умовну міру покарання з випробувальним терміном на три роки.

І друга річниця загибелі народного депутата Євгена Кушнарьова не принесла остаточних результатів у ході розслідування справи. Як і рік тому, фахівці Харківської обласної прокуратури заявляють, що ретельно виконали свою роботу і готові передати десять томів зібраних матеріалів на розгляд слуг Феміди. А адвокати родини покійного та Дмитра Завального, якому пред’явлено звинувачення в неумисному вбивстві та незаконному носінні зброї, вважають проведене слідство поверховим і однобоким. Захисник звинуваченого Володимир Олевський рік тому навіть назвав висновки прокуратури «притягнутими за вуха».

Столичні гастролери, які в жовтні позаминулого року намагалися пограбувати Пархомівський музей, нарешті потрапили за ґрати. Апеляційний суд Харківської області виніс досить жорсткий вирок: 37–річний киянин отримав 14 років в’язниці, а його 29–річний напарник — вісім. І це тоді, коли зловмисники, налякані рішучим опором охорони, втекли з місця злочину без картин. На рішення слуг Феміди вплинуло те, що грабіжники, покидаючи музей, відкрили вогонь і поранили одного з охоронців мистецького закладу. Чоловік переніс важку операцію і дивом залишився живим. Суд на його вимогу стягнув зі злочинців 70 тисяч гривень моральної компенсації.

Вітер узагалі–то нікому нічого не винен. Дме, де хоче і з якою заманеться швидкістю. Але люди здавна примудрялися підставити йому свої вітрила або змолоти в унісон його руху мішок пшениці чи жита. З того часу, власне, мало що змінилося. На цю «дармову» силу вже давно підсіла вибаглива до екології Європа, «запрягаючи» вітер у лопаті нових електростанцій. І хоча борошно таким способом Старий Світ тепер уже не меле, функціональне призначення таких машин надалі ставатиме більш універсальним. Як стверджує харківський будівник вітряків, директор підприємства «Світ вітру» Олександр Люшня, теплі батареї в освітленій хаті — вдале продовження цієї теми. А додатковий заробіток власників вітростанцій в єдиній системі електромереж — ще й додатковий заробіток без надмірних зусиль і космічних витрат.

Алхіміки вважали, що філософський камінь створений за допомогою вогню та води, водночас складається з мінералу, що містить «живе» і «рослинне» начало. На думку древніх мудреців, він володіє не лише плоттю, а й духом. Розглядати його як буденну, просту річ не можна, бо філософський камінь здатний принести своєму володареві Божественну могутність. Йому під силу перетворювати не лише звичайний метал на золото, а й людину міняти духовно, відкриваючи їй шлях до істинної досконалості. Як же нам, що потонули в нескінченних чварах та політичній мімікрії, бракує сьогодні саме цієї дивовижної «дрібнички»! А може, прадавній артефакт дійсно існує і його варто пошукати хоча б новорічними днями, коли особливо легко віриться в диво? По компетентну пораду «УМ» звернулася до директора фестивалю фантастики «Зоряний міст», доцента Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна Миколи Макаровського. Він не просто знає про філософський камінь усе, а й володіє ним на практиці.

Харківська дітвора продовжує дивувати світ своєю мужністю. Ще не забулася зворушлива історія Насті Овчар, яка винесла з пожежі меншу сестру, як аналогічний випадок трапився знов–таки на Харківщині, в місті Мерефа. У цьому випадку півторарічну Віку винесли на подвір’я з палаючого будинку її двоє сестер. Дякуючи щасливому збігові обставин, кмітливі дівчатка, на відміну від своєї героїчної землячки, не постраждали.

Депутати харківської обласної та міської рад знову влаштували ідеологічний шабаш навколо пам’ятного знака, встановленого на честь 50–річчя УПА в Молодіжному парку. Спочатку «обласні» одноголосно (утрималося лише п’ятеро, проти не був ніхто. — Авт.) запропонували «міським» дозволити демонтаж ідеологічно неблагонадійного, з їхньої точки зору, каменя. А потім «міські» рясною кількістю рук підтримали пропозицію «обласних».